Ухвала суду № 71211026, 18.12.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук В.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"18" грудня 2017 р. Справа № 296/4247/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "12" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа- Управління МВС України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив :

- визнати протиправною відмову у затвердженні висновку про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850;

-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 206 700,00 грн., відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850;

- зобов'язати відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України на різних посадах з 03.04.1997 року по 31.12.2015 року та наказом ГУ НП в Житомирській області від 30.12.2015 №72 о/с був звільнений з ОВС за п. 2 ч.1 ст.77 (через хворобу). Після звільнення з органів внутрішніх справ (06.11.2015), у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, він пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" з метою визначення придатності за станом здоров'я проходити подальшу службу в органах поліції. В результаті медичного огляду йому було видане свідоцтво про хворобу, в якому вказано, що він не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний стан, а також зазначено, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. У подальшому 20.01.2016 обласною МСЕК № 2 йому була встановлена третя група інвалідності з 13.01.2016, а також зазначено, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. На початку квітня 2016 він звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою та додатками до неї, передбаченої п. 7 Порядку для виплати одноразової грошової допомоги. В свою чергу, УМВС України в Житомирській області направило висновок щодо виплати грошової допомоги до МВС України та нарахувало йому одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700,00 грн., у відповідності до п. 8 Порядку. Листом № 924/29/05-2016 від 03.06.2016 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу зазначивши, що призначення вказаної допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 року зобов'язано МВС України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги. Проте, листом УМВС України в Житомирській області від 13.03.2017 року №509/29/05-2017 позивача було повідомлено, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги розглянуті Департаментом фінансово-облікової політики МВС України та повернуті без права на виплату.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду у даній справі.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 12.10.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у затвердженні висновку про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України призначити і виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700,00 грн., у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства внутрішніх справ України до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову. Зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, оскільки позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Крім того, посилається на те, що суд не звернув уваги на те, що згідно Порядку № 850 виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, а позивач на службі в МВС України не перебував. Відповідач посилається на те, що фінансування виплат повинно здійснюватися за рахунок асигнувань, передбачених у Державному бюджеті на зазначені цілі для Національної поліції України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, шо ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом управління МВС України в Житомирській області № 325 о/с від 05.11.2015 року звільнений у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 року (витяг з наказу а.с. 13). Відповідно до наказу № 18 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_3 призначений заступником командиром роти батальйону патрульної поліції Головного управління національної поліції у Житомирській області, з присвоєнням спеціального звання "капітан поліції" (витяг з наказу а.с. 14). Наказом Головного управління Поліції в Житомирській області № 72 о/с від 30.12.2015 року звільнений зі служби в поліції (витяг з наказу а.с. 15).

Згідно виписки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №218877 від 20.01.2016 року, за результатами первинного огляду з 13.01.2016 року ОСОБА_3встановлено третю групу інвалідності ( травма пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с.16).

Наявність у позивача захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ підтверджується також свідоцтвом про хворобу №574/152 (а.с.22).

У квітні 2016 року позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою у відповідності до п. 7 Порядку для виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно до п.8 Порядку у та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, УМВС України в Житомирській області направило висновок щодо виплати грошової допомоги до МВС України та нарахувало йому одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700,00 грн.

Проте, листом № 924/29/05-2016 від 03.06.2016 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу зазначивши, що призначення вказаної допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського.

Вказане рішення Міністерства внутрішніх справ України стало підставою для звернення позивача до суду.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.12.2016 року визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання щодо призначення, нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

На підстави цієї постанови, УМВС України в Житомирській області направило до МВС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3

Проте, як вбачається з листа УМВС України в Житомирській області від 13.03.2017 №509/29/05-2017,матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови від 01.12.2016 розглянуті Департаментом фінансово-облікової політики МВС України та повернені без права на виплату з тих підстав, що на час установлення втрати працездатності та написання заяв про призначення одноразової грошової допомоги позивач був поліцейським, отже виплати повинна проводитися відповідно до вимог ЗУ "Про національну поліцію" (а.с.12).

Вказане рішення стало підставою для звернення позивача до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності дій відповідача, а тому зобов'язав відповідача призначити та виплати ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.12.2016 року, яка набрала законної сили, визнано право позивача на одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб, яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" ( в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Відповідно до положень цієї постанови від 21 жовтня 2015 року №850 органом, уповноваженим на прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є Міністерство внутрішніх справ України, яке приймає відповідне рішення у вигляді погодження або непогодження висновку, складеного органом внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

Згідно абзацу третього пункту 15 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанцій про те, що оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію" виплата якої здійснюється відповідно до Порядку від 21 жовтня 2015 року №850, тобто за останнім місцем роботи саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України є правильним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови у затвердженні висновку про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 з тих підстав, що призначення такої допомоги має здійснюватися за останнім місцем служби поліцейського, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправними.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції правильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу , яка була нарахована УМВС України в Житомирській області .

Згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час постановлення судового рішення) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.12.2016 року року, яка набрала законної сили, відповідача було зобов'язано розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової допомоги, водночас вказаним судовим рішенням було визнано його право на отримання такої допомоги, отже, іншого варіанту поведінки суб'єкта владних повноважень за законом, окрім як призначення допомоги, не існувало.

Проте відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Тому, враховуючи рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3 рп/203 та положення статті 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", суду першої інстанції дійшов правильних висновків, що єдиним ефективним та адекватним наявним обставинам способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити та виплатити передбачену законом грошову допомогу.

Доводи апеляційної скарги, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п.11 Порядку №850), висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 292,308,311,315,311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "12" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "19" грудня 2017 р.