Ухвала суду № 71209537, 13.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" грудня 2017 р.

справа № 804/2854/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Смоли"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №804/2854/17

за позовом Державного підприємства "Смоли"

до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0036921304 від 29.12.2016р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги позивача - необґрунтованими.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0036921304 від 29.12.2016 визначає для підприємства грошові зобов’язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 302 848,72 грн. і пені у розмірі 21 613,55 грн.

Розрахунок сум штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб за несвоєчасну сплату податку до бюджету зроблений за період з жовтня 2013 року по вересень 2015 року, тоді як згідно наказу від 03.11.2016 № 618 та направлення від 17.11.2016 №358, а також акту №3019/142/04-03-13-04/30168850 від 21.12.2016, перевірка здійснювалася за період з 01.01.2014 по 30.09.2016.

Жовтень - грудень 2016 року не підпадають під період, який був визначений для перевірки, і включення його контролюючим органом до розрахунку зазначених штрафних санкцій є неправомірним. Цей період підпадав під раніше проведену перевірку і включений до розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, які додані до акту перевірки підприємства № 77/4/04-03-22-01-08/31068850 від 29.01.2015.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатами якої складений акт перевірки від 21.12.2016 №3019/142/04-03-13-04/30168850.

Відповідно до акту перевірки від 21.12.2016 №3019/142/04-03-13-04/30168850 податковим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.177.8 ст.177, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Так, ДП «Смоли» було несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, нарахований на суму заробітної плати за жовтень-грудень 2013 року, січень-грудень 2015 року, січень-серпень 2016 року, у загальному розмірі 1 979 725,43 грн. За вказаним фактом відповідачем застосовано штрафні санкції у сумі 302 844,89 грн. та нараховано пеню в сумі 21 609,32 грн.

Крім того, упродовж І кварталу 2014 року ДП «Смоли виплачено доходи (ознака доходу «157» - самозайняті особи) у сумі 102,05 грн. фізичним особам, які не є самозайнятими особами. При цьому, податок на доходи фізичних осіб податковим агентом ДП «Смоли» не утриманий та не перерахований до бюджету. ДП «Смоли» під час перевірки не надано документів щодо утримання та перерахування ПДФО з вказаних виплачених доходів.

За вказаним фактом відповідачем донараховано ПДФО у сумі 15,31 грн., застосовано штрафні санкції у сумі 3,83 грн. та нараховано пеню у сумі 4,23 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем сформовано та вручено ДП “Смоли” податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0036921304 про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 15,31 грн., за штрафними санкціями у розмірі 302848,72 грн. та пенею у розмірі 21613,55 грн.

За наслідком адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 №0036921304 залишено без змін.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки:

- в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач посилається на неправомірне застосування штрафних санкцій за період з жовтня по грудень 2013 року, який не є періодом перевірки. Проте, відповідно до акту перевірки, розрахунку штрафних санкцій та пояснень, викладених в запереченнях відповідача, заборгованість по заробітній платі за жовтень - грудень 2013 року підприємством виплачено працівникам у січні - квітні 2015 року;

- в попередній перевірці штрафна санкція з жовтня 2013 по грудень 2013 не застосовувалась, оскільки не був визначений термін сплати податку;

- контролюючим органом розраховано штрафні санкції відповідно до вимог чинного законодавства;

- визначений податковим органом розмір податкового зобов’язання позивач не оскаржує, доказів його своєчасної сплати суду також не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.ст.61, 62 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 171.1 ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

У пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків- фізичних осіб (пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач посилається на неправомірне застосування штрафних санкцій за період з жовтня по грудень 2013 року, який не є періодом перевірки.

Відповідно до акту перевірки, розрахунку штрафних санкцій та заперечень відповідача, заборгованість по заробітної плати за жовтень-грудень 2013 року підприємством виплачено працівникам у січні - квітні 2015 року, отже, з огляду на положення 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, пеня розрахована за період затримки на день виплати.

Податковим кодексом визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету та оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу та відповідно до п.п.168.1.2 п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом або якщо оподатковуваний дохід нараховується агентом, але не виплачується платнику податків, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду.

В порушення п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з жовтня 2013 по червень 2015, тому відповідачем застосовані штрафні санкції.

Таким чином, контролюючим органом розраховано штрафні санкції відповідно до вимог чинного законодавства. Інших доводів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем не наведено.

Визначений податковим органом розмір податкового зобов’язання позивач не оскаржує.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а відповідач довів суду правомірність податкового повідомлення-рішення №0036921304 від 29.12.2016р.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Смоли" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №804/2854/17 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко