Постанова № 71236077, 20.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/1150/17 Головуючий у 1 інстанції: Наумов О.О.

Провадження № 22-ц/778/3435/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 серпня 2015р, він по службі «102» повідомив співробітників Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області про нанесення йому невідомими особами 07.08.2015р. приблизно о 10год.50хв. тілесних ушкоджень. Того ж дня ним була подана заява про вчинення вказаного кримінального правопорушення, яка була прийнята слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5

В заяві він зазначив, що тілесні ушкодження на проспекті Моторобудівників. 28 йому нанесли громадяни ОСОБА_6, 1974 р.н., та його друг, просив притягнути їх до кримінальної відповідальності.

Відомості про зазначене кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, 08.08.2015р. внесено до ЄРДР за № 120150800800003335, та того ж дня ним подана заява про залучення до провадження як потерпілого, і допитано в якості потерпілого.

Досудове розслідування за вказаним кримінальним правопорушенням здійснювалось слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Зайцевим Є.С.

Він неодноразово звертався до слідчого з клопотаннями про надання йому копій, інформувати про проведення процесуальних дій по кримінальному провадженню, повідомлення в письмовій формі про прийняття рішень за результатами розгляду клопотань.

В зв'язку з неотриманням відповіді від слідчого, оскаржив дії слідчого начальнику СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, та також не отримав відповіді. В червні 2016р. оскаржив дії слідчого до Запорізької місцевої прокуратури № 1.

В червні 2016р. звернувся із скаргою до суду на бездіяльність слідчого Зайцева Є.С. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016р. № 336/3743/16-к його скарга задоволена. Визнано протиправною бездіяльність слідчого Зайцева Є.С. та зобов'язано його протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду розглянути клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.

Службовим розслідуванням, проведеним СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області в червні-липні 2016р. встановлено, що досудове слідство у зазначеному кримінальному провадженні слідчим Зайцевим Є.С. проведено не в повному обсязі. За півтора року слідчим не було проведено жодних процесуальних чи слідчих дій за його клопотанням. Він неодноразово оскаржував дії слідчого, звертаючись до начальника СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, до Запорізької місцевої прокуратури № 1, до прокуратури Запорізької області. 10.01.2017 року листом. Запорізької місцевої прокуратури № 1 його повідомили про відсторонення слідчого Зайцева Є.С. від провадження відповідного досудового розслідування та призначення іншого слідчого.

Бездіяльність слідчого Зайцева Є.С. завдала йому моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачання додаткових зусиль по відновленню його порушеного права, яку він оцінює в 5000 грн. Крім того, йому були завдані збитки, що виразились у поштових витратах та оплаті юридичних послуг для захисту порушених прав.

На підставі зазначеного остаточно просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку 5692 грн. 48. коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2734 грн. 40 коп. витрат на правову допомогу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 192,48 грн. відшкодування матеріальної шкоди, витрати на правову допомогу у розмірі 45,62 грн., усього 238,10 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За приписами ч.ч.6,7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте закон, який би регулював порядок і умови компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення відсутній.

Загальними підставами для відшкодування матеріальної шкоди є сукупність обставин, а саме: наявність шкоди, протиправність дій (бездіяльності) особи, наявність причино-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою ( протиправною бездіяльністю ) особи, а також наявність вини за виключенням, яке міститься у ч.2 ст.1167 ЦК України.

За положеннями ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснення нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономної Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно віл вини цієї особи. Зі змісту ст. 1174 ЦК України випливає, що суб'єктом завдання шкоди за цією статтею є тільки посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2015р. до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за № 12015080080003335.

Вищевказане кримінальне провадження було відкрито за заявою ОСОБА_3, як потерпілого, за фактом нанесення йому тілесних пошкоджень невідомими особами.

Судом також встановлено, що протягом 2015-2016 років позивач неодноразово звертався до органів поліції. органів прокуратури усіх рівнів, Шевченківського районного суду зі скаргами на бездіяльність слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Запорізькій області при розслідуванні зазначеного кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016р. по справі № 336/3743/16-К визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Зайцева Є.С., що виразилось у не розгляді клопотань потерпілого про проведення слідчих (розшукових) дій у встановлений законом строк та повідомлення заявника про результати їх розгляду у кримінальному провадженні № 12015080080003335 та зобов'язання слідчого протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду розглянути зазначені клопотання потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: відповідей Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 08.07.2016р. та від 08.11.2016р., проведеним службовим розслідуванням встановлено, що досудове слідство у кримінальному провадженні слідчим Зайцевим Є.С. проведено не в повному обсязі, процесуальне рішення до цього часу не прийнято ( а.с.86,107).

