Постанова № 71209852, 22.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3679/17 Головуючий у 1 інстанції - Терлецька О.О. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спільної агропромислової фірми «Інбудгаз» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 у справі за адміністративним позовом спільної агропромислової фірми «Інбудгаз» до відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправними дії та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Спільна агропромислова фірма «Інбудгаз» звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Шведа Р.М. щодо примусового виконання проваджень № 35863177 та № 35863165;

- визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Шведа Р.М. про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.12.2012 виконавчого провадження № 20265587 та виконавчого провадження № 20265619.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій воно просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2010 Господарським судом Київської області було видано наказ № 19/334-09 про стягнення з позивача боргу у розмірі 804 654, 31 грн.

22.02.2010 Господарським судом Київської області було видано наказ № 10/346-09 про стягнення з позивача боргу у розмірі 254 664, 41 грн.

За вищезазначеними наказами Господарського суду Київської області відділом Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області були відкриті виконавчі провадження.

З листа відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 22.03.2013 № 13516 вбачається, що 29.12.2012 відповідачем було винесено постанови про закінчення примусового виконання наказів Господарського суду Київської області № 19/334-09 та № 10/346-09 на підставі ухвали вищезазначеного суду про затвердження мирової угоди на стадії банкрутства та припинення провадження по справі про банкрутство № Б24/120-11.

Разом з тим, 29.12.2012 відділом Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було винесено оскаржувані постанови, за якими останнім було відкрито виконавчі провадження по стягненню виконавчого збору з спільної агропромислової фірми «Інбудгаз» у розмірі 80 456,43 грн. (ВП № 20265587) та 25 466,44 грн. (ВП №20265619).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до законодавства про виконавче провадження, яке підлягає застосуванню щодо спору у даній справі відповідач правомірно стягнув виконавчий збір, а тому постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.12.2012 згідно виконавчого провадження № 20265587 та виконавчого провадження № 20265619 є правомірними, у зв'язку із чим підстави для їх скасування відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що в силу статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач не мав права на стягнення з позивача виконавчого збору, оскільки не вчиняв дії по стягненню основного боргу, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом оскарження в даній справі є постанови, винесені відповідачем в грудні 2012 року, а тому належним законодавством яке підлягає застосуванню для вирішення спору є законодавство чинне на момент прийняття оскаржуваних постанов, а саме, Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XІV в редакції Закону України від 04.11.2010 № 2677-VI та з врахуванням змін від 02.10.2012.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 визначено перелік підстав закінчення виконавчого провадження. Так зазначеною статтею визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що укладення мирової угоди, зокрема і на стадії виконання судового рішення, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Разом із тим, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством, яке підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваних постанов чітко визначено право відповідача стягувати виконавчий збір, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем оспорюється саме право відповідача стягувати виконавчий збір після укладення мирової угоди, а не суму такого виконавчого збору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при винесенні 29.12.2012 постанов про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП № 20265587, 20265619) заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Швед Р.М. діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування зазначених постанов, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу спільної агропромислової фірми «Інбудгаз» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 21.12.2017.