Постанова № 71210013, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5426/16 Головуючий у І інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Карпушової О.В., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

01 квітня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, в якому (з урахуванням позовної заяви в порядку уточнень від 20 червня 2017 року) просили визнати протиправним і скасувати рішення Київської міської ради №100/2003 від 01 жовтня 2015 року, визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради і Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, заяви ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки, визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із розробки 30 липня 2015 року проекту рішення №ПР-7768 до справи А-21641, зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську раду повторно і відповідно до ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України розробити проект рішення про безоплатну передачу позивачам земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та зобов'язати Київську міську раду розглянути відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу позивачам зазначеної земельної ділянки, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, та заяви позивачів від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року про приватизацію вказаної земельної ділянки, зобов'язати відповідачів утриматись від повторної розробки проекту рішення про відмову у безоплатній передачі позивачам наведеної земельної ділянки та від повторного розгляду на пленарному засіданні проекту про відмову у такій безоплатній передачі, зобов'язати відповідачів утриматись від вчинення дій, як використання (застосування) до заяви позивачів від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року про приватизацію вказаної земельної ділянки приписів ст.79-1 ЗК України та положень «Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у м.Києві», затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції застосовано положення КАС України всупереч нормам Конституції України, оскільки справа №2610/3926/12 була розглянута Шевченківським районним судом м.Києва на підставі КАС України, однак у даній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як треті особи, заявили самостійні вимоги до відповідачів шляхом подачі цивільного позову, в той же час, позивачами не подавався відповідний позов в порядку адміністративного судочинства, застосування норми ч.9 ст.267 КАС України для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наявність рішення Шевченківського районного суду м.Києва є недостатнім, крім того, цією нормою встановлено саме право, а не заборону, а висновок суду першої інстанції звужує зміст та обсяг прав позивачів, в позовних вимогах у даній справі відсутня повторність, оскільки вони не є тотожними вимогам, що були заявлені у справі №2610/3926/12.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції, оскільки для розроблення проекту рішення про безоплатну передачу позивачам земельної ділянки необхідна наявність витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за відповідним цільовим призначенням, крім того Департамент посилається на ст.121 ЗК України щодо розмірів земельних ділянок, що можуть бути безоплатно передані громадянам України.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю Київської міської ради, яка є боржником у виконавчих провадженнях №45976297, №45976295, №45957225, №45976293, шляхом невиконання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка за наслідком апеляційного оскарження ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року залишена без змін, внаслідок чого набрала законної сили 28 січня 2014 року. Прийняте Київською міською радою рішенні №100/2003 від 01 жовтня 2015 року та його проект є необґрунтованими, а застосування норми ст.79-1 ЗК України при розгляді заяв позивачів порушує принцип дії норми в часі, спірні правовідносини мають регулюватись нормами ЗК України в редакції, чинній на момент їх виникнення, тобто на дату подачі позивачами відповідних заяв від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року.

У своїх запереченнях на позовну заяву та додаткових запереченнях Київська міська рада зазначала, що на виконання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012 нею будо прийнято рішення від 01 жовтня 2015 року №100/2003 «Про відмову у безоплатній передачі громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаража на АДРЕСА_2», яке прийнято відповідно до норм законодавства та позивачі не визначили, яку площу земельної ділянки та з яким цільовим призначенням необхідно надати їм у власність із земельної ділянки площею 0,28 га та спірна земельна ділянка не сформована та їй не присвоєно кадастровий номер.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подавала, заперечення на позовну заяву до суду першої інстанції від неї не надходили.

Позивач ОСОБА_3, Київська міська рада та третя особа про дату, час і місце слухання справи в розумінні вимог КАС України повідомлені належним чином, до суду апеляційної інстанції не з'явилися.

Клопотання представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з великою кількістю справ, що призначено до розгляду на 19 грудня 2017 року, де учасником є Департамент, та неможливістю представника прибути в засідання в даній справі, не підлягає задоволенню з огляду на відсутність належних доказів щодо поважності причин неявки до суду апеляційної інстанції та з урахуванням приписів ч.2 ст.313 КАС України, згідно якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 та представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 25 листопада 2003 року ОСОБА_2 звернувся до голови Київської міської державної адміністрації з заявою, в якій просив безоплатно передати у приватну власність земельну ділянку, зареєстровану за домоволодінням АДРЕСА_2, в межах визначених ЗК України, а саме: 1) будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,1 га; 2) для ведення існуючого садівництва 0,12 га; 3) для вже існуючого індивідуального гаражу 0,01 га. Всього загальною площею 0,221 га. До заяви було додано копію свідоцтво про спадщину, копію Технічного паспорту домоволодіння, копію паспорту.

06 червня 2005 року позивачі звернулись до голови Київської міської ради з заявами про приватизацію спільної земельної ділянки площею 2780 кв.м. (43/100 - 1195,40 кв.м. - ОСОБА_3; 57/100 - 1584,60 кв.м. - ОСОБА_2), що перебуває у постійному користуванні на законних підставах по АДРЕСА_2. Цільове призначення земельної ділянки не змінюється. Раніше не приватизували земельні ділянки. Просили прийняти відповідне рішення по п.2 ст.118 ЗК України в місячний строк на підставі технічного паспорту будинку, що підтверджує розмір земельної ділянки.

Листом Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 19 січня 2004 року №03-20/1576 ОСОБА_2 було фактично відмовлено в передачі у приватну власність частини зазначеної земельної ділянки.

В подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Шевченківського районного суду м.Києва з позовами до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного Управління Державної казначейської служби України в м.Києві, як треті особи з самостійними вимогами.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, адміністративні позови третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково, визнано відповідь Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за №03-20/1576 від 19 січня 2004 року, надану ОСОБА_2, такою, що суперечить нормам земельного законодавства, визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради, щодо нерозгляду заяв ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, по АДРЕСА_2, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року, про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в домоволодінні АДРЕСА_2. В решті вимог адміністративних позовів третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовлено.

За наслідком набрання судовим рішенням законної сили, Шевченківським районним судом м.Києва 23 грудня 2014 року видано виконавчі листи у справі №2610/3926/2012, за якими відкриті виконавчі провадження постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 05 січня 2015 року ВП №45957225, від 13 січня 2015 року ВП №45976297, ВП №45976293, №45976295 з виконання зобов'язальної частини постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року, запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому постановами ВП №45976293 від 14 травня 2015 року, ВП №45957225 від 20 травня 2015 року замінено назву боржника Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Постановами головного державного виконавця ВП №45957225 від 20 травня 2015 року та від 14 вересня 2015 року, ВП №45976297 від 14 травня 2015 року, від 14 вересня 2015 року, ВП №45976293 від 14 травня 2015 року та від 14 вересня 2015 року, ВП №45976295 від 14 травня 2015 року та від 14 вересня 2015 року на боржників накладено штрафи за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин.

30 липня 2015 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено проект рішення ПР-7768 до справи А-21641 «Про відмову у безоплатній передачі громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаража на АДРЕСА_2», який супровідним листом від 30 липня 2015 року №057052-13696 направлено заступнику міського голови - секретарю Київради для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради, відповідно до регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київради від 12 листопада 2014 року №351/351.

01 жовтня 2015 року Київською міською радою IV сесії VII скликання прийнято рішення №100/2003 «Про відмову у безоплатній передачі громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаража на АДРЕСА_2», згідно з яким, розглянувши заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року, на виконання постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, враховуючи те, що державну реєстрацію земельної ділянки не проведено, кадастровий номер не присвоєно та ділянку не сформовано, відповідно до ухвал Шевченківського районного суду м.Києва від 04 березня 2005 року №2-324/05 та від 25 жовтня 2005 року, керуючись ст.ст.9, 79-1, 118, 121, 123 ЗК України, ст.ст.16, 24, п.3 р.VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про земельний кадастр», п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено відмовити позивачам у передачі вказаної земельної ділянки площею 0,2768 га з урахуванням ідеальних частин у домоволодінні за вказаною адресою (А 21641).

У зв'язку з повідомленнями про фактичне виконання судового рішення постановами головного державного виконавця від 25 лютого 2016 року ВП№45957225, від 14 січня 2016 року ВП №45976297, від 25 лютого 2016 року ВП №45976293, від 14 січня 2016 року ВП №45976295 закінчені виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів №2610/3926/2012, виданих 23 грудня 2014 року Шевченківським районним судом м.Києва.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29 березня 2017 року у справі №761/4323/16-а визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. про закінчення виконавчих проваджень від 14 січня 2017 року ВП №45976297, ВП №45976295 та від 25 лютого 2016 року ВП №45957225, ВП №45976293, зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відновити виконавчі провадження №№ за ЄДРВП: 45976295, 45976297, 45957225, 45976293, в порядку, визначеному ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», та утриматися від закінчення виконавчих проваджень №№ за ЄДРВП: 45976295, 45976297 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Києва за №2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 року раніше ніж буде закінчено, згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження №№ за ЄДРВП: 45957225, 45976293 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Києва за №2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 року.

Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 27 липня 2017 року ВП №45976297, ВП №45976295, ВП №45957225, ВП №45976293 відновлені виконавчі провадження з виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м.Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 року.

Вважаючи бездіяльність та дії відповідачів протиправними, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що норми КАС України передбачають судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом подання заяви до суду першої інстанції особою, на користь якої ухвалено постанову суду про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. У даному випадку, спірне рішення, яке є предметом розгляду даної справи, є рішенням, що прийнято на виконання такої постанови, тобто постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка розглянута та вирішена в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим позивачами обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже дії, бездіяльність та оскаржуване рішення має розглядатися в порядку ч.9 ст.267 КАС України, тому суд не оцінює по суті доводи позивачів щодо неправомірності рішення Київської міської ради №100/2003 від 01 жовтня 2015 року, крім того відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів вчинити дії, оскільки дії, які простять вчинити позивачі суб'єктів владних повноважень повторно, на даний час є предметом виконавчих проваджень ВП №45976295, №45976297.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 р.IX «Прикінцеві положення» ЗК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст.118 ЗК України, згідно ч.ч.1, 2 якої (в редакції, чинній на момент подачі позивачами заяв від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Статтею 121 ЗК України (в редакції, чинній на момент подачі позивачами заяв від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року) встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, за якими громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, які в силу вимог ст.254 КАС України набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 при поданні ними заяв від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року виконали всі вимоги закону, в той же час, Київською міською радою питання, які ставилися ОСОБА_2 та ОСОБА_7 щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2, на пленарне засідання Київської міської ради не виносилось і рішення прийняте не було, проект рішення Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації не готувався, внаслідок чого встановлено протиправну бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду заяв ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, по АДРЕСА_2.

Внаслідок встановлених обставин наведеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року, про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в домоволодінні АДРЕСА_2.

Отже, наведеним судовим рішенням, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили розробити проект рішення, саме, про безоплатну передачу позивачам відповідної земельної ділянки, проте, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання судового рішення було розроблено проект рішення ПР-7768 від 30 липня 2015 року про відмову у безоплатній передачі позивачам такої земельної ділянки, що прямо суперечить положенням резолютивної частини постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012.

Київську міську раду судовим рішенням було зобов'язано у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили розглянути на пленарному засіданні заяви позивачів від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року за нормами визначені ст.121 ЗК України.

В той же час, з рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2015 року №100/2003 вбачається, що окрім ст.121 ЗК України, Київська міська рада керувалась також ст.79-1 ЗК України, якою Земельний кодекс України був доповнений на підставі Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності лише 01 січня 2013 року, тобто після звернення позивачів з відповідними заявами від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року.

Відповідно до ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, Київською міською радою було порушено конституційний принцип дії норми в часі, який забороняє застосування до правовідносин, що виникли до набрання чинності відповідного нормативного правового акту застосовувати його до таких правовідносин.

Крім того, у вказаному рішенні Київської міської ради наявні посилання на ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 04 березня 2005 року та від 25 жовтня 2005 року у справі №2-324/05.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що наведені ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 04 березня 2005 року та від 25 жовтня 2005 року у справі №2-324/05 є ухвалами про забезпечення позову та, фактично, були постановлені з метою запобігання виникненню в подальшому неможливості захисту, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_7, своїх прав свобод та інтересів. Отже наведені ухвали Шевченківського районного суду м.Києва не можуть бути правомірною підставою для відмови у безоплатній передачі громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, оскільки їх метою є саме запобігання небезпеки заподіяння шкоди позивачам.

З огляду на викладене, враховуючи обставини, що встановлені судовими рішеннями у справі №2610/3926/2012, які набрали законної сили, колегія суддів доходить висновку, що Київською міською радою та Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було допущено протиправну бездіяльність в частині нерозгляду заяв ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року у місячний строк у відповідності до вимог норм ЗК України, що були чинними на момент подачі вказаних заяв.

Також, колегія суддів вважає протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який всупереч постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012 розробив 30 липня 2015 року проект рішення №ПР-7768 до справи А-21641 «Про відмову у безоплатній передачі громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаража на АДРЕСА_2», замість проекту рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначені ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2, що було передбачено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2015 року №100/2003, прийняте за наслідком розгляду проекту рішення №ПР-7768 до справи А-21641, який протиправно внесений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), порушує закріплений у Конституції України принцип дії норми в часі в частині застосування норм законодавства, які не були чинними на момент виникнення спірних правовідносин з розгляду заяв ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року, а саме ст.79-1 ЗК України, є таким, що порушує права позивачів та підлягає скасуванню.

За таких обставин, враховуючи, що Земельним кодексом України, в редакції, що була чинною на момент подачі позивачами заяв від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року встановлено чітких механізм розгляду заяв про безоплатну передачу земельних ділянок громадянам України із визначенням імперативних обов'язків відповідачів під час їх розгляду, встановлення судовими рішеннями у справі №2610/3926/2012 виконання позивачами свого обов'язку щодо подачі повного комплекту документів для приватизації земельної ділянки, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради повторно і відповідно до ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та зобов'язати Київську міську раду розглянути відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказаний проект рішення та заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року.

Колегія суддів відхиляє посилання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на норми Закону України «Про Державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 та ст.79-1 Земельного кодексу України, оскільки положення наведених нормативно-правових актів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на норми ст.58 Конституції України, які є нормами прямої дії.

В той же час, заперечення Київської міської ради, що були подані до суду першої інстанції, також ґрунтуються на положеннях ст.79-1 Земельного кодексу України, яка, як встановлена судом вище, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на конституційний принцип дії норми в часі, оскільки відповідні правовідносини мали місце до набрання чинності вказаною нормою.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та визнати протиправними дії Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо застосування до заяв ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року вимог ст.791 ЗК України

Також посилання Київської міської ради, що позивачі не визначили, яку площу земельної ділянки та з яким цільовим призначенням необхідно надати їм у власність із земельної ділянки площею 0,28 га, є необґрунтованими, оскільки в заяві ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року позивач просив безоплатно передати у приватну власність земельну ділянку, зареєстровану за домоволодінням АДРЕСА_2, в межах визначених ЗК України, із зазначенням площі та цільового призначення, а саме: 1) будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,1 га; 2) для ведення існуючого садівництва 0,12 га; 3) для вже існуючого індивідуального гаражу 0,01 га. Всього загальною площею 0,221 га. Крім того, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка набрала законної сили, відповідні дані щодо площі та цільового призначення визначені в резолютивній частині, яка підлягає виконанню відповідачами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 з посиланням на п.9 ст.267 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки з матеріалів справи вбачається, що у справі №2610/3926/2012 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вступили у справу в якості третіх осіб з самостійними вимогами в рамках цивільної справи та в порядку ЦПК України, в той же час, Шевченківським районним судом м.Києва вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 були розглянуті в порядку, визначеному КАС України, який набрав чинності 01 вересня 2005 року. Таким чином, позивачами було реалізовано своє право на звернення до суду в цивільному порядку, а внесення змін до процесуального законодавства мало наслідком завершення розгляду їх вимог в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, внаслідок вступу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у цивільну справу №2610/3926/2012 в якості третіх осіб з самостійними вимогами та вирішення їх вимог в порядку КАС України, з огляду на зміни в процесуальному законодавстві, останні не можуть бути позбавлені права на звернення за захистом своїх прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень в порядку встановленому КАС України.

Крім того, ч.9 ст.267 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), встановлено право особи подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

В той же час, процесуальним законодавством не встановлено заборони на звернення особи до суду з адміністративним позовом у випадку протиправності рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими порушено права, свободи та інтереси такої особи.

Аналіз положень ст.267 КАС України та ст.2 КАС України (в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) свідчить, що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення.

Однак, в даному випадку позивачі обґрунтовують позов протиправними діями відповідача не лише з мотивів невиконання рішення суду у справі №2610/3926/2012, а й зазначаються інші підстави позову та направляють вимоги не лише на досягнення результатів, передбачених ст.267 КАС України.

Процесуальним законодавством передбачено заборону звернення особи до суду з адміністративним позовом у випадку, якщо відповідні правовідносини уже були вирішені в судовому порядку.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.157 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З аналізу наведеної норми вбачається, що умовами для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони збігаються); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Разом з тим, в даному випадку не вбачається тотожності спору, вирішеного постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012 та заявленого позивачами у даній справі, а наявність відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м.Києва від 23 грудня 2014 року у справі №2610/3926/2012 не забороняють особі звернутись з відповідним позовом про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень з інших підстав.

В той же час, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, жодних належних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень та дій до судів першої та апеляційної інстанції не подано, а наведені у запереченнях пояснення судом не приймаються з наведених вище підстав.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що протиправними діями (бездіяльністю) та рішеннями відповідачів порушено право позивачів на приватизацію земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства і, як наслідок, наявності підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 шляхом визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради і Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розгляду заяви позивачів від 25 листопада 2003 року та від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки, визнання протиправними дій Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із розробки 30 липня 2015 року проекту рішення №ПР-7768 до справи А-21641, визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №100/2003 від 01 жовтня 2015 року, визнання протиправними дій Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо застосування до заяв ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року вимог ст.791 ЗК України, зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради повторно і відповідно до ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та зобов'язати Київську міську раду розглянути відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказаний проект рішення та заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року.

В той же час, процесуальним законодавством передбачено, що захисту в адміністративному суді може підлягати виключно порушене право позивача. Задоволення вимог на майбутнє, без вчинення відповідачем на час розгляду справи в суді протиправних дій, є необґрунтованим, безпідставним та не відповідає завданням адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги позивачів в частині зобов'язання відповідачів утриматись від повторної розробки проекту рішення про відмову у безоплатній передачі позивачам відповідної земельної ділянки, повторного розгляду на пленарному засіданні проекту рішення про таку відмову та від застосування приписів ст.79-1 ЗК України та положень Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради 20 квітня 2017 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 3 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково, колегія суддів приходить до висновку про необхідність присудження ОСОБА_2 здійснених ним судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за подання до Окружного адміністративного суду м.Києва позову до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії та подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сплаченого судового збору, який надійшов до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується квитанцією №33015560 від 21 квітня 2016 року в сумі 1102,40 грн. за подання позовної заяви до суду першої інстанції та дублікатом квитанції №0.0.903988322.1 в розмірі 2425,28 грн. за подання апеляційної скарги та реєстром підтвердження оплат з органу державної казначейської служби.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.9, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради і Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, заяви ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки.

Визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із розробки 30 липня 2015 року проекту рішення №ПР-7768 до справи А-21641.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №100/2003 від 01 жовтня 2015 року.

Визнати протиправними дії Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо застосування до заяв ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року та ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року вимог ст.791 ЗК України.

Зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську раду повторно і відповідно до ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та зобов'язати Київську міську раду розглянути відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2 та заяву ОСОБА_2 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_3 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними ст.121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_2.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (м.Київ, вул.Хрещатик, 36, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22883141) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м.Київ, вул.Хрещатик, 32а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26199097) з кожного на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 909,48 (дев'ятсот дев'ять грн. 48 коп.) (за розгляд справи в суді апеляційної інстанції) та 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.) (за розгляд справи в суді першої інстанції).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді О.В.Карпушова

В.П.Мельничук