Рішення № 71230583, 20.12.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/244/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 755/244/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Захарченка Сергія Михайловича, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про встановлення факту, визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому з урахуванням уточнень просить визнати факт того, що правочин договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 12 листопада 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченком С.М., був укладений ОСОБА_5 під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах для ОСОБА_5; визнати недійсним даний договір дарування квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі права на спадщину діда ОСОБА_5 по праву представлення на отримання спадщини за його померлу матір ОСОБА_6 (т.1 а.с. 1-5, т.1 а.с. 134-139, т.1 а.с. 223-224, т.2 а.с. 15-21).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2003 р. його дід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, знаходячись під тиском тяжких життєвих обставин, підписав договір дарування своєї квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 на вкрай невигідних для себе умовах.

ОСОБА_2 не мала із ОСОБА_5 жодних родинних зв'язків, була чужою людиною яка, щоб привласнити житло, скористалась дефектом волі ОСОБА_5, його важким безпорадним становищем, скрутним матеріальним станом. При житті дідуся ОСОБА_5 ОСОБА_2, не дивлячись на заявлене нею в договорі дарування квартири здійснення експлуатації, ремонту та утримання прибудинкової території, не виконала жодних ремонтних робіт та не сплатила жодного комунального платежу.

У діда була мізерна пенсія, якої не вистачало на оплату комунальних послуг, на придбання ліків, подарована квартира була єдиним власним помешканням ОСОБА_5

В договорі не було зазначено обов'язку ОСОБА_2 забезпечити ремонт квартири, утримання прибудинкової території та сплати комунальних послуг, що свідчить про невигідні мови дарування. Також в правочині не закріплено право ОСОБА_5 залишитись проживати в подарованій квартирі, що впливає на погіршення майнового стану його дідуся.

Спірний договір дарування позивач вважає незаконним, оскільки ОСОБА_5 знаходився під впливом тяжких життєвих обставин маючи тяжкі хронічні захворювання, втратив здатність до самообслуговування та потребував постійного стороннього догляду.

Він є спадкоємцем ОСОБА_5, недійсність договору дарування дає йому право на спадщину щодо квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 16.08.2004 р. подарувала спірну квартиру ОСОБА_7, який після обдарування невдовзі помер, після чого спірну квартиру успадкувала дружина останнього ОСОБА_8

В 2005 році ОСОБА_8 продала спірну квартиру ОСОБА_3

Враховуючи, що усі правочини укладені на підставі нікчемного правочину, вони не мають юридичної сили, а відповідно право власності на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 відсутнє взагалі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 30.01.2017р. відстрочено позивачу сплату судового збору за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі (т. 1, а.с. 40-41).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2017р. задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано: від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Захарченка Сергія Михайловича та Державного нотаріального архіву м. Києва належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи з наявним договором дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 11.11.2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2; та витребувано від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відомості та копії документів щодо державної реєстрації договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного 11.11.2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т.1, а.с. 54-55).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2017 р. задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано із Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлого 22 січня 2005 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживав за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 56-57).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.04.2017 р. задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення співвідповідачів та залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Захарченка Сергія Михайловича (т. 1, а.с. 151).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.09.2017 р. задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Л.М. належним чином засвідчену копію договору від 12 вересня 2005 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на підставі якого ОСОБА_3 набув права власності на вказану квартиру та витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пашковець О.В. належним чином засвідчену копію договору дарування квартири від 16.08.2004 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, зареєстрованого у реєстрі за № 4050 (т. 2, а.с. 27-28).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2017р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (т. 2, а.с. 54).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та викладені у позові обставини, додатково пояснив, що за життя його дід ОСОБА_5 не повідомляв про спірний договір дарування квартири, говорив, що квартира залишиться онуку, пояснював, що ОСОБА_7 приносить йому продукти. ОСОБА_2 багато років працювала на базарі Березняки, як підприємець, на протязі декількох років можливо періодично жила у діда, зберігала там речі. У 2003 році сам він (позивач) дуже хворів, тому через стан здоров'я фізично не міг діду надавати допомогу, лише часто приходив до нього. Із ОСОБА_5 він не жив, так як у діда у квартирі були антисанітарні умови. Проживав дід сам, останні роки також були якісь люди. На його ім'я дід склав заповіт за ініціативою його батька, так як квартиру діда намагались привласнити. У березні 2005 року батько йому сказав, що квартира діда зареєстрована у БТІ на іншого власника. На його думку дід квартиру у м. Лубни купив собі за гроші осіб, які це все організували. За життя ОСОБА_12 знав, що у нього є квартира в Лубнах, мав від квартири ключі, проте переселятись туди з м. Києва не хотів.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Захарченко С.М. в судове засідання не з'явився, направив до суду лист у якому зазначив, що 12.11.2003 р. ним був посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за реєстровим № 4491. Договір був посвідчений неухильно відповідно до чинних норм законодавства. Також зазначив, що він не є стороною спірного договору дарування, тому є неналежним відповідачем.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

З урахуванням вищевикладеного Дніпровським районним судом м. Києва 20 грудня 2017 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_5 з боку матері, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (т.1, а.с. 8, 9, 10).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати позивача - ОСОБА_6 (т.1, а.с. 11).

~ ІНФОРМАЦІЯ_6 помер дідусь позивача - ОСОБА_5 (т.1, а.с. 7).

12.11.2003 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко С.М., зареєстрований у реєстрі за № 4491 (т. 1, а.с. 72).