За заявою потерпілого ОСОБА_3 про злочин щодо невиконання слідчим Зайцевим Є.С. внесено відомості до ЄРДР за № 42016080000000347 від 25.10.2016р. та розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст.382 КК України. За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено неналежне проведення досудового розслідування, ініційовано питання про відсторонення слідчого від провадження та призначення іншого слідчого ( а.с. 109).

Крім того, судом встановлено, що слідчого Зайцева Є.С. відсторонено від провадження досудового розслідування та призначено іншого слідчого Арзуманяна Д.Н.

За вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків - понесених позивачем витрат при сплаті поштових послуг при направлені клопотань та заяв до слідчого відділу, скарг до відділень поліції, прокуратури в розмірі 192,48 грн. (а.с.50-51,58,73).

Судом правильно застосовано роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» про те, що витрати на правову допомогу не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), вони не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, понесеної позивачем по сплаті правової допомоги до складу якої входить надання юридичних послуг щодо розробки та складання процесуальних документів у кримінальному провадженні у розмірі 5500 грн., суд врахував роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» про те, що витрати на правову допомогу не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК), вони не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, та відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п. 3,5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач внаслідок неправомірних дій уповноваженого державного органу вочевидь зазнав душевних страждань, неспроможність передбачених законом процедур забезпечити йому захист законних прав на етапіпроведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12015080080003335 породжує недовіру до Держави в цілому та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності людини у боротьби з процедурами,що наповнені лише формальним змістом, необхідності витрачати додаткові зусилля на подолання таких штучно створених перешкод.

За таких обставин позивачу протиправною бездіяльністю слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Зайцева Є.С., що виразилось у не розгляді клопотань потерпілого про проведення слідчих (розшукових) дій та повідомлення заявника про результати їх розгляду у кримінальному провадженні № 12015080080003335 була вочевидь завдана моральна шкода,безпосередньо пов'язана з порушенням права ОСОБА_8 на проведення зазначених дій у розумний строк, яка підлягає відшкодуванню одноразово як компенсація втрат немайнового характеру.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що позивач хоча і не зазнав розладу фізичного або психічного здоров'я, який потребував би його лікування, проте втратив довіру до дотримання його конституційних прав уповноваженими органами без втручання суду у процес забезпечення ефективності досудового розслідування.

Виходячи з засад розумності та справедливості, з урахуванням конкретних обставин даної справи, колегія суддів визначає розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн., що є співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди, стягнення у такому розмірі не є надмірним та враховує інтереси держави ,не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства не справляється.

За приписами ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Згідно розрахунку суми оплати за правову допомогу фахівцем в області права в суді першої інстанції було витрачено всього 6 год. 36 хв. на консультації, підготовку позовної заяви, письмових пояснень, вартість наданих послуг згідно домовленості позивача та фахівця становить 2534,40 грн. (а.с. 22-24,155-157,172-176).

За долученим до апеляційної скарги розрахунком суми оплати за правову допомогу фахівцем в області права в суді апеляційної інстанції було витрачено 5 год. 14 хв. на консультації та підготовку апеляційної скарги, вартість наданих послуг згідно домовленості позивача та фахівця становить 2009,60 грн.

Вказані суми не перевищують граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог (заявлено вимоги на 10692,48 грн., задоволено на 2192,48 грн.), а саме 931,75 грн. ((2534,40 грн. + 2009,60 грн.) * 2192,48 грн. / 10692,48 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з Держказначейства витрат, за вчинення нотаріальних дій у розмірі 200,00 грн.,оскільки зазначені вимоги не відповідають положенням цивільно-процесуального законодавства.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшли висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду відповідно до п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та прийняття в цій частині новою постанови, якою стягнути з Державної казначейської служби України, як розпорядника Державного бюджету України, на користь ОСОБА_3 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,381,382,383,384 ЦПК України , колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2017 року у цій справі в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.

Стягнути з Державної казначейської служби України, як розпорядника Державного бюджету України, на користь ОСОБА_3 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2017 року у цій справі в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з Державної казначейської служби України як розпорядника Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 931,75 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді: