Постанова № 71228045, 21.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В., Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 жовтня 2017 року, справа №569/7924/17, суддя 1-ї інстанції Першко О.О., рішення ухвалено в 10год.20хв. в м.Рівне, його повний текст складено 12 жовтня 2017року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

19.05.2017року ПАТ "Альфа-Банк" звернувся із зазначеним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого покликається на те, що 19.02.2008року між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 35000 доларів США на строк користування 120 місяців із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних. В цей же день між банком та ОСОБА_2, і банком та ОСОБА_3 укладені договори поруки, відповідно до умов яких вони поручилися нести солідарну відповідальність з позичальником. ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання по поверненню кредиту і станом на 12.05.2017року утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 717,40 доларів США, за відсотками 1632,94 долара США.

Просить стягнути солідарно із відповідачів вказану заборгованість по кредиту.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 9 жовтня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором №SME0008508 від 19 лютого 2008 року в розмірі 12 350 доларів США 34 центи, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 10717 доларів США 40 центів та заборгованості за процентами в розмірі 1632 долари США 94 центи. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність та необгрунтованість.

Зазначає, що судом невірно було оцінено факт пред'явлення банком до виконання державною виконавчою службою виконавчого напису нотаріуса. Зокрема, суд констатуючи такий факт взагалі не робить жодного висновку відносно того, що цей виконавчий документ містить конкретний розмір тіла кредиту на відповідну дату та встановлює новий строк повернення кредиту.

Судом першої інстанції було повністю проігноровано здійснені ним платежі, а саме: 16.07.14р. - 3200 доларів США (що становить 37503,07грн.); 21.07.14р. - 68 доларів США (що становить 792,58 грн.); 29.08.14р. - 534 доларів США (що становить 7265,48грн.).

Крім того, на вимогу позивача ним було продано іпотечне майно і всі грошові кошти, отримані від його продажу в розмірі 129845грн. в цей же день 30.04.2015р. були сплачені ним для ПАТ "Альфа-Банк". Окрім вказаної суми ним було сплачено банку ще грошові кошти в сумі 120155 грн.

Однак, судом першої інстанції взагалі не надається жодної оцінки тому факту, що у доданій позивачем до матеріалів позовної заяви виписці з особового рахунку взагалі не відображено сплати ним 30.04.2015 року грошових коштів в сумі 250000 грн.

Звертає увагу на те, що судом було протиправно застосовано для перерахунку сплачених ним в гривнях коштів курс валют не встановлений пунктом 5.3. Кредитного договору, а комерційний курс ПАТ "Альфа-Банк", хоча застосування цього курсу сторони договору не погоджували.

На платіжному дорученні №1342588 від 30.04.15р., копію якого долучено до матеріалів справи, наявні відбитки печатки ПАТ "Альфа-Банку" з яких вбачається, що платіж банком був проведений 30.04.2015р., що відповідно дало йому підстави вважати, що вся сума була зарахована на погашення боргу по кредиту саме у цей день, а не в будь-який інший.

Натомість банк самостійно, не маючи на те жодних правових підстав, не повідомляючи його та, не отримуючи від нього на це згоди, здійснив лише часткове спрямування сплачених ним коштів на погашення кредиту у день проведення платежу (30.04.15р.), а решту зараховував протягом наступних двох років в рахунок наступних платежів відповідно до графіку погашення кредиту.

Вважає, що позивачем самостійно було вжито умисних заходів для створення його заборгованості по кредитному договору, адже якби вся сума сплачених ним 30.04.2015 року грошових коштів пішла на погашення заборгованості по кредиту, то відповідно були б відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитом за період з 30.04.2015 року по даний час.

Також, не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду першої інстанції відносно того, що порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є припиненою, оскільки позивач пред'явив вимогу з новим строком повного виконання зобов'язань по договору кредиту до основного боржника, шляхом пред'явлення виконавчого напису нотаріуса до примусового виконання та відповідно з вказаної дати, а саме з 12.08.2014р. почав свій перебіг 6-місячний строк для пред'явлення вимог до поручителів.

В даному випадку до жодного з поручителів не було пред'явлено вимоги протягом, встановленого законом строку, а тому з 13.02.2015р. порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є припиненою.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на порушення норм процесуального права, оскільки відповідно до п.4.4 договору поруки, укладеного між нею та позивачем сторони погодили передачу будь-яких спорів, що пов'язані з цими договорами на остаточне вирішення Постійнодіючого третейського суду при українській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», що є підставою для залишення позовної заяви в цій частині без розгляду.

Зазначає, що судом проігноровано ту обставину, що позичальником 30.04.2015року в рахунок погашення заборгованості за кредитом сплачено 250 000грн., що спростовує наявність боргу.

Доводить, що вчиненням виконавчого напису та його пред'явленням до виконання відповідач змінив строк виконання основного зобов'язання і відповідно з 12.08.2014року почав свій перебіг 6-місячний строк для пред'явлення вимог до поручителів. У вказаний строк кредитор жодних вимог до неї не пред'явив, що свідчить про припинення поруки на підставі п.3.2 договору поруки та ч.4 ст.559 ЦК України.

Вважає, що стягнуте виконавчим написом заборгованість по тілу кредиту в валюті гривня не може збільшуватися, а лише зменшуватися у разі здійснення боржником відповідних проплат. Суд не врахував здійснені ОСОБА_1 платежі, зокрема 16.07.2014року-3200 доларів США, 21.07.2014року-68 доларів США та 29.08.2014року-534 доларів США. Крім цього, з порушення умов договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачених позичальником 250000грн. по курсу валют ПАТ «Альфа-банк» до долара становить 10 416,67 доларів США, оскільки сторони погодили про застосування до розрахунків офіційного курсу НБУ помноженого на 1,01, що становить 11764,71 долар США.

Стверджує, що банк самостійно, не маючи на те жодних правових підстав, без згоди ОСОБА_1 30.04.2015року здійснив часткове погашення кредиту у день проведення платежу (250 000грн.), а решту зарахував протягом наступних двох років-в рахунок наступних платежів відповідно до графіку погашення кредиту. Такими діями позивача було вжито умисних заходів для створення заборгованості по кредиту, вони дали можливість протиправно нарахувати проценти за начебто користування кредитними коштами.

Вказує на те, що вчинивши виконавчий напис та, змусивши позичальника відчужити іпотечне майно, банк змінив строк виконання зобов'язання, після чого всі сплачені кошти мали йти на погашення тіла кредиту, а не на майбутні платежі згідно графіку.

Крім цього вважає, що заборгованість по кредиту не підтверджена первинними бухгалтерськими та фінансовими документами, тобто відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували розрахунки.

Просить рішення скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини боржника, який належним чином не виконував умови кредитного договору виникла заборгованість, яка підлягає стягненню як з боржника так і з кожного із поручителя, оскільки відсутні підстави припинення поруки.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується частково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

При цьому, згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК країни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 19 лютого 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого згідно статуту є ПАТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №SME0008508, відповідно до п.1.1. якого, останній отримав кредит в сумі 35000 доларів США на строк користування 120 місяців із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, 19 лютого 2008 року на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 були перераховані кошти в сумі 35 000 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 та ним не заперечується.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки №SME0008508/2 від 19 лютого 2008 року, відповідно до якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору та у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, зобов'язувалася солідарно нести з ним відповідальність перед кредитором у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Також, 19 лютого 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3 укладений договір поруки №SME0008508/3 №153175, згідно умов якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору та у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, зобов'язувався солідарно нести з ним відповідальність перед кредитором у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Крім того, 19 лютого 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №SME0008508/1 (далі - договір іпотеки), згідно якого останній у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього договору, передав позивачу у іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 3.1. цього договору, а позивач прийняв його у іпотеку та набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами відповідача.

12 серпня 2014 року приватним нотаріусом Чуловським В.А. вчинений виконавчий напис №2880, яким звернуто стягнення на нежитлові приміщення цокольного поверху АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1 і за рахунок коштів, отриманих від реалізації такого майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Альфа-Банк" у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору за період з 5 лютого 2014 року по 8 липня 2014 року, а саме: заборгованість за кредитом - 223 667,72 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 16 372,57 грн. та суми плати, що здійснена ПАТ "Альфа-Банк" за вчинення виконавчого напису - 3500 грн., що разом становить суму загальної заборгованості станом на 8 липня 2014 року у розмірі 243 540,29 грн.

Зазначений виконавчий напис нотаріуса, у передбаченому законом порядку, таким, що не підлягає виконанню не визнавався. Він був пред'явлений позивачем до виконання.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 ЦК.

Таким чином, вчинивши виконавчий напис, банк реалізував своє право, передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п.5.1.1 кредитного договору, про дострокове погашення кредиту.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Якимець О.В. від 29 квітня 2015 року згідно заяви стягувача ПАТ "Альфа-Банк" від 28 квітня 2015 року виконавчий напис №2880, виданий 12 серпня 2014 року повернуто стягувачу.

30 квітня 2015 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень відчужив ОСОБА_6 за 129845 грн. нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно платіжного доручення №1342588 від 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 на погашення заборгованості по кредитному договору №SME0008508 від 19 лютого 2008 року внесено 250 000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ПАТ «Альфа Банк», це був останній платіж, який був проведений за зазначеним кредитним договором. Вказані обставини сторони не заперечують.

Із цього ж розрахунку вбачається, що у позичальника станом на 29 квітня 2015року існував борг по кредиту у загальному розмірі 19 519,85 доларів США, який складався із заборгованості по відсотках -1 796,68доларів США та заборгованості по тілу кредиту-17 723,17 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на викладене у ПАТ "Альфа-Банк" виникло право пред'явити вимоги до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виконання порушених зобов'язань боржника ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 12 серпня 2014 року, протягом наступних шести місяців.

Банк, як убачається з матеріалів справи, звернувся з позовом до поручителів лише 19 травня 2017 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому порука є припинена.

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості із поручителів задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не може погодитись із сумою заборгованості по кредиту стягнутою судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, у позичальника станом на 29 квітня 2015року існував борг по кредиту у загальному розмірі 19 519,85 доларів США, який складався із заборгованості по відсотках -1 796,68доларів США та заборгованості по тілу кредиту-17 723,17 доларів США.

30 квітня 2015 року ОСОБА_1 на погашення заборгованості по кредитному договору №SME0008508 від 19 лютого 2008 року внесено 250 000 грн., що згідно комерційного курсу продажу долара США ПАТ «Альфа банк» 30.04.2015року складав 10 416,67 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції умов п.3.6.1 та п.5.3 кредитного договору при розрахунку суми погашеного боргу є безпідставними, оскільки коефіцієнт 1,01 застосовується при розрахунку, у разі повернення та /або сплати кредиту, відсотків позичальником у національній валюті України та /або іноземній валюті, відмінній від валюти кредиту лише за власним розсудом банку при договірному списанні грошових коштів. Суми, що підлягали поверненню визначені умовами кредитного договору у іноземній валюті-долар США, банк не вчиняв дій вказаних у 5.3 договору, а тому суд вірно встановив, що сплачених 250 000грн. по його комерційному курсу становить 10 416,67 доларів США.

Із матеріалів справи вбачається, що отримавши зазначені кошти, банк направив їх на погашення прострочених відсотків та тіла кредиту, а різницю в подальшому зараховував у рахунок наступних платежів відповідно до Графіка погашення кредиту.

Дії банку по зарахуванню цієї різниці суперечать умовам кредитного договору, оскільки після зміни строку виконання зобов'язання (вчинення виконавчого напису нотаріуса)- 12 серпня 2014 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, так як за вимогою пункту 5.6. договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі й усі наступні щомісячні платежі за графіком після цієї дати не підлягають виконанню.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом «факт/360» з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується.

Таким чином, сплативши у рахунок погашення заборгованості по кредиту 10 416,67 доларів США, станом на 30.04.2015року позичальник залишився ще бути винним 9 103,18 доларів США тіла кредиту, на яке і повинні нараховуватись відсотки.

Відсотки за кредитом за період з 30.04.2015року по 12.05.2017року становлять 2 539,79доларів США.(9103.18х13,5:100:360х744)

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Отже, стягненню із позичальника ОСОБА_1 підлягає заборгованість по кредиту, яка станом на 12.05.2017року: по відсотках в межах заявлених вимог становить у сумі 1632,94 долара США, по тілу кредиту -9103,18 доларів США.

Покликання апеляційної скарги ОСОБА_2 на наявність третейського застереження про передачу спору до поручителів на розгляд третейського суду не заслуговують на увагу, оскільки жоден із відповідачів до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами не заперечував проти вирішення спору державним судом, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК України (2004р.).

Доводи скарг про те, що судом першої інстанції було повністю проігноровано здійснені позичальником платежі, а саме: 16.07.14р. - 3200 доларів США (що становить 37503,07грн.); 21.07.14р. - 68 доларів США (що становить 792,58 грн.); 29.08.14р. - 534 доларів США (що становить 7265,48грн.) є не обґрунтованими, оскільки вказані кошти банком були зараховані у рахунок погашення існуючої заборгованості, що відображено у розрахунку банку.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу понесені сторонами судові витрати. Позов задоволено на 86,93% (10736,12 х 100 : 12350,34). При подачі позову судовий збір підлягав сплаті в розмірі 4 896,92грн., а тому пропорційно до задоволених вимог він підлягає відшкодуванню в сумі 4 256,89грн. (4896,92х86,93%). Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, йому підлягає відшкодуванню позивачем сплачений судовий збір в сумі 704,03грн.(5386,61х13,07%). Оскільки заборгованість по кредиту підлягає стягненню тільки із позичальника, то і судовий збір підлягає стягненню з нього в сумі 3 552,86грн. (4256,89 -704,03). Порука є припинена, то з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню понесені нею судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 5386,61грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, ст. ст. 526, 553, 554, 559, 629, 1050, 1054 ЦК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 жовтня 2017 року скасувати.

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 01001 м.Київ вул.Десятинна,4/6) заборгованість по кредитному договору №SME0008508 від 19 лютого 2008 року, яка утворилась станом на 12.05.2017року по тілу кредиту в сумі 9103(дев'ять тисяч сто три) долари 18 центів США, за відсотками - 1632(одна тисяча шістсот тридцять два)долара 94 цента США, всього 10 736,12 доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження 01001 м.Київ вул.Десятинна,4/6) понесені витрати по оплаті судового збору у сумі 3552(три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві)грн.86коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 01001 м.Київ вул.Десятинна,4/6) на користь ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2) витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 5 386(п'ять тисяч триста вісімдесят шість)грн. 61коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.