Постанова № 71228308, 21.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м . Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Бондаренко Н.В., Григоренка М.П.,

секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2017 року (суддя Мануляк Ю.В., повний текст складено 23 жовтня 2017 року) у справі № 565/1534/17 за позовом ОСОБА_3 до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення вихідної допомоги при звільненні та зустрічним позовом Кузнецовського міського комунального підприємства до ОСОБА_3 про заміну формулювання причин звільнення ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 38 КЗпП України на ч.1 ст. 38 КЗпП України, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2017 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 32595 гривень.

Відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову Кузнецовського міського комунального підприємства до ОСОБА_3 про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_3 з ч.3 ст. 38 КЗпП України на ч.1 ст. 38 КЗпП України за безпідставністю.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі Кузнецовське міське комунальне підприємство покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що позивачем не доведено позовних вимог.

При винесенні оскаржуваного рішення суд посилається на покази свідків _______________________

Справа № 565/1534/17 Головуючий в суді І інстанції - Мануляк Ю.В.

Провадження № 22-ц/787/1907/2017 Суддя-доповідач - Шимків С.С.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що їм було виплачено вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України. Причиною звільнення вказаних свідків за ч. 3 ст. 38 КЗпП України є порушення строків виплати заробітної плати, що вказано в наказах про звільнення, копії яких було надано суду позивачем по первісному позову. На день звільнення працівників, які є свідками дійсно були порушені строки виплати заробітної плати, в результаті чого і була проведена виплата вихідної допомоги.

На момент звільнення позивача, порушення термінів виплати заробітної плати не було, що підтверджується розрахунковими листати за місяці, які передували звільненню позивача.

На спростування причин звільнення зазначених ОСОБА_3 та показів свідків, КМКП надало суду звіти про забезпечення інструментами, відомість по матеріалах в експлуатації на жовтень 2017 року та оборотно-сальдові відомості з яких вбачається, що підприємство дотримується вимог трудового законодавства, колективного договору та забезпечує працівників необхідними засобами індивідуального захисту, гігієни та молоком.

Формулювання причини звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП тягне за собою як наслідок виплату вихідної допомоги, яка відповідатиме розміру тримісячного середнього заробітку ОСОБА_3.

Відповідач по зустрічному позову не надав доказів щодо порушення роботодавцем трудового законодавства та умов колективного договору. Оскільки виплата вихідної допомоги є безпідставною та незаконною, вважаємо за необхідне змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 38 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов - змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 38 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що з 12.11.2002 року по 25.05.2017 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Кузнецовським міським комунальним підприємством, а з 08.04.2014 року по 25.05.2017 року працював на посаді головного інженера адміністративного персоналу КМКП.

Наказом керівника КМКП № 319-к від 25.05.2017 року ОСОБА_3 звільнений з роботи у КМКП на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (не виконання умов колективного договору) (а.с. 5).

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Така ж норма передбачена ст. 24 Закону України "Про оплату праці". Пунктом 2.1.9 колективного договору КМКП передбачено, що виплата заробітної плати проводиться не менше ніж два рази на місяць: за першу половину місяця до 23 числа поточного місяця, а за другу половину місяця до 8 числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії довідки № 985 від 31.05.2017 року в КМКП була наявна заборгованість по заробітній платі позивача за період із січня по березень 2017 року (а.с. 9). Виплата заробітної плати проводилася з порушенням строків передбачених пунктом 2.1.9 колективного договору та ст. 115 КЗпП України.

Таким чином, позивачем доведено, а судом встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме норм, щодо своєчасності оплати праці.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У відповідності до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки, у спірних правовідносинах, трудовий договір було припинено у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (не виконання умов колективного договору) на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпПУкраїни, наявні правові підстави для виплати ОСОБА_3 вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто на його користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 32 595 грн, що було правильно обраховано місцевим судом на підставі ст. 27 Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення вищенаведених вимог законодавства КМКП не доведено, що у наказі про звільнення ОСОБА_3 було неправильно сформульовано причини звільнення, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: Н.В. Бондаренко

М.П. Григоренко