Згідно договору дарування, ОСОБА_5 подарував належну йому на праві власності квартиру, а ОСОБА_2 прийняла в дар зазначену квартиру АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені ст. 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

За змістом ст. 233 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним за сукупності таких умов: якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини; такий правочин вчинено на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Так, відповідно до пунктів 19, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений внаслідок впливу тяжкої обставини є оспорюваним.

З названої підстави правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

При цьому, особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Позивач у позовній заяві посилається на тяжкі життєві обставини ОСОБА_5, в тому числі хвороби, дефект волі, відсутність здатності до самообслуговування, недостатність коштів для життя.

Разом з тим, судом встановлено, що 08.09.2004 р. між ОСОБА_5, як покупцем, та ОСОБА_14 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_11 (т.1, а.с. 120).

Як вбачається з договору дарування та договору купівлі-продажу особи сторін договорів встановлено, перевірено їх дієздатність та волевиявлення.

За життя ОСОБА_5 після купівлі квартири у м. Лубни також склав заповіт від 30.10.2004 року (т.1, а.с. 107), відповідно до якого майно, що буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що за законом матиме право заповів своєму внукові ОСОБА_1

16.08.2004 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 22, 44).

Незважаючи на укладені договори щодо квартири АДРЕСА_1 та квартири у м. Лубни, ОСОБА_5 продовжував проживати у спірній квартирі до самої смерті (т.1, а.с. 89).

На підтвердження вимог позивач посилається на те, що спірний договір дарування був укладений ОСОБА_5 під впливом тяжких для нього обставин викликаних незадовільним станом здоров'я через наявні тяжкі хронічні захворювання, у зв'язку з чим втратив здатність до самообслуговування і потребував сторонньої допомоги, а також через скрутне матеріальне становище.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого відділення невідкладної кардіології, ОСОБА_5 знаходився на лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 1 в період часу з 13.03.2003 року по 21.03.2003 року з діагнозом велико-вогнищевий інфаркт міокарду від 08.03.2003 року, атеросклеротичний кардіос клероз, церебральний атеросклероз (т. 1, а.с. 6).

При цьому, як пояснив суду позивач, у лікарні ОСОБА_5 був недовго, відразу після лікарні один тиждень пожив з його бабусею - колишньою дружиною дідуся, потім сам проживав у спірній квартирі, міг вставати, самостійно рухався, лежачим не був.

Будь яких інших доказів стосовно стану здоров'я ОСОБА_5 на підтвердження заявлених вимог суду не надано, у тому числі доказів щодо тяжкого фінансового стану дарувальника. Також суду не доведено жодними доказами, що за життя ОСОБА_5 не погоджувався з приводу укладеного ним договору дарування та/або мав намір його розірвати чи оскаржити.

З урахуванням зазначеного та беручи до уваги факт придбання ОСОБА_5 квартири у м. Лубни, що спростовує відсутність заощаджень, скрутне матеріальне становище дарувальника, суду не доведено відсутності вільного волевиявлення у ОСОБА_5 на укладення ним спірного правочину, також законом не заборонено укладати договори дарування на користь сторонніх осіб, які не перебувають з дарувальником у родинних відносинах.

12.09.2005 року ОСОБА_8 відчужила на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 за укладеним між ними договором купівлі-продажу (т. 2, а.с. 52).

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 12.09.2005 року, спірна квартира належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 09.08.2005 року.

З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.01.2016 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2005 р. (т. 1, а.с. 143-150).

Щодо посилання позивача на невигідність умов спірного договору та невиконання ОСОБА_2 обов'язку утримання житла суд зазначає, що за правовою природою договір дарування належать до безоплатних правочинів, за їх умовами обдаровані не мають перед дарувальником будь-яких зобов'язань матеріального характеру, тому такі договори не може бути визнано недійсними на підставі ст. 233 ЦК України. До того ж при вирішення спору про визнання договору недійсним підлягають з'ясуванню та перевірці обставини, що передували підписанню правочину та під час його укладення, а не події у часі в подальшому.

Отже, враховуючи вище викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині визнання факту того, що правочин договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 12.11.2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах для ОСОБА_5 та визнання недійсним даного договору дарування, так як заявлені вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки вимога про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі права на спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_5 є похідною від вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 12.11.2003 року, у задоволенні якої судом відмовлено, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з того, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.01.2017р. відстрочено позивачу сплату судового збору за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, сума судового збору яких, відповідно до Закону України «Про судовий збір», становить у розмірі 1102,40 грн. (по 551 грн. 20 коп. за кожну) та вимога майнового характеру, сума судового збору за яку, виходячи із ціни позову, становить 6890,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,21 грн., що підтверджується квитанцією № 223 від 09.11.2016р. (т.1, а.с. 1) та в розмірі 275,61 грн., що підтверджується квитанцією № 224 від 09.11.2016р. (т.1, а.с. 12а).

На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України з позивача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 7165,58 грн.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 233, 717 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 136, 141, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 354, 355 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Захарченка Сергія Михайловича, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про встановлення факту, визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 7 165 (сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 58 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, адреса проживання: АДРЕСА_19; ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач - ОСОБА_2, адреса проживання; АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2;

Відповідач - ОСОБА_3, адреси проживання: АДРЕСА_20; АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_3;

Відповідач - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Захарченко Сергій Михайлович, адреса знаходження: 02125, АДРЕСА_18;

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; код ЄДРПОУ 09807750.

Повне судове рішення складене 26.12.2017 року.

Суддя