Постанова № 71224735, 21.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/1173/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Яковець О. Ф.Номер провадження 22-ц/788/1839/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 52

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради,про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від нього,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись із позовом, ОСОБА_3 просила суд: позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2011 року шлюб між ними розірвано. З 2011 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина, не спілкується з ним, не приїздить до його, не телефонує, не появляє батьківської турботи. Син не знає свого батька, а бачив лише на фото.

Звернувшись із зустрічним позовом ОСОБА_4 просив суд: усунути перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від нього.

Свої вимоги мотивує тим, що після розлучення ОСОБА_3 ухилялася від надання дитини йому для спілкування, а потім взагалі вивезла в інше місто, не надавши йому навіть адреси їх проживання. Після розлучення у нього з ОСОБА_3 почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина ОСОБА_5, його відвідуванні. Зі сторони ОСОБА_3 почалися створюватися перешкоди щодо неможливості його спілкування з сином. Весь час він намагається налагодити зв'язок із сином, приймати участь у вихованні, утриманні, розвитку здібностей та забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку. Всі його намагання мирним шляхом врегулювати даний спір, призводили лише до конфліктів. Вважає, що його права, як батька, є порушеними.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

Попереджено ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до дитини - ОСОБА_5

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Доводи скарги мотивує тим, що нею надано належні докази, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а тому він повинен бути позбавлений батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_5.

Позивач до суду не прибула, але про час та місце розгляду справи за місцем постійного проживання була повідомлена належним чином.

Відповідач в судовому засіданні просив рішення залишити без змін.

Від Служби у справах дітей Сумської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів ухилення відповідача від участі у вихованні дитини, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що з 25 липня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до довідки Комунального закладу Роменський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №1 «Чайка» № 04-16/05 від 03 березня 2017 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував вказаний заклад з вересня 2012 року по 17 квітня 2012 року. Всі фінансові розрахунки і участь у житті дитини в ДНЗ приймала мати ОСОБА_3 У період перебування дитини в дитячому садку батько участі у вихованні ОСОБА_5 не приймав.

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до виконкому Сумської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1. У реєстрації місця проживання відмовлено, у зв'язку з відсутністю згоди законного представника дитини ОСОБА_5 - батька.

Згідно довідки Комунальної установи Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №9 від 15 березня 2017 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно навчається в 1-Д класі вказаної школи. ОСОБА_4 - батько, за період навчання сина в школі, жодного разу не цікавився шкільним життям дитини, батьківські збори не відвідував.

З довідки Всеукраїнської федерації фрі-файту та контактних єдиноборств вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідував тренування з фрі-файту у СК «Динамо» з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2017 року. ОСОБА_4 - батько за період тренування жодного разу не цікавився успіхами сина, відкриті заняття не відвідував. Відомо, що мати приводила та забирала сина, вирішувала всі фінансові питання.

Аналогічна інформація вказана у довідці Народного художнього колективу України «Dancecentre «Artes» від 23 березня 2017 року.

З доповідної ОСОБА_7 від 25 липня 2017 року вбачається, що вона є класним керівником 1-Д класу, в якому навчається ОСОБА_5 з 01 вересня 2016 року, тісно співпрацює з мамою, бабусею. Тата - ОСОБА_4 вперше побачила 24 травня2017 року. ОСОБА_4 чекав закінчення уроків, щоб познайомитися з сином, який побачив тата вперше. Спілкуватися з ОСОБА_5 не побажав .

Згідно з довідкою служби у справах дітей Сумської міської ради № 27.1-26/2107 від 02 жовтня 2017 року ОСОБА_4 протягом 2015-2017 років не звертався до служби з питання прийняття рішення щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5

З характеристики учня 2-Д класу ОСОБА_5. № 198 від 26 вересня 2017 року вбачається, що зі слів класного керівника вихованням ОСОБА_5 протягом першого року навчання в школі займалися мати і бабуся. Батьки учня разом не проживають. До травня 2017 року ОСОБА_5 не був знайомий зі своїм батьком. Знайомство відбулося з учбовому кабінеті школи. Після цього мати дитини ОСОБА_3 звернулася до практичного психолога школи для отримання психологічної підтримки та допомоги. В результаті спілкування з ОСОБА_5 та враховуючи результати діагностики емоційно-вольової сфери дитини можна зробити припущення, що ситуація знайомства з біологічним батьком стала стресовою для дитини. Учень проговорював, що зустріч була неочікуваною і викликала страх. В ОСОБА_5 спостерігався підвищений рівень тривожності.

З акту обстеження умов проживання в АДРЕСА_1 вбачається, що у квартирі наявне елетро- газо- водопостачання для опалення квартири, встановлено двоконтурний котел. У квартирі чисто, прибрано, наявні необхідні для проживання меблі та побутова техніка. ОСОБА_5 займає одну кімнату з мамою, має окреме спальне місце (диван), має місце для навчання. Дитина забезпечена одягом, взуттям, іграшками, дитячою літературою. За даною адресою створені всі умови для проживання і виховання дитини.

Згідно з висновком Служби у справах дітей Сумської міської ради № 745/27.01-21 від 03 травня 2017 року, можливо позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За змістом ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пунктах 15, 16 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30 березня 2007 року роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Згідно довідки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ серії ІАА № 0121927, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває

З довідки Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області від 13 квітня 2017 року №288 вбачається, що ОСОБА_4 сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно.

Та обставина, що ОСОБА_4 не спілкується з дитиною не може бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина. Крім того, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову узгоджується із нормами Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч.1, 2 ст.8 Конвенції про захист основоположних прав та свобод людини та з практикою Європейського суду з прав людини в частині того, що втручання держави у сімейне життя відповідача, зокрема, у відносини між відповідачем та його сином, має не тільки ґрунтуватися на нормах національного права, тобто бути законним, та переслідувати легітимну мету у виді захисту прав дитини, а й бути «необхідним у демократичному суспільстві», а саме відповідати нагальній суспільній потребі такого виняткового втручання у відносини сторін (абз. 49-51, 59,60 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Місцевий суд вірно виходив з того, що для позбавлення батьківських прав відповідача з огляду на досліджені докази відсутні як законні і достовірно доведені підстави щодо його свідомого ухилення від участі у вихованні їх спільного з позивачкою сина, так і з того, що застосування такого засобу втручання у відносини між сторонами спору призведе до порушення справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків з метою забезпечення найкращих інтересів самої дитини, оскільки відносини батьків та дітей зі спливом певного часу та в силу певних обставин можуть змінюватися в сторону покращення, а позбавлення батьківських прав відповідача завдасть істотної шкоди такій можливості (абз. 54, 56 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367,368,374, 375,381,382,389,390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2017 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Судді: