Рішення № 71211456, 20.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4772/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року

17 год. 30хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративною позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0048811305 на суму 3931,37 грн., №0048821305 на суму 327, 62 грн. від 29.08.2017; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0048791305 на суму 3024,80 грн. від 29.08.2017 року; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0048781305 на суму 3024,80 грн. від 29.08.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування №0048851305 від 29.08.2017 року на суму 680,00 грн., винесені ГУ ДФС в Одеській області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 року відкрито провадження у даній справі, зобовязано відповідача у строк до 29.09.2017р. надати суду всі матеріали, що були взяті до уваги при прийнятті рішень, з приводу яких подано позов.

Ухвалою суду від 09.10.2017 року за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено у звязку з необхідністю надати письмові заперечення проти адміністративного позову.

13 грудня 2017 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла (вх.№34627/17) заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною 6 статті 128 КАС України (в редакції від 03.08.2017 року) встановлено що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року поновлено провадження у справі, ухвалено розглянути справу у порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України (в редакції від 03.08.2017 року).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Згідно п.10 ч.1 ст.4 КАС України (в чинній редакції) у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України в чинній редакції провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року, чинного на дату ухвалення рішення, при цьому перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відбувся за нормами КАС України в редакції, чинній на час вчинення цієї процесуальної дії (ч.2 ст.5 КАС України в редакції, чинній станом на 06.12.2017р.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що працівниками ГУ ДФС в Одеській області, в період з 04.08.17р. по 11.08.17р. проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1, з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За результатами проведеної перевірки, складено акт перевірки від 14.08.17 №451/15- 32-40-03/НОМЕР_1; винесено податкові повідомлення-рішення №0048811305 на суму 3931,37 грн., №0048821305 на суму 327,62 грн., від 29.08.17; прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0048791305 на суму 3024,80 грн. від 29.08.17; винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0048781305 на суму 3024,80 грн. від 29.08.17, винесено рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування №0048851305 від 29.08.17 на суму 680,00 грн. Позивач зазначає, що єдиним джерелом інформації, яке було використано перевіряючими щодо порушення вимог законодавства стосовно оформлення трудових відносин - були пояснення ОСОБА_2, які суперечили документам, що містили дату працевлаштування ОСОБА_2 та були у відповідності до вимог чинного законодавства надані до органів ДФС.

На думку позивача перевіряючі дійшли висновку стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства в сфері трудових відносин, виключно на підставі пояснень працівника, які були надані працівником під тиском, не відповідають документам та дійсності. Крім того, сам працівник, що надавав такі пояснення перевіряючим, стверджує, що не памятав і найголовніше - не зобовязаний був памятати дату свого працевлаштування, оскільки для цього існують відповідні документи, в яких така дата зазначена.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, а податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення на адміністративний позов відповідно до яких представник ГУ ДФС в Одеській області посилаючись на відомості ОСОБА_2 перевірки зазначив наступне. В ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснено опитування працівників (фізичних осіб), що знаходились на місці здійснення господарської діяльності м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/1. В ході проведення перевірки позивачем не надано документів які підтверджують оформлення трудових відносин з працівниками (трудові угоди (договори), цивільно-правові договори, накази та заяви про прийняття на роботу, трудові книжки). За результатами опитування ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. 254717125) яка, як встановлено перевіряючими, виконує обовязки продавця з листопада 2016 року та за відпрацьований час отримує заробітню плату 2840 грн. Тривалість робочого дня з 8:00 год до 16:00 год, графік роботи 5 днів через 2 дня. Як зазначає представник відповідача, відповідно до податкової звітності позивача, ОСОБА_3, фактично, оформлена як найманий працівник ФОП ОСОБА_1 з 15.03.2017, про що свідчить повідомлення про прийняття працівника на роботу від 14.03.2017 р. №9039869826, поданого позивачем до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області. За весь період роботи їй виплачувалась заробітна плата на рівні мінімальної, гарантованої державою. За результатами перевірки перевіряючими встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_1: ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971; пп.14.1.180, пп.14.1.195, пп.14.1.222 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3. п.162.1. ст.162, 163.1.2. п.163.1. ст.163., п.164.2. ст.164. п.167.1. ст.167., пп.168.1.1., пп.168.1.2., пп.168.1.4. п.168.1., п.168.3, п.п. 168.4.7. п.168.4. ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI; п.п. 162.1.1 п.162.1 ст.162, ст.. 168, п.171.1,ст.. 171, п.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1 із змінами та доповненнями ; частини 4 пункту 2 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями; п. 2. ч. 1 ст.6, пп.1.2 ст.7 з урахуванням п.11. ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI із змінами та доповненнями.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.03.2012р. №25560000000099180 та перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до ст.20 п.п. 80.2.5. п. 82.2 ст. 80 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 03.08.2017 року №3357 та направлень від 03.08.2017 року №973 та 974 виданих ГУ ДФС в Одеській області, фахівцями контролюючого органу проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та\або за місцем реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами зазначеної перевірки складено ОСОБА_2 №451/15-32-40-03/НОМЕР_1 від 14.08.2017 року, у висновках якого встановлено, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_1: ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 зі змінами та доповненнями, працівника допущення до виконання трудових обовязків без укладення договору, який оформлено наказом чи розпорядженням роботодавця та повідомлення органів ДФС працівників у загальній кількості 1 особи; пп.14.1.180, пп.14.1.195, пп.14.1.222 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3. п.162.1. ст.162, 163.1.2. п.163.1. ст.163., п.164.2. ст.164. п.167.1. ст.167., пп.168.1.1., пп.168.1.2., пп.168.1.4. п.168.1., п.168.3, п.п. 168.4.7. п.168.4. ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 не утримала та не перерахувала до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати нарахованої за листопад 2016 по березень 2017 року включно у сумі 13749,09 грн. на загальну суму 2474,84 грн.; п.п. 162.1.1 п.162.1 ст.162, ст.. 168, п.171.1,ст.. 171, п.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1 із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 було занижено зобовязання по сплаті військового збору із заробітної плати нарахованої за листопад 2016 по березень 2017 року включно на загальну суму 206,24 грн.; частини 4 пункту 2 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями; п. 2. ч. 1 ст.6, пп.1.2 ст.7 з урахуванням п.11. ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI із змінами та доповненнями.

На підставі вищевказаних висновків Акту ГУ ДФС в Одеській області прийнято: податкові повідомлення-рішення №0048811305 на суму 3931,37 грн. та №0048821305 на суму 327,62 грн., від 29.08.2017 року; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2017 року №0048791305 на суму 3024,80 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування №0048851305 від 29.08.2017 року на суму 680,00 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2017 року №Ф0048781305 на суму 3024,80 грн.

Позивач не погоджується з висновками та прийнятими на їх підставі рішеннями контролюючого органу, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.2. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до пп. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.п.80.2.5 п.80.2. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

Відповідно до пп. 80.6 п. 80 Податкового кодексу України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Як встановлено судом та вбачається з ОСОБА_2 перевірки від 14.08.2017 року, перевіряючим не надано документів , які підтверджують оформлення трудових відносин з працівниками, а також не надано облік витрат на оплату праці, відомості нарахування заробітної плати.

В ході перевірки було проведено опитування працівника (продавця) ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), з пояснень якої, фахівцями контролюючого органу було встановлено, що остання працює продавцем з листопада 2016 року, її заробітна плата складає 2840 грн., працює за графіком 5 робочих днів 2 вихідних з 8:00 год. до 16:00 год. зміну здає ОСОБА_1

Як зазначено в ОСОБА_2, ревізори-інспектори, посилаючись на наявну податкову звітність Позивача, вказують, що відповідно до повідомлення про прийняття працівника на роботу від 14.03.2017 року ОСОБА_3 фактично оформлена як найманий працівник лише з 15.03.2017 року.

З цих підстав фахівцями контролюючого органу було встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб із заробітної плати нарахованої за період з листопада 2016 року до березня 2017 року включно, що складає у сумі 2474,84 грн.

Також було встановлено порушення сплати (перерахування) військового збору у розмірі 206,24 грн., єдиного соціального внеску 3024,80 грн.

Судом встановлено, що зазначені в акті перевірки порушення ФОП ОСОБА_1, ґрунтуються лише на поясненнях ОСОБА_2, що не може бути належним та єдиним доказом дотримання норм податкового та іншого законодавства з огляду на наступне.

Зі змісту ОСОБА_2 перевірки убачається, що його висновки стосовно працевлаштування ОСОБА_3 спираються на розбіжностях у датах її оформлення на роботу у ФОП ОСОБА_1 з 15.03.2017р. згідно даних податкової звітності з даними, отриманими шляхом опитування самої ОСОБА_3 (письмові пояснення ОСОБА_3, які додаються до ОСОБА_2 перевірки), з яких слідує, що ОСОБА_3 працювала у позивачки з листопада 2016 року.

Проте відповідачем не надано до матеріалів справи документів, на яких ґрунтуються такі твердження перевіряючих в ОСОБА_2 (письмові пояснення ОСОБА_3, звітність ФОП ОСОБА_1 за формою 1ДФ та звіти про суми нарахованої заробітної плати).

Відсутність цих доказів позбавляє суд можливості їх оцінки як належних, допустимих та достатніх за правилами ст.90 КАС України (в редакції від 03.10.2017р.).

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням того, що витребувані судом від відповідача при відкритті провадження у справі докази безпосередньо стосуються доведення обставини порушень позивачкою вимог законодавства, що мало наслідком прийняття спірних рішень та вимоги, суд розглядає справу за наявними в ній доказами та констатує, що зазначені в оскаржуваних податковому повідомленні-рішенні та вимозі порушення відповідачем не доведені.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування своїх висновків в ОСОБА_2 від 14.08.2017 року.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Головним управлінням ДФС в Одеській області не доведена обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України (в чинній редакції) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскаржувані рішення скасуванню як протиправні.

Відповідно до основних засад (принципів) адміністративного судочинства передбачених ч.3 ст. 2 КАС України встановлено, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0048811305

від 29.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0048813305 від 29.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0048791305 від 29.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування №0048851305 від 29.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2017 року №Ф0048781305 ГУ ДФС в Одеській області.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 640(шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМ.М. Аракелян

.