Постанова № 7121674, 16.02.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа 2а- 970/09

Категорія 6.6.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2009 рокум. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі: суддіМатвєсвої В.В. при секретаріСіряцького А.С.,

за участю сторін

представника позивача:Павлюк Т.І.,

представника відповідача:

державної податкової інспекції

у м. Лисичанську Луганської області Леонової З.Є.

представника другого відповідача

Головного управління Державного казначейства України

в Луганській областіне з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення з державного бюджету суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення з державного бюджету суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість грошовими коштами на користь Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода» в сумі бюджетної заборгованості по ПДВ, що заявлена за податковими деклараціями за листопад 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року на загальну суму 638 310 грн. 00 коп.

В обгрунтування позову вказав, що згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування і прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Відповідно до вимог вказаного Закону позивачем були надані до ДПІ у м. Лисичанську податкові декларації разом із заявами про повернення сум бюджетного відшкодування шляхом

перерахування на поточний банківський рахунок.

Відповідно до п.п 7.7.5, 7.7.7 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем були проведені документальні невиїзні перевірки та позапланові документальні виїзні перевірки для встановлення достовірності нарахування бюджетного відшкодування. В результаті вказаних перевірок висновками ДПІ у м. Лисичанську, було зазначено, що порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлено.

Згідно п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Однак, ДПІ у м. Лисичанську безпідставно відмовило позивачу підтвердити суму ПДВ в розмірі 638310, 00 грн. у зв'язку з встановленням у ланцюгу постачання СПД, що мають ознаки «фіктивності» та не знаходяться за юридичною адресою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення аналогічно позовній заяві.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області позов не визнала, надала письмові заперечення та пояснила, що суми ПДВ, заявлені на рахунок в установі банку, не можливо підтвердити у зв'язку з встановленням у ланцюгу постачання СПД, що мають ознаки «фіктивності» та не знаходяться за юридичною адресою. З таких підстав, на даний час ДПІ у м. Лисичанську не може підтвердити суму ПДВ у розмірі 638310, 00 грн.. Просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Представник другого відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, був повідомлений належним чином про що мається в матеріалах справи поштове повідомлення.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 10.06.2004 року позивач знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекцій у м. Лисичанську як платник податку на додану вартість (а.с.8).

За період грудень 2006 року, січень, лютий, вересень, жовтень, листопад 2007 року січень, лютий, березень, квітень 2008 року ВАТ «Лисичанська сода» були подані податкові декларації по ПДВ згідно яких ним було задекларовано - за грудень 2006 року - 1619314, 00 грн., за січень 2007 року - 1035049, 00 грн., за лютий 2007 року - 1736 618, 00 грн., за вересень 2007 року - 801007, 00 грн., за жовтень 2007 року - 1029903, 00 грн., за листопад 2007 року-1750 144, 00 грн., за січень 2008 року - 1668623, 00 грн., за лютий 2008 року - 1952039, 00 грн., за березень 2008 року - 1426 826, 00 грн., за квітень 2008 року - 858 855, 00 грн., що підлягають відшкодуванню на рахунок підприємства.

Згідно актів перевірок вбачається, що були здійснені документальні невиїзні та позапланові документальні виїзні перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість ВАТ «Лисичанська сода» за листопад 2006 року (акт № 15/23-00204889 від 14.02.2007 року), за грудень 2006 року (акт № 29/23-00204889 від 20.03.2007 року), за січень, лютий, березень 2007 року (акт № 60/23-00204889 від 18.06.2007 року), за вересень 2007 року (акт № 110/23-00204889 від 24.12.2007 року, за серпень 2007 року (акт № 99/23-00204889 від 23.11.2007 року), за грудень 2007 року (акт № 27/23-00204889

від 25.032008 року), за січень 2008 року (акт № 33/23-00204889 від 22.04.2008 року), за лютий 2008 року (акт № 40/23-00204889 від 20.05.2008 року), за березень 2008 року (акт № 48/23-00204889 від 20.06.2008 року), за жовтень 2007 року (акт № 7/23-002044889 від 31.01.2008 року).

Перевірками не встановлено розбіжностей між фактичними сумами податкового кредиту та сумами, заявленими підприємством.

Проти правильності нарахування сум бюджетного відшкодування представники відповідачів у судовому засіданні також не заперечували.

Суми, що були заявлені до відшкодування позивачем за визначеними податковими деклараціями на розрахунковий рахунок позивача не повернуті у зв'язку з встановленням у ланцюгу постачання СПД, що мають ознаки «фіктивності» та не знаходяться за юридичною адресою.

Суд вважає таким, що заслуговує на увагу пояснення позивача, щодо чітко встановленого законодавством порядку відшкодування податку на додану вартість, що обумовлюється спеціальним законом про оподаткування визначеного податку - Закону України «Про податок на додану вартість», згідно статті 7 якого, встановлено виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з державного бюджету України та які були у повній мірі дотримані позивачем.

Також в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на наявність юридичного факту - виникнення податкового кредиту за певними податковими періодами та його відповідну сплату до Державного Бюджету України, що підтверджують податкові накладні та інші документи, що додані до позову у копіях.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів; б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Відповідно до пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у

зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду, у зв'язку з чим Головне УДК України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Окрім того, правомірність заявлених позовних вимог позивача підтверджується відповідною судовою практикою Вищого Адміністративного Суду України, а саме Довідкою від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету».

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, наявності факту сплати сум до Державного Бюджету України, тому позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за листопад 2006 року у розмірі 105251 грн., за грудень 2006 року в розмірі 58108 грн., за січень 2007 року в розмірі 104197 грн., за серпень 2007 року в суму 46055 грн., за вересень 2007 року в сумі 16988 грн., за жовтень 2007 року в сумі 37918 грн., за грудень 2007 року в сумі 200736 грн., за січень 2008 року в сумі 6833 грн., за лютий 2008 року в сумі 57929 грн., за березень 2008 року в сумі 4295 грн., а всього на суму 638 310 грн.00 коп. підлягає задоволенню.

Суд не бере до ваги посилання відповідача про неможливість підтвердити суми ПДВ, заявлені на рахунок в установі банку, у зв'язку з встановленням у ланцюгу постачання СПД, що мають ознаки «фіктивності» та не знаходяться за юридичною особою, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Бюджетного Кодексу України, Законом України «Про податок на додану вартість», Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86), ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення з державного бюджету суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість задовольнити.

Стягнути з державного бюджету України (р/р 31117030700051, одержувач: УДК у м. Лисичанську, код бюджетної класифікації доходів 14010200, ідентифікаційний код 24180679, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013) на користь Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськ сода» (93105, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Красна, 1, код ЄДРПОУ 00204889, п/р 26000188007300 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за податковими деклараціями за листопад 2006 року у розмірі 105251 грн., за грудень 2006 року в розмірі 58108 грн., за січень 2007 року в розмірі 104197 грн., за серпень 2007 року в суму 46055 грн., за вересень 2007 року в сумі 16988 грн., за жовтень 2007 року в сумі 37918 грн., за грудень 2007 року в сумі 200736 грн., за січень 2008 року в сумі 6833 грн., за лютий 2008 року в сумі 57929 грн., за березень 2008 року в сумі 4295 грн., на загальну суму 638 310 грн. 00 коп (шістсот тридцять вісім тисяч триста десять гривень 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода» судові витрати у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.