Постанова № 71210303, 20.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3259/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусика А.Г.,

суддів Зуєвої Л.Є. та Яковлєва О.В.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду, ухвалену об 14 год. 10 хв. 12 вересня 2017 року в м.Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, третя особа ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування наказу від 31 травня 2017 року №121-к про звільнення його з посади начальника Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області; поновлення на посаді начальника Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №121-к від 31 травня 2017 року в частині формулювання причини звільнення у звязку з незявленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд та зобовязав Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області внести зміни до п.1 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №121-к від 31 травня 2017 року Про звільнення ОСОБА_4В. щодо формулювання причини звільнення ОСОБА_4, вказавши у звязку з незявленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд замість у звязку з незявленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність у відповідача законних підстав для його звільнення за ч.2 ст.87 Закону України "Про державну службу" та наявність факту порушення порядку його звільнення. Також апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не було встановлено належним чином обставини, що мають важливе значення для справи.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №177-к від 06 червня 2016 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №121-к від 31 травня 2017 року позивача звільнено з посади начальника Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 31 травня 2017 року відповідно до ч.2 ст.87 Закону України Про державну службу в звязку з незявленням на службу (з 23 грудня 2016 року) протягом більш як 150 календарних днів підряд.

Винесення вказаного наказу і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги в частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в наказі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №121-к від 31 травня 2017 року правильно та обґрунтовано визначено підставу звільнення позивача «відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», однак невірно зазначено причину звільнення «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд», тоді як ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу» передбачено, зокрема, таку причину звільнення як «у зв'язку з нез'явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Так, приймаючи спірний наказ та звільняючи позивача зі служби відповідач посилався на незявлення позивача на службу (з 23 грудня 2016 року) протягом більш як 150 календарних днів підряд.

Водночас, фактично змінюючи спірний наказ, суд першої інстанції стверджував, що правильною підставою для звільнення позивача є незявлення державного службовця (позивача) на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд, що також передбачено, ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Разом з тим, колегія суддів не погоджується, як з висновками відповідача та і з обґрунтуванням суду першої інстанції, та вважає, що в даному випадку підстави для звільнення позивача, з огляду на наведені положення Закону, відсутні в звязку з наступним.

Преамбулою Закону України «Про державну службу» (далі Закон) передбачено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону (Розділ IX Припинення державної служби) підставою для припинення державної служби за ініціативою субєкта призначення може бути незявлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у звязку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

На думку колегії суддів, наведені положення в контексті спірних правовідносин, необхідно розуміти таким чином, що підставою для звільнення особи внаслідок незявлення на службу, із застосуванням ч.2 ст.87 Закону, може бути незявлення саме в робочі дні, або ті дні, коли особа повинна була виконувати свої посадові обовязки та без урахування вихідних та святкових днів, оскільки у вказаний період державний службовець мав право бути відсутнім на службі, що передбачено діючим трудовим законодавством.

Тому колегія суддів вважає, що вказані дні (вихідні та святкові) не повинні бути включені до розрахункового періоду (120-ти або 150-ти денного) відсутності державного службовця та робочому місці, внаслідок чого особа може бути звільнена зі служби.

Наведені обставини, також підтверджуються листом Міністерства соціальної політики України від 20 жовтня 2017 року №342/0/87-17/273 (т.2 а.с.138-139), в якому вказано, що до зазначеного періоду (120-ти або 150-ти денного) не можуть зараховуватись вихідні дні, оскільки в ці дні державний службовець не зобовязаний зявлятись на службу, крім випадків, коли державний службовець залучається до роботи у вихідні дні для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань відповідно до вимог, встановлених ч.4 ст.53 Закону.

Таким чином, враховуючи зазначене та приймаючи о уваги, що в розрахунковий період, який було досліджено відповідачем та судом першої інстанції, робочих днів було лише 113, що є меншим, ніж необхідна мінімальна кількість (120 або 150), за наявності якої особа може бути звільнена зі служби, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для звільнення позивача в даному випадку немає, а відповідні позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу і поновлення на посаді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства та зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №121-к від 31 травня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_4В.».

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з моменту звільнення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.329 КАС України.

Головуючий: ОСОБА_6 Суддя: Суддя: ОСОБА_7 ОСОБА_3