Рішення № 71219998, 19.04.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6809/16-ц

2/357/979/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Антко О. С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитиним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Укрсиббанк» звернувся до суду з вказаним позовом,мотивуючи тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1Г укладено договір, відповідно до якого, відповідачу надано кредит в іноземній валюті, в розмірі 40000 доларів США на строк до 28.05.2028 року. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 27.05.2008 року було укладено договір поруки. В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у позичальника ОСОБА_1Г виникла заборгованість у розмірі 14769,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.06.2016 становить 371339,21 грн., з яких-12332,79 дол. США- заборгованість за кредитом, 2437,11 дол. США - заборгованість за процентами. ПАТ Укрсиббанк просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1Г та ОСОБА_2Л солідарно кредитну заборгованість в розмірі 14769,89 дол. США, пеню - 31104,22 грн. та судові витрати.

За Ухвалою судді Голуб А.В від 21.07.2016 у даній справі було відкрито провадження. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 року дану справу розподілено на суддю Кошель Б.І., у зв'язку зі звільненням у відставку судді Голуб А.В.

Ухвалою судді Кошель Б.І від 10.02.2017 року справу прийнято до свого провадження.

13.03.2017 року під час попереднього судового засідання представником відповідача ОСОБА_1 згідно ст.ст. 64, 137 ЦК України, заявлено клопотання про витребування доказів у Публічного Акціонерного Товариства «Укрсиббанк», яке судом задоволено, шляхом винесення відповідної ухвали, в звязку із чим, оголошено перерву до 03.04.2017 року з метою надання часу для виконання даної ухвали суду.

03.04.2017 року представник ПАТ «Укрсиббанк» в судове засідання не з'явився, ухвалу суду не виконав. В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про прийняття до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання кредитного договору недійсним. Судом вищевказане клопотання задоволено, об'єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.

В судове засідання 19.04.2017 року представник позивача не з'явився, про день та час розгляду був повідомлений належним чином, до суду направив клопотання в якому просив справу слухати за його відсутності. До цього справа розглядалась тривалий час, відповідач та його представник заявляли клопотання та приймали участь у судових засіданнях, а тому суд вважає за можливе провести судове засідання на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановою Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009 № 14 «Про Судове рішення в цивільній справі», встановлено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним законом України принципу Верховенства Права. Узв'язку із цим, суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення в цивільній справі ч.1 ст. 213 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію, щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотаннями осіб, які беруть участь у справі має право вимагати подання оригіналів. Відповідачем ОСОБА_1Г було заявлено відповідне клопотання та подано заяву про витребування доказів з метою захисту власного майнового права керуючись засадами змагальності, передбаченими ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх совокупності.

За ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не надання суду належних та допустимих доказів позивачем, а саме ухилення від виконання ухвали від 13.03.2017 року, без поважних причин, надають суду право розглянути справу на підставі наявних у справі належних та допустимих доказів.

Так, ПАТ «Укрсиббанк» пред'явлена вимого про сплату заборгованості за Кредитним Договором та Договором Поруки, згідно яких видано кредит у розмірі 40000 доларів США, та прострочена заборгованість 14769,89 доларів США, проценти та пеню, але суду не були надані та відсутні у справі бухгалтерські документи, які підтверджують зменшення або збільшення суми боргу на дату, з якої починається прострочення кредиту.

У відповідності до Наказу Міністерства Фінансів України №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакції чинній станом на 2008 рік): Первинні документи-це документи, створені у письмовій або електронній формі. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг операції, посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п.2.4 Положення).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис скріплений печаткою,що узгоджується з п.2.5 Положення.

У позовній заяві позивач ставить вимоги про стягнення заборгованості у іноземній валюті.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», встановлено, що банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

ч. 7 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті. Але позивач не надає належних доказів існування ліцензії, якою повинен визначатись дозвіл про надання кредитів.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу(ліцензії).

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися: неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦК України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні обов'язки і права, є нікчемним.

