Ухвала суду № 71209525, 14.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокусправа № 13/634-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Ясенової Т.І.

судді: Суховарова А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання:Троянов А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Запорізької області від 29 грудня 2005 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Відкритого акціонерного товариства «Камянсько-Дніпровський молокозавод» про припинення державної реєстрації юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 державна податкова інспекція у Запорізькій області звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Камянсько-Дніпровський молокозавод» про припинення державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства «Камянсько -Дніпровський молокозавод», код ЄДРПОУ № 00445624.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не надає більше року органам державної податкової служби податкові декларації та документи фінансової звітності, що у відповідності до статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» є підставою для припинення державної реєстрації ВАТ «Камянсько- Дніпровський молокозавод».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29 грудня 2005 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Камянсько-Дніпровський молокозавод».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 908/184/16 від 03.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення від 13.12.2016 року Господарського суду Запорізької області задоволено частково. Зі змісту цієї постанови ОСОБА_1 дізналась про наявність постанови Господарського суду Запорізької області від 29.12.2005 року по справі №13/634/АП, якою скасовано реєстрацію ВАТ «Камянсько-Дніпровський молокозавод» як не повязаної з банкрутством. Однак підприємство працювало по 2014 рік, тобто 10 років у визначеному законодавчому полі, подаючи відповідні звіти та інше. Оскільки ОСОБА_1 є акціонером ВАТ «Камянсько-Дніпровського молокозавод», тож дане рішення зачіпає її права як акціонера, оскільки невідомо куди зникло її майно як члена акціонерного товариства. Оскільки оскаржуване рішення суду прийнято по неперевіреним доказам, висновки суперечать дійсним обставинам, прийнято без представника відповідача та без дослідження будь-яких доказів, що свідчить про його незаконність.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 55 КАС України судом апеляційної інстанції здійснено заміну позивача у справі в порядку процесуального правонаступництва шляхом заміни позивача ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області правонаступником ОСОБА_2 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги вказує на її безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою господарського суду Запорізької області від 29.12.2005 року у справі № 13/634-АП задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 державної податкової інспекції у Запорізькій області до Відкритого акціонерного товариства «Камянсько-Дніпровський молокозавод», скасовано державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод», 71300, м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, вул. Радянська,44, код ЄДРПОУ 00445624.

За приписами пункту 17 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного судового рішення, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Пунктом 4 частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного судового рішення, встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що скільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач не надає звітності до органу державної податкової служби на протязі 2004 року та січня-вересня 2005 року та згідно довідки ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області, станом на 14.10.2005 року ВАТ «Камянсько-Дніпровський молокозавод» заборгованості до бюджету по особовим рахункам не має, наявні підстави передбачені законодавством для задоволення позову.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього випливає, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав.

Акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

При цьому порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Права та інтереси фізичної особи акціонера товариства в аспекті господарських правовідносин, на які вказує апелянт, не є тотожними правам та інтересам акціонерного товариства у спірних правовідносинах.

Законодавством не передбачено право акціонера звертатися до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.

Отже, зміст суб'єктивного права, про порушення якого стверджується в апеляційній скарзі, характер правовідносин, які апелянт визначає як порушення її права на майно, дає підстави для висновку, що захист заявленого апелянтом права знаходиться поза межами правовідносин, які виникли у зв'язку із припиненням державної реєстрації товариства за ініціативою податкового органу.

Порушення прав заявника апеляційної скарги, як акціонера ВАТ «Камянсько-Дніпровський молокозавод» щодо права на майно товариства, підлягає захисту в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав встановлених статтею 202 КАС України для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 29 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, відповідно до статті 212 КАС України.

Головуючий суддя:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров

Суддя:О.В. Головко