Постанова № 71214046, 21.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3327/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ярош С.О.

Є.У.№ 315/696/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що з 05.08.2014 року по 01.06.2015 року він брав участь у антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей, при виконанні військового обов'язку у нього розвинулась низка хронічних захворювань, які за висновком військової лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.09.2015 року, протокол №285 та від 22.08.2016р., протокол № 440 визнані такими, що пов'язані із захистом Батьківщини. Посилаючись на те, що внаслідок хвороби змінився стиль життя, значну кількість часу і грошей він витрачає на відновлення свого здоров'я, він зазнає моральні і фізичні страждання, просив суд стягнути з Міністерства оборони України 240 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Стягнуто з Міністерства Оборони України в дохід держави судовий збір в розмірі 1000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в задовлені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу у Збройних Силах України в період з 17.06.2014 року по 01.06.2015 року, в тому числі з 05.08.2014 року по 01.06.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується витягом з його військового квитка (а.с.9) та довідкою №782 від 01.06.2015 року (а.с.13).

14.09.2015 року військово-лікарською комісією Південного регіону Міністерства Оборони України протоколом №285 встановлено, що захворювання солдата за призовом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 «Хронічний простатит в стадії загострення. Хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії. Хронічний вірусний гепатит «С», ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.14).

22.08.2016 року військово-лікарською комісією Південного регіону Міністерства Оборони України протоколом №440 встановлено, що захворювання солдата за призовом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 "Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня. Гіпертонічна хвороба 2 ступеня. Поширений остеохондроз хребта. Хронічний вірусний гепатит "С". Хронічний гастродуоденіт. Хронічний панкреатит. Хронічний холецистит", ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с.15).

За висновком МСЕК від 12.10.2016 р. ОСОБА_3 визнано інвалідом третьої групи з 30% втрати працездатності; причина інвалідності: захворювання пов'язані із захистом Вітчизни; строк інвалідності - до вересня 2017 року (а.с.11-12).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювань, одержаних в період проходження військової служби, та наслідки таких хвороб спричинили позивачеві втрати немайнового характеру у вигляді моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його звичні нормальні зв'язки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сім'ї та суспільстві.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що хвороби, які отримав ОСОБА_3, пов'язані з проходженням військової служби. Причинний зв'язок встановлено витягами із протоколів засідання військово-лікарської комісії від 14.09.2015р. і від 22.08.2016р.р (а.с.14,15); висновком МСЕК (а.с.16).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

За приписами ст. 212 ЦПК України ( редакції закону на час вирішення спору) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність як моральної шкоди, такі і підстав для її відшкодування за рахунок Міністерства оборони.

Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони є неналежним відповідачем у справі, являються неспроможними.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що захворювання позивача, яке призвело до стійкої втрати працездатності, пов'язані з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, при визначення розміру відшкодування суд першої інстанції не врахував, що ступінь втрати працездатності позивача становить 30%, третя група інвалідності встановлена до вересня 2017 року, що свідчить про можливість відновлення працездатності і покращення самопочуття. Захворювання позивача хоч і пов'язані, за висновкомвійськової лікарської комісії, із військовою службою, проте не викликані пораненнями, контузіями тощо, а притаманні майже всім особам похилого віку.

З урахуванням принципу зваженості, розумності і справедливості колегія суддів вважає за можливе зменшити визначений судом першої інстанції розмір відшкодування до 30 000 грн., а розмір судового збору до 604 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст.374ч.1 п.2,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року у цій справі змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень), розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь держави - 604 грн. (шістсот чотири гривні).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: