Ухвала суду № 71212323, 12.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2017 р. м. Київ К/800/26636/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 року

у справі № 810/2395/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО» звернулось до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року у справі № 810/2395/16 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, а саме: від 03.02.2016 року № 0000082204, № 0000102204, № 0000092204, № 0000421702, № 0000431702, № 0000441702.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 року у справі № 810/2395/16 постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2015 року у справі № 757/44232/15-к, якою надано дозвіл на призначення у кримінальному проваджені № 22015101110000113 від 24.06.2015 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НІКО» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 01.09.2015 року, начальником Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області видано наказ від 07.12.2015 року № 1014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 07.12.2015 року.

У зв'язку із зверненням відповідача до Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області щодо надання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «НІКО» або забезпечення доступу до них, наказом начальника Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 08.12.2016 року № 1060 термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача перенесено.

Після повідомлення листом від 09.12.2015 року № 51/12-11666 Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про надання доступу до документів, вилучених у ТОВ «НІКО» під час проведення обшуків, начальником Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ від 25.12.2015 року № 1090 про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до якого з 25.12.2015 року поновлено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НІКО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.08.2015 року.

У зв'язку із недопуском до перевірки та ненаданням позивачем документів фінансово-господарської діяльності, посадові особи відповідача провели перевірку ТОВ «НІКО» на підставі наявної у розпорядженні податкового органу податкової інформації та документів, за результатами якої складено акт від 15.01.2016 року № 25/22-4/20390397, яким встановлено порушення: - п.п 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 40 507 463, 00 грн. за 2014 рік.; - п. 193.1 ст. 193, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22 152 549, 00 грн.; - п. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 169.1 ст. 169, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб на суму 43 950, 68 грн.; - п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що виявилось у зазначенні недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь найманих працівників та про суми утриманого з них податку у розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (за формою 1ДФ) за 2014-2015 роки; - пункту 1 частини першої статті 7, частини п'ятої та тринадцятої статті 8, пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що виявилось у заниженні грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску з найманих працівників (за період з 01.01.2015 по 31.08.2015) на суму 262 249, 07 грн.; - п. 1.3 ст. 16 розділу ХХ та п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, що виявилось у неперерахуванні військового збору до бюджету в сумі 1 034, 07 грн. за період з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.02.2016 року: - № 0000082204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у загальній сумі 50 634 328, 75 грн., з яких: 40 507 463, 00 грн. - за основним платежем, 10 126 865, 75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0000102204, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 4 325 349, 00 грн.; - № 0000092204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у загальній сумі 22 284 000, 00 грн., з яких 17 827 200, 00 грн. - за основним платежем, 4 456 800, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0000421702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у загальній сумі 66 451, 98 грн., з яких: 43 950, 68 грн. - за основним платежем, 22 501, 30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0000431702, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510, 00 грн.; - № 0000441702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» у загальній сумі 1 720, 82 грн., з яких 1 034, 07 грн. - за основним платежем, 678, 75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області вийшла за межі визначених законом повноважень.

Суд апеляційної інстанцій з даним висновком не погодився та вказав на відсутність первинної документації, яка мала утворюватись в ході господарської діяльності позивача та повністю відображати всі господарські операції.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В силу абз. 1 п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз. 3. п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Наведені положення податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, свідчать на користь висновку про те, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки як контрольного заходу передбачає обов'язкову наявність підстави, з якою закон пов'язує можливість її проведення.

В свою чергу, відсутність проведеної податкової перевірки свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення, позаяк така компетенція не виникає лише в силу вчинення заходів, спрямованих на її проведення, а потребує саме проведення податкової перевірки.

Як вбачається з установлених судами обставин даної справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року у справі № 810/5885/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року, позов визнано протиправними та скасовано накази Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.12.2015 року № 1014 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 25.12.2015 року № 1090 «Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 01.07.2016 року касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київскій області на зазначені вище судові рішення у справі № 810/5885/15 повернуто скаржнику.

Відтак скасування наказів про призначення перевірки та про її поновлення, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, виключає й законність дій податкового органу з проведення цієї перевірки. Наведене свідчить про відсутність у даному разі юридичного факту проведення саме документальної виїзної позапланової перевірки як підстави для прийняття контролюючим органом рішення.

Разом з тим, з огляду на положення ст.ст. 81, 94 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, контролюючий орган повинен вжити заходів, передбачених даним Кодексом. Проте судами не встановлено, що відповідні заходи податковим органом вживалися.

В свою чергу, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу у разі відмови платника податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки. При цьому наявність прийнятого керівником контролюючого органу рішення про проведення документальної невиїзної перевірки судами не встановлено.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фактично документальна перевірка позивача як захід податкового контролю не відбулась.

Також є слушним висновок суду першої інстанції про те, що проведення перевірки в якості податкового контролю було б неможливим у силу положень статті 3 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому податковий орган виключно за дорученням органу досудового розслідування та з дозволу суду набув повноваження на проведення документальної перевірки позивача з питань податків, зборів (обов'язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства та передання її матеріалів ініціатору.

При цьому враховується позиція ДФС України викладена у листі від 17.02.2017 року № 3999/7/99-99-14-05-02-17.

В свою чергу, у п. 36 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» (01.09.2015 р.) і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

У зв'язку з викладеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними з огляду на їх прийняття податковим органом поза межами визначеної законом компетенції, що обумовлює помилковість ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення по суті даного спору.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що сплату судового збору за подання касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО» ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2017 у справі № 810/2395/16 відстрочено до ухвалення рішення судом касаційної інстанції, несплачена сума судового збору у розмірі 1 391 622, 35 грн. підлягає стягненню із позивача, яка в подальшому у силу частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України може бути присуджена йому судом за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2017 року у справі № 810/2395/16 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року у справі № 810/2395/16 залишити в силі.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» (ідентифікаційний код 20390397; 07850, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Клавдієво-Тарасове, вулиця Карла Маркса, будинок 44Б) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір» (Вищий адміністративний суд України, 075) судовий збір у розмірі 1 391 622, 35 грн. (один мільйон триста дев'яносто одна тисяча шістсот двадцять дві гривні тридцять п'ять копійок).

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

Н.Є.Маринчак