Постанова № 71209853, 18.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/3568/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Дутчак Ігор Михайлович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення; - зобов'язати відповідача надати статус інваліда війни та видати посвідчення відповідного зразка.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_6 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області встановити ОСОБА_6 статус інваліда війни та видати йому посвідчення інваліда війни встановленого зразка.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 і вкладкою до нього НОМЕР_2, з 03.02.1997р. йому встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить довідка серії КИО-1 № 068042.

З довідки № 21107 від 24.02.1998р., виданої Київською обласною радою професійних спілок вбачається, що позивач приймав безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.12.1986р. по 12.12.1986р. та з 26.12.1986р. по 02.01.1987р.

Згідно з маршрутним листом, виданим Київською обласною радою професійних спілок, ОСОБА_6, працюючи на посаді довіреного лікаря даної установи, у вказаний період і місті Чорнобиль виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, надавав практичну допомогу по організації медичної допомоги та оздоровленню працюючих на ЧАЕС, дотриманню ними санітарно-гігієнічного та протирадіаційного режиму на робочих місцях і в побуті працюючих у місті Чорнобиль.

23.05.2017р. ОСОБА_6 звернувся до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області із заявою в якій просив встановити йому статус інваліда війни ІІ групи та видати посвідчення відповідного зразка.

Однак, листом від 30.05.2017р. за вих. № 01-12/4076 Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області було відмовлено у встановленні статусу інваліда війни, посилаючись на те, що надані ним документи не містять інформації про залучення позивача до формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з прийнятим рішення відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 цього Закону, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, підставами для надання особі статусу інваліда війни є наявність двох складових умов: 1) особа повинна бути залучена до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) такій особі повинен бути встановлений статус особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

В силу ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90 було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 і вкладкою до нього НОМЕР_2, з 03.02.1997р. йому встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить довідка серії КИО-1 № 068042.

З довідки № 21107 від 24.02.1998р., виданої Київською обласною радою професійних спілок вбачається, що позивач приймав безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.12.1986р. по 12.12.1986р. та з 26.12.1986р. по 02.01.1987р.

Згідно з маршрутним листом, виданим Київською обласною радою професійних спілок, ОСОБА_6, працюючи на посаді довіреного лікаря даної установи, у вказаний період і місті Чорнобиль виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, надавав практичну допомогу по організації медичної допомоги та оздоровленню працюючих на ЧАЕС, дотриманню ними санітарно-гігієнічного та протирадіаційного режиму на робочих місцях і в побуті працюючих у місті Чорнобиль.

Проте, в наданих позивачем документах відсутні відомості про залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Вказаний маршрутний лист ОСОБА_6 не містить даних, які б підтверджували залучення позивача до виконання заходів Цивільної оборони.

Тобто, позивач документально не підтвердив своєї участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, що є однією з обов'язкових умов для отримання статусу інваліда війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказана обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус інваліда війни поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 не було надано відповідачу та до суду всіх необхідних документів, які дають йому право на отримання статусу інваліда війни, відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_6 статус інваліда війни та видати посвідчення, відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічні висновки підтверджуються і судовою практикою, зокрема, Вищого адміністративного суду України в судових рішеннях від 23.03.2017 року у справі № 676/4127/16-а (К/800/8542/17) та від 31.05.2017р. (К/800/36540/16).

Натомість, матеріали справи містять докази участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Однак, дані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ, тоді як для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків на ЧАЕС вказаний Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Наявна в матеріалах справи інформаційна довідка Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.05.2017р. № 01.1-14/875-3 не може бути доказом участі ОСОБА_6 у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, оскільки носить інформаційний характер, не стосується позивача особисто та не підтверджує факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_6 не належить до осіб на яких поширюються вимоги п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а правовий статус позивача визначається Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак, відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни є правомірною.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.Повний текст постанови виготовлено 21.12.2017 року