Однією з підстав позову є договір поруки №206652 від 27.05.2008 року, укладений з ОСОБА_2 та позивачем, але в судовому засіданні позивач так і не зміг довести своє право вимоги за відповідним договором поруки та надати його оригінал для огляду в судовому засіданні.

В силу положень ст.ст. 10, 60, 64 ЦПК України надані позивачем копії не можуть вважатись належними та допустимими доказами, якими сторони зобов'язані доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, оскільки позивач на підтвердження свого права вимоги за вказаними договорами кредиту та поруки не надав суду, в тому числі й на вимогу суду ухилення від виконання ухвали від 13.03.2017 року, без поважних причин, належних та допустимих доказів, суд вважає за необхідне в задоволенні основного позову відмовити.

Щодо зустрічного позову, то суд вважає за можливе його задовільнити з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі і має містити в собі положення, щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами,як споживчий кредит,а тому для нього встановлено особливий порядок укладання. У договорах за участі фізичної особи-споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача ч. 2 ст. 627 ЦК України. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом ч. 3 ст. 1054 ЦК України.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п.22,23 ст.1, ст..11, ч.8 ст.18, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист Прав Споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,іншим актам цивільного законодавства,а також інтересам держави і суспільства,його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами)вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що Фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладанням договору споживчого кредитування.

У частині 4 пункту 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що в договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту, детальний розпис сукупної вартості для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту, дата видачі кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна відсоткова ставка за кредитом, умови дострокового розірвання договору, інші умови, визначені законодавством.

В п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним» суди мають право враховувати вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів з споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несприятливі умови в договорах, зокрема положення, згідно яких Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несприятливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В зв'язку з відсутністю повідомлення позичальника до укладання кредитного договору банком сума абсолютного значення подорожчання кредиту у грошовому та процентному виразі не відображає дійсного розміру кредитування та призводить до плутанини та сумніву позичальника.

Вказане підтверджується зокрема відсутністю відповідного додатку до кредитного договору з детальним розписом сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної ставки і абсолютного подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого має здійснюватись шляхом підсумування всіх платежів, що позичальник має здійснювати на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Всупереч вказаним вище правовим нормам у порядку передбаченому зазначеними правилами, розрахунку за кожним періодом визначення сукупної вартості кредиту не існує та сторонами не підписувалося.

Правило, за яким змінюється реальна процентна ставка за кредитом вказаний Кредитний договір також не містить.

На підставі вище викладеного, суд прийшов до висновку, що при укладенні оскаржуваного кредитного договору банком не було дотримано вимог діючого законодавства України, не було надано позичальнику, як споживачу, усю необхідну та достатню інформацію щодо умов кредитування, а отримана позичальником інформація щодо умов кредитування була недостатньою для здійснення позичальником свідомого вибору, запропонованих послуг.

А тому, враховуючи невизначеність виду встановленої плати за кредит, комісії, необґрунтованість ціни та відсутність у банка права встановлювати платежі за дії на власну користь, приховування реальної процентної ставки, невідповідність дійсності оголошеного позичальнику значення абсолютного кінцевого за дорожчання для позичальника кредиту, вказаний кредит слід визнати недійсним з моменту його укладання.

Приховуючи від позичальника важливу інформацію щодо складової платежів, кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування, банк ввів в оману позичальника щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту з урахуванням сум тіла кредиту, процентів та розміру переплати. Приховання важливої інформації від позичальника банком в даному випадку є очевидним.

А у відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, суд вважає, що зазначений кредитний договір від 27.05.2008 року, укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1, враховуючи невизначеність виду встановленої плати за кредит, комісії, необґрунтованість ціни та відсутність у банка права встановлювати платежі за дії на власну користь, приховування реальної процентної ставки, невідповідність дійсності оголошеного позичальнику значення абсолютного кінцевого за дорожчання для позичальника кредиту, тобто у зв'язку з несправедливими умовами договору, на що вказано вище, належить визнати недійсним.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 258, 526, 530, 549, 553, 554, 551, 610, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 64, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства «Укрсиббанк» відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11351355000 від 27.05.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_3