Постанова № 71211495, 14.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 р. № 820/2644/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Кундіуса І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Квадро" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробниче підприємство "Квадро" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.12.2016 №0135341204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилковому судженні суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у наданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечував та зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. У наданих до суду письмових запереченнях просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне виробниче підприємство "Квадро", код ЄДРПОУ - 24126303, зареєстровано як суб'єкт господарювання юридична особа 15.01.1996 року (а.с. 9-10).

Судовим розглядом встановлено, що 06.12.2016 року фахівцями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання Приватним виробничим підприємством "Квадро" порушення правил сплати (перерахування) податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.12.2016 року №2726/26-50-12-04-23 (а.с. 14-15).

Зі змісту акту перевірки від 06.12.2016 року №2726/26-50-12-04-23 вбачається, що перевіркою було встановлено, порушення порядку сплати (перерахування) податків платником або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори відповідно до пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України.

У зв'язку з встановленим контролюючим органом виявлено, що Приватним виробничим підприємством "Квадро" порушено терміни сплати за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства (річна) від 21.11.2016 року № 9276932310 на 4 дні, що слугувало підставою для застосування до підприємства позивача штрафу в розмірі 10%, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки від 06.12.2016 року №2726/26-50-12-04-23 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №0135341204, відповідно до якого до позивача застосовано штраф в розмірі 758316,07 грн. (а.с. 13).

Позивач, користуючись своїм правом на адміністративне оскарження звернувся з скаргою до ГУ ДФС у м. Києві. Однак, рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2017 року №4712/10/26-15-10-01-35 від 03.03.2017 року податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0135341204 залишено без змін.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємством позивача на виконання норм діючого законодавства 29.02.2016 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2015 рік (а.с. 28-30).

У вказаній податковій звітності Приватним виробничим підприємством "Квадро" самостійно визначено об'єкт оподаткування у розмірі 159401,00 грн, а також визначено узгоджене податкове зобов'язання у ряд. 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» у сумі 4032,00 грн.

Як встановлено судовим розглядом, в подальшому підприємтвом позивача подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2015 рік від 21.11.2016 року, в якій самостійно збільшено об'єкт оподаткування на 42256710,00 грн. та визначено узгоджене податкове зобов'язання у рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» у сумі 7610240,00 грн. та у розділі «Виправлення помилок» у рядку 27 «Збільшення (зменшення) податкового, зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточняється» збільшено податкове зобов'язання на 7606208,00 грн.(а.с. 32-35).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що зазначена податкова звітність була прийнята контролюючим органом, про що свідчать квитанції №2 (а.с. 40; 41; 42).

З наданих представником відповідача письмових заперечень вбачається, що згідно з вказаною уточнюючою декларацією 21.11.2016 року в інтегрованій картці платника проведено нарахування грошового зобов'язання у сумі 7606208,00 грн., яке погашено у сумі 23047,33 грн. за рахунок переплати. Та, як наслідок, станом на 21.11.2016 року в інтегрованій картці платника податків виник податковий борг у сумі 7583160,70 грн.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що Приватним виробничим підприємством «Квадро» під час складання даної уточнюючої декларації було допущено технічну помилку в рядку 19 декларації. Також представником позивача до суду надано копію листа ТОВ «Техінформ», яким останнє повідомляє про обслуговування програмного забезпечення ПВП «КВАДРО» (Код за ЄДРПОУ 24126303) та підтверджує, що комп'ютерна система підприємства тричі постраждала під час хакерських атак: вперше в листопаді 2016, вдруге в травні 2017 та втретє в червні 2017 р. Також вказано, що в листопаді 2016 року внаслідок вірусу були збої в програмному забезпеченні Медок, внаслідок чого від імені ПВП "Квадро" були відправлені помилкові файли у програмі Медок до контролюючого органу - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. При цьому, вказано, що до кіберполіції підприємство ТОВ «Техінформ» не зверталося, тому що на час вірусної атаки не існувало, і на теперішній час не існує алгоритмів розшифрування даних без наявності ключа.

Представником позивача вказано, що після самостійного виявлення вказаного факту допущення в рядку 19 декларації технічну помилку підприємством було подано уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним виробничим підприємством "Квадро" до контролюючого органу було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2015 рік від 25.11.2016 року, в якій зменшено об'єкт оподаткування на 42256710,00 грн. та визначено узгоджене податкове зобов'язання у рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» у сумі 4032,00 грн. та у розділі «Виправлення помилок» у рядку 27 «Збільшення (зменшення) податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточняється» зменшено податкове зобов'язання на 7606208,00 грн.

Представником позивача під час розгляду справи вказано, що підприємством було сплачено податок на прибуток підприємств відповідно до уточнюючої декларації в установлені Податковим кодексом України строки.

При цьому, з наданих представником відповідача письмових заперечень вбачається, що згідно з зазначеною декларацією 25.11.2016 в інтегрованій картці платника податку проведено зменшення нарахувань на 7606208,00 грн., погашено податковий борг у сумі 7583160,70 грн. (з затримкою на 4 дні). Водночас, на момент погашення в картці особового рахунку в автоматичному режимі розрахувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань згідно з п. 126.1 ст. 126 Кодексу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, у зв'язку з чим і було прийнято оскаржуване в даній справі рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Положеннями підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що Платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Водночас, суд зазначає, що як передбачено приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Надання позивачем уточнюючого розрахунку не є сплатою податкового зобов'язання, а є способом коригування самостійно визначеного платником податку податкового зобов'язання у зв'язку із виявленням ним помилок у раніше наданих деклараціях, а тому не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, пов'язаних із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань.

Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку, що в свою чергу унеможливлює накладення контролюючим органом штрафних санкцій на підставі ст.126 Податкового кодексу України.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 08 серпня 2016 р. по справі №К/800/47967/15.

Як вбачається, з наявних в матеріалах справи доказів підприємством позивача після виявлення помилок під час заповнення уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 21.11.2016 року №9276932310, було направлено до контролюючого органу 25.11.2016 року №9276934290 уточнюючу декларацію з податку на прибуток, тобто, фактично факт подання підприємством уточнюючої декларації від 25.11.2016 року, що в свою чергу вплинуло на перебіг строку виконання підприємством зобов'язання щодо сплати податку на доходи підприємства за 2015 рік.

Тим більше, як вбачається з досліджених судом копій податкових декларацій з податку на прибуток, шляхом подання до контролюючого органу уточнюючої податкової декларації від 25.11.2016 року №9276934290 позивачем відкореговано узгоджене податкове зобов'язання у рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» шляхом його зменшення на суму 7606208,00 грн, тобто визначивши його в розмірі 4032,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем строків сплати податку на прибуток підприємств за 2015 рік з урахуванням самостійного коригування виявлених недоліків шляхом подання уточнюючої декларації.

За правилами ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як: презумпція правомірності рішень платника податку, економічність оподаткування, нейтральність оподаткування, стабільність, рівномірність та єдиний підхід до встановлення податків та зборів.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що станом на момент проведення перевірки Приватне виробниче підприємство "Квадро" виконано свої податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у відповідності та у межах строків, визначених Податковим кодексом України, що виключає наявність підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що порушення, які слугували підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а отже податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.12.2016 №0135341204 підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Приватного виробничого підприємства "Квадро" є таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Квадро" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0135341204 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь Приватного виробничого підприємства "Квадро" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікр. 1/2, буд. 11, кв. 21, код ЄДРПОУ - 24126303) сплачену суму судового збору в розмірі 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ-33, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ - 39468461).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников