Постанова № 71213746, 20.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 323/1228/16 Головуючий у 1-й інстанції: Плечищева О.В.

Провадження № 22-ц/778/3964/17 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

Суддів: Крилової О.В.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.09.2006 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 20 000 доларів США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном повернення не пізніше 18.09.2021 року.

Проте, ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував належним чином, в зв'язку з чим станом на 26.11.2015 року виникла заборгованість в сумі 3002,24 дол. США, що еквівалентно 71 368 грн. 14 коп.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3002 долари США 24 центи та судовий збір в сумі 1378 грн.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3002 долари США 24 центи, що станом на 26.11.2015 року еквівалентно 71 368 грн. 14 коп. та судовий збір в сумі 1378 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, що 19.09.2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладено кредитний договір № ПП333-99-К, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік та кінцевим терміном погашення не пізніше 18.09.2021 року.

В порушення умов кредитного договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі не вносив, в результаті чого за розрахунком банку утворилась заборгованість в розмірі 3002 дол. США 24 цента.

Відповідач відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України до ухвалення рішення звернувся до суду першої інстанції з письмовою заявою про застосування строку позовної давності (а.с.130-131), яке було залишено судом без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки умовами кредитного договору строк виконання визначений до 18.09.2021 року, то перебіг позовної давності починається від дня коли у позивача виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто з 18.09.2021 року.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія не погоджується.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виходячи з вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що останній платіж ОСОБА_3 було здійснено 17.11.2011 року (а.с. 4), а черговий платіж він повинен був здійснити 18 грудня 2011 року. Дана обставина не заперечується і відповідачем.

Таким чином, станом на 18.12.2011 року позивачу вже було відомо про порушення відповідачем виконання умов кредитного договору, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 261 ЦПК України саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

До суду Банк звернувся лише 15.03.2016 року (а.с. 1), тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

З огляду на наведеневбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2017 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22.12.2017 року.

Головуючий:

Судді: