Постанова № 71209527, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 рокусправа № 804/4000/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Кругового О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (суддя суду першої інстанції ОСОБА_1В.), ухвалену в м. Дніпро в порядку письмового провадження, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зваод полімерних виробів «ФАРУТТІ» до Дніпропетровської митниці ДФС, третя особа: Державна казначейська служба України про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

в с т а н о в и в :

23 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ ФАРУТТІ звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предммет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року та рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року, винесені Дніпропетровською митницею ДФС;

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ ФАРУТТІ (ЄДРПОУ 39864747) з Державного бюджету України надміру сплачені під гарантійні зобовязання при здійсненні митного оформлення імпортованого товару у сумі 270 226, 20 грн.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ ФАРУТТІ (ЄДРПОУ 39864747) судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ ФАРУТТІ та компанією FZOLINK INDUSTRIAL COMPANY LIMITED (China) було укладено зовнішньо-економічний контракт від №15112016 від 15.11.2016 р., предметом якого є купівля-продаж замовлених товарів. Поставка товару здійснювалась на умовах FОВ (Ляньюньган), товару було поставлено на загальну суму 16 281, 00 долар США. Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач звернувся до митного посту Північний та надав заповнену ЕМД від 06.04.2017 року UA№110150/2017/203374. Разом із зазначеною декларацією додатково позивач надав наступні документи: платіжний документ; контракт; договір транспортно-експедиторських послуг; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; довідку про вартість перевезення; акт фізичного огляду. Позивачем у вказаній митній декларації митну вартість імпортованого товару визначено із застосуванням першого (основного) методу за ціною контракту №15112016 від 15.11.2016 року, разом з декларацією було подано документи, необхідні для митного оформлення товару, та додатково документи, які не впливають на митну вартість вантажу. Позивач зазначив, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 МК України митний орган мав користуватися основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту), і для цього відповідно до переліку ч.2 ст.53 МК України, отримав повну інформацію, але видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року, а також виніс рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року та визначив митну вартість імпортованого позивачем товару із підвищенням на 270 226,20 грн від заявленої ціни за контрактом та застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року та рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року, винесені Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до розділу 2 наданого для митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2016 року №15112016 передбачено, що ціна товар включає вартість тари, пакування та маркування, що по опису відповідає умовам поставки EXW (франко-завод) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2000, але не відповідає заявленим у графі 20 ЕМД умовам поставки FOB CN Ляньюньган, а саме: відсутні витрати, повязані з поставкою на борт судна (в т.ч. доставка до порту та навантаження). Ризик втрати або пошкодження товару на умовах FOB переходить від продавця до покупця, коли товар знаходиться на борту судна. Відповідно до розділу 3 наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2016 року №15112016, відправлення товару здійснюється після передплати. Датою передплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у вигляді 40% від суми контракту. Вартість товару згідно контракту 16 281 дол. США. Таким чином, позивач повинен був здійснити передплату у розмірі 6512 дол. США, що становить 40% від вартості контракту. Позивачем на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надано банківський платіжний документ від 21.11.2016 року, відповідно до якого покупцем сплачено 9 315 дол. США, що не відповідає узгодженому у контракті розміру передплати за товар. Згідно розрахунку митної вартості за декларацією митної вартості до ЕМД від 06.04.2017 року №UA110150/2017/2033374 (відмовлена), декларантом додано до вартості товару транспортні витрати на рівні 55 534.50 грн. У підтвердження зазначеного надано рахунок фактуру ТОВ «ЛАМАН-ШИПІНГ» від 04.04.2017 року №LS-4015394. Згідно вказаного рахунку вартість транспортно-експедиторської винагороди складає 1580.25 грн. Відповідач зазначає, що до транспортної складової митної вартості товару позивачем включено лише вартість морського перевезення товару, в той час як вартість експедиційних витрат згідно рахунку фактури від 04.04.3017 року №LS-4015394 на рівні 1580.25 грн. включено не було. Також, заявник зазначає, що за інформацією митного органу аналогійний товар було ввезено на територію України за більш високою ціною, що також вказує на необґрунтоване визначення позивачем рівня митної вартості товару.

Від позивача на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, та таким що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Доводи заявника апеляційної скарги, на думку позивача, не спростовуються висновків суду першої інстанції. Позивач зазначає, що ТОВ «Завод полімерних виробів «ФАРУТТІ» було в поному обсязі та своєчасно надано митному органу всі необхідні документи, які належним чином підтверджують правомірність визначення декларантом митної вартості товару.

Також, від представника позивача 20 грудня 2017 року на адресу суду надійшла заява про перенесення судового засідання. В зазначеній заяві представник позивача просить пернести розгляд справи на іншу дату у звязку з відсутнітю можливості прибути до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 313 КАС України, Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, з огляду на те, що позивач є належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та з урахуванням того, що представником позивача не повідомлено суду жодних поважних причин неможливості участі в справі, колегія суддів ухвалила в задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи відмовити, здійснювати розгляд справи у відсутність представника.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Між ТОВ ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ ФАРУТТІ (Покупець, декларант) та компанією FZOLINK INDUSTRIAL COMPANY LIMITED (China) (Продавець) було укладено зовнішньо-економічний контракт від №15112016 від 15.11.2016 р., предметом якого є купівля-продаж замовлених товарів. Поставка товару здійснювалась на умовах FОВ (Ляньюньган), товару було поставлено на загальну суму 16 281, 00 долар США.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження митної вартості вказаного товару позивач звернувся до митного посту Північний та надав заповнену ЕМД від 06.04.2017 року UA№110150/2017/203374. Разом із зазначеною декларацією додатково позивач надав наступні документи: контракт, міжнародну транспортну накладну; коносамент; платіжне доручення від 21.11.2016р.; платіжне доручення від 14.03.2017р.; висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 06.04.2017 року; договір на транспортно-експедиторське обслуговування; рахунок-фактуру експедитора; довідки про транспортні витрати; комерційний інвойс; упаковочний лист; проформу інвойсу.

Додатково позивачем було надано комерційну пропозицію Продавця з офіційним перекладом Дніпропетровської торгово-промислової палати та прайс-лист з офіційним перекладом Дніпропетровської Торгово-промислової палати.

Згідно з умовами зовнішньо-економічного контракту №15112016 від 15.11.2016 року, укладеним ТОВ ЗПВ ФАРУТТІ із компанією FZOLINK INDUSTRIAL COMPANY LIMITED (China) поставка Товару здійснювалась на умовах FOB CN Ляньюньган (Інкотермс 2010) .

За результатами візуальної перевірки наданих разом із МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД, встановлено, що у документах містяться розбіжності, а також надані Позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час митного контролю за вищезазначеною митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених, ч.6 ст.54 МК України прийняття рішень про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Дніпропетровською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу Позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищезазначеними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, зокрема, що умови оплати за товар у інвойсі та зовнішньоекономічному договорі відрізняються.

За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості задекларованого митним органом повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунку про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Повідомленням позивача від 07.04.2017 року було проінформовано митницю про неможливість надання у 10 денний термін додаткових документів.

Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України винесені картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року та рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року.

У подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

ТОВ ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ ФАРУТТІ вважало за необхідне підтвердити правильність визначення митної вартості товарів ЕМД від 06.04.2017 року UA№110150/2017/203374, в подальшому Листом №б/н від 28.04.2017р. надало до митного органу письмові пояснення та додаткові документи згідно додатку на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів.

За результатами розгляду вказаних пояснень та додаткових документів, відповідач ОСОБА_2 №837/10/04-50-19-01 від 11.05.2017р. повідомив позивача, що рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року залишається чинним.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, разом з листом від 28.04.2017 р. № б/н надіслано до митного органу лист з додатковими поясненнями та обґрунтуваннями, а також копії комерційної пропозиції та прайс-листа з перекладом Дніпропетровської торгово-промислової палати та висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати, однак митним органом зазначений документ до уваги не прийнято. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування Дніпропетровською митницею ДФС другорядного методу визначення митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

З матеріалів справи вбачається проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Неусунення декларантом під час консультацій виявлених недоліків унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Встановлені обставини справи свідчать, що митну вартість за шостим резервним (2-ґ) методом митним органом було визначено митну вартість товару.

Так, за результатами формально-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД №UA110150/2017/203374 від 06.04.2017 року було згенеровано обовязкову форму контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Митним органом було встановлено, що документи надані декларантом для підтвердження митної вартості товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, а саме:

-Розділом 2 наданого для митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2016 року №15112016 передбачено, що ціна товар включає вартість тари, пакування та маркування, що по опису відповідає умовам поставки EXW (франко-завод) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2000, але не відповідає заявленим у графі 20 ЕМД умовам поставки FOB CN Ляньюньган, а саме: відсутні витрати, повязані з поставкою на борт судна (в т.ч. доставка до порту та навантаження). Ризик втрати або пошкодження товару на умовах FOB переходить від продавця до покупця, коли товар знаходиться на борту судна;

-Розділом 3 наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2016 року №15112016, відправлення товару здійснюється після передплати. Датою передплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у вигляді 40% від суми контракту. Вартість товару згідно контракту 16 281 дол. США. Таким чином, позивач повинен був здійснити передплату у розмірі 6512 дол. США, що становить 40% від вартості контракту. Позивачем на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надано банківський платіжний документ від 21.11.2016 року, відповідно до якого покупцем сплачено 9 315 дол. США, що не відповідає узгодженому у контракті розміру передплати за товар;

-Розділом 4 наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2016 року №15112016 зазначено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу виробника. Зазначене не підтверджується документально, сертифікат якості від виробника декларантом до митного оформлення не надано. Жодного документу від виробника товару не надано, що викликає сумніви на підставі чого декларантом було заповнено графу «виробник та торгівельна марка товару».

-У проформі інвойс від 06.01.2017 року FZYP1-16-264P та комерційному рахунку від 10.01.2017 року FZYP1-16-264P відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт;

-Згідно розрахунку митної вартості за декларацією митної вартості до ЕМД від 06.04.2017 року №UA110150/2017/2033374 (відмовлена), декларантом додано до вартості товару транспортні витрати на рівні 55 534.50 грн. У підтвердження зазначеного надано рахунок фактуру ТОВ «ЛАМАН-ШИПІНГ» від 04.04.2017 року №LS-4015394. Згідно вказаного рахунку вартість транспортно-експедиторської винагороди складає 1580.25 грн.

За наслідками розгляду документів, декларанту запропоновано подати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаними з договором (угодою) про поставку товару, 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних з виконанням умов договору (угоди, контракту), 4) виписку з бухгалтерської документації, 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

ОСОБА_2 №б/н від 28.04.2017р. надало до митного органу письмові пояснення та додаткові документи на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів,а саме: копію контракту, копію міжнародної транспортної накладної, копію коносаменту, копію платіжного доручення від 21.11.2016 року, копію платіжного доручення від 14.03.2017 року, копію висновку ТПП від 06.04.2017 року, копію договору на транспортно - експедиційне обслуговування, копію рахунку фактури експедитора, копію довідки про транспортні витрати, копію комерційного інвойсу, копію пакувального листа, копію проформи інвойсу, копію комерційної пропозиції з офіційним перекладом ТПП, копію прас-листа з офіційним перекладом.

Розглянувши лист декларанта та додатково надані документи митний орган дійшов висновку, що недоліки не усунуті, а правильність визначення декларантом митної вартості не підтверджена, у звязку з чим наявними є підстави для прийняття спірних рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в митному оформленні.

Суд апеляційної інстанції вважає висновки митного органу правомірними з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача стосовно протиправного не включення до митної вартості товару витрат на винагороду експедитора суд апеляційної зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товару є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно ст.9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2014 №1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, імя, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обовязкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, імя, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обовязки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обовязкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані субєктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно розрахунку митної вартості за декларацією митної вартості до ЕМД від 06.04.2017 року №UA110150/2017/2033374 (відмовлена), декларантом додано до вартості товару транспортні витрати на рівні 55 534.50 грн.

На підтвердження включення до митної вартості належного розміру транспортних витрат декларантом надано рахунок фактуру ТОВ «ЛАМАН-ШИПІНГ» від 04.04.2017 року №LS-4015394. Згідно вказаного рахунку вартість транспортно-експедиційних послуг на території України становить 3160.50 грн., автотранспортні послуги на території України становлять 14222.25 грн., навантажувально-розвантажувальні роботи на території України становлять 101 56 грн. Вартість Морського перевезення вантажу за межами України складає 55534.50 грн. (включено до митної вартості декларантом), вартість транспортно-експедиторської винагороди складає 1580.25 грн.

Згідно наявної в матеріалах довідки від 04.04.2017 року ТОВ «ЛАМАШ-ШІПІНГ» підтверджено, що витрати повязані з доставкою вантажу по коносаменту WMS17020151 з Ляньюньган (Китай) до митного кордону України (порт Одеса) становлять 55534.50 грн.

Згідно відповідно до п. 1.1 Договору №1559 на транспортно експедиторське обслуговування, укладеного між ТОВ «ЛАМАН ШІПІНГ» (експедитор) та ТОВ Завод полімерних виробів «ФАРУТТІ» (клієнт), експедитор зобовязується організувати за рахунок клієнта транспортно- експедиторське обслуговування, перевезення екпортно імпортних та транзитних вантажів по території України, та в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно - експедиторьскі послуги.

Експедитор сплачує перевезення та інші витрати третіх осіб на користь, з коштів, за рахунок та за завданням клієнта, вантажоотримувачей, вантажовідправників та інших осіб. У власності експедитора залишається лише експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному Законом. Умови цього пункту не потребують додаткового підтвердження документами перевізника або третіх осіб. (п. 4.5 Договору)

Отже, виходячи з аналізу поданих декларантом до митного оформлення документів в розрізі вимог Митного кодексу України, до витрат на транспортування товару, які враховують для умов визначення митної вартості товару, включається: 1) транспортні витрати, понесені клієнтом (в даному випадку декларантом) під час морського перевезення транспортування до митної території України, які склали 55534.50 грн., а також винагорода експедитора, яка складає 1580.25 грн., є окремою платою експедитору обумовленою договором, за виконання умов транспортно-експедиційного обслуговування.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що винагорода експедитора відповідно до поданих декларантом документів обрахована за виконання умов експедиторського обслуговування під час поставки вантажу і міжнародному сполдученні, вона є обовязковою складовою митної вартості товару без привязки до місця надання експедиторських послуг. Тим більше, суд апеляційної інстанції зазначає, що ні з Договору №1559 на транспортно експедиторське обслуговування, ні з наданих до нього довідок, не вбачається, що винагорода експедитору була виплачена лише за надання послуг стосовно транспортування товару на території України, напроти Договір прямо передбачає надання послуг з організації транспортування товару в міжнародному сполученні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вданому випадку має місце неврахування у повному обсязі транспортної складової, заявленої декларантом митної вартості товару, а виявлені розбіжності не дають можливості митному органу достовірно обрахувати транспортні витрати Декларанта, які є невідємною складовою митної вартості товару.

Надаючи оцінку висновкам митного органу, щодо неповного відображення в митній вартості товару декларантом складових обумовлених умовами поставки та невідповідності вказаних умов фактичним умовам поставки отовару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, Розділом 2 наданого для митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2016 року №15112016 передбачено, що ціна товару включає вартість тари, пакування та маркування.

Згідно заявленим позивачем у графі 20 ЕМД умовам поставки, товар поставлено на умовах Інкотермс 2010 FOB CN Ляньюньган.

Митний орган дійшов висновку, що по опису умови поставки товару відповідають умовам поставки EXW (франко-завод) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2000, а не умовам поставки FOB CN Ляньюньган, оскільки відсутні витрати, повязані з поставкою на борт судна (в т.ч. доставка до порту та навантаження). Ризик втрати або пошкодження товару на умовах FOB переходить від продавця до покупця, коли товар знаходиться на борту судна.

Суд зазначає, що відповідно до класифікації наведеній в міжнародних правилах поставки Інкотермс 2010, термін EXW "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. (аналогічне визначення містить Інкотермс 200)

В свою чергу, термін FOB "Франко борт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Отже, відповідно до умов поставки FOB "Франко борт", заявлених декларантом в гр.. 20 ЕМД, продавець товару несе витрати та ризики втрати чи пошкодження товару до моменту поставки товару на судно, відтак до вартості товару в такому випадку включаються витрати повязані з транспортування товару до борту, навантажувально-розвантажувані роботи, митне очищення товару для експорту.

Як вже зазначалось згідно документів, наданих декларантом до митного оформлення, до ціни товару включено лише вартість тари, пакування та маркування товару, витрати повязані з транспортуванням товару до борту судна, митним очищенням товару для експорту, проведення навантажувально-розвантажуваньних робіт відповідно до наданого контракту в ціні товару не враховані.

Вказане, на думку суду може свідчити або про невідповідність зазначених в гр.. 20 ЕМД дійсним умовам поставки товару, або вказує на неповне відображення в наданих документах всіх складових вартості товару.

Митним органом під час проведення консультацій було запитано у декларанта додаткові документи, зокрема, укладені із третіми особами, які могли б пілтвердити числові вкладові митної вартості товару, однак декларантом таких документів надано не було, відтак не було усунуто розбіжності, що унеможливили застосування в даному випадку митної вартості товару за ціною контаркту.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача про невідповідність числових даних стосовно проведеної передоплати за зовнішньоекономічним контрактом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно розділу 3 зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2016 року №15112016, відправлення товару здійснюється після передплати. Датою передплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у вигляді 40% від суми контракту.

Так, вартість товару згідно контракту 16 281 дол. США, таким чином, позивач повинен був здійснити передплату у розмірі 6512 дол. США, що становить 40% від вартості контракту.

Між тим, згідно наданого позивачем банківського платіжного документу від 21.11.2016 року, покупцем сплачено 9 315 дол. США, що не відповідає узгодженому у контракті розміру передплати за товар.

Позивачем не було надано до митного органу документів на підтвердження зміни сторонами розміру передплати, шляхом внесення змін до контракту, або настання інших подій, які підтверджували обґрунтованість сплати ТОВ «Завод поімерних виробів «Фарутті» передплати у розмірі більшому ніж заявлений в контакті.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність розбіжності між поданими до митного оформлення документами, зовнішньоекономічним контрактом та платіжним документам, які свідчать про відсутність підстав на підтвердження визначеної декларантом митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку висновкам митного орагну з приводу ненадання позивачем сертифікатів відповідності товару як підстави для коригуваня митної вартості товару, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товару є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Сертифікати відповідності не є документами, які містять інформацію про вартість оцінюваних товарів, тому ненадання позивачем вказаних сертифікатів або їх невідповідність не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.

Таким чином, висновки митного органу про необхідність надання декларантом сертифікатів відповідності товару для визначення митної вартості товару не відповідають вимогам закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в наданих для митного оформлення документах виявлені неточності/розбіжності, тобто у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, вимога про надання додаткових документів у повному обсязі не виконана, а розбіжності не усунуті.

Виходячи з наведеного митний орган не мав підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідачем обґрунтовано прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким відкоригована митна вартість товару за резервним методом та винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

При цьому, у відповідності до частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Таким чином, Митним кодексом України надано декларанту право надати протягом 80 днів з дня випуску товарів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як встановлено судом першої інстанції декларантом не було використано свого права у відповідності до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, та не було надано документів, які спростували рішення про коригування митної вартості товарів.

Зазначене, в сукупності з обставинами дослідженими в судовому засіданні, свідчить на користь відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Завод полімерних виробів Фарутті».

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в митному оформленні, не підлягає задоволенню і похідна вимога про повернення коштів сплачених позивачем для випуску товарів у вільний обіг.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття новної постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС України - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі №804/4000/17 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Завод полімерних виробів «ФАРУТТІ» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:О.О. Круговий

Суддя:Т.С. Прокопчук

Суддя:А.В. Шлай