Постанова № 71209141, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року 08:00 № 826/12681/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомДержавної казначейської служби УкраїнидоМіністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипроскасування постанов,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ВПВР департаменту ДВС МЮУ) про накладення штрафу від 08.08.2017 № 53718954, постанову про стягнення виконавчого збору від 13.09.2017 № 53718954 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 13.09.2017 № 53718954.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем з порушенням норм законодавства України, оскільки на підставі виконавчого листа від 22.03.2017 № 825/2337/16, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом, відповідачем 06.04.2017 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53718954, якою зобов'язано позивача перерахувати на рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 36722,73 грн. При цьому, позивач зазначає, що 17.08.2017 ним виконано вказане рішення, що підтверджується платіжним дорученням від 17.08.2017 № 1172 (№98518243). Водночас, 21.09.2017 на адресу останнього надійшли оскаржувані постанови, які, на думку позивача, підлягають скасуванню.

Представник департаменту ДВС МЮУ, у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що оскаржувані постанови прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позову.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні 29.11.2017, суд, на підставі приписів ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Як видно з матеріалів справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 у адміністративній справі № 826/2337/16 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, задоволено, зобов'язано Державне казначейство України (правонаступником є Державна казначейська служба України) перерахувати на рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 36722,73 грн., включаючи компенсацію у розмірі 3 % річних.

В подальшому, Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 22.03.2017 № 825/2337/16.

06.04.2017, на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.03.2017 про відкриття виконавчого провадження, ВПВР департаменту ДВС МЮУ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 5371954, відповідно до якої зобов'язано позивача виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Зазначена постанова отримана позивачем 13.04.2017, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ДКС України за вх. 8-3775, проставленого на супровідному листі від 06.04.2017 № 9257-0-33-17/20.1/21, який наявний в матеріалах справи.

30.05.2017 за вх. № 15884-0-33-17 на адресу департаменту ДВС МЮУ від ОСОБА_1 (стягувач) надійшла скарга від 27.05.2017 на бездіяльність державного виконавця.

07.08.2017 ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України подано скаргу на бездіяльність державного виконавця, яка зареєстрована 11.08.2017 за вх. Л-20129.

08.08.2017 за невиконання без поважних причин рішення Чернігівського окружного адміністративно суду, у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2017 строк, відповідачем прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн. Крім того, вказаною постановою зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за умисне невиконання такого рішення. Дана постанова листом від 08.08.2017 № 53718954/21 направлена на адресу позивача.

17.08.2017 державним виконавцем прийнято вимогу № 53718954/21, якою зобов'язано позивача у триденний строк з моменту отримання даної вимоги повідомити ВПВР департаменту ДВС МЮУ та ОСОБА_1 (стягувача) про виконання рішення.

В той же час, 17.08.2017 позивачем виконано вказане рішення, перераховано на рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 36722,73 грн., на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення від 17.08.2017 № 1172 (№ 98518243), копія якого наявна в матеріалах справи.

З огляду на що, листом від 18.08.2017 № 5-08/5380-13891 позивач у відповідь на лист ВПВР департаменту ДВС МУЮ від 08.08.2017 № 53718954/21 щодо виконання постанови про накладення штрафу від 08.08.2017 № 53718954, повідомив останнього про те, що 17.08.2017 ним виконано рішення суду шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_1 (стягувач) коштів у розмірі 36722,73 грн., у зв'язку з чим позивач просив відповідача відкликати постанову про накладення штрафу від 08.08.2017. Зазначений лист отримано ВПВР департаменту ДВС МУЮ 23.08.2017 за вх. № 16613-0-26-17.

В наступному, 13.09.2017 державним виконавцем ВПВР департаменту ДВС МУЮ прийнято постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження з проведення виконавчих дій.

21.09.2017 на адресу позивача надійшла заява ВПВР департаменту ДВС МУЮ від 13.03.2017 № 53718954/21 про виконання постанов у виконавчому провадженні № 53718954 про накладення штрафу від 08.08.2017, про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 13.09.2017.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, штраф накладається на боржника у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, необхідним також є повідомлення боржника, шляхом надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання його виконати рішення суду у встановлений законодавством строк.

Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником без поважних причин рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк, у який він може добровільно виконати таке рішення.

Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 отримана останнім 13.04.2016, натомість вимоги такої постанови боржником виконано лише 17.08.2017.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що на момент отримання 21.09.2017 постанови про накладення штрафу від 08.08.2017 № 53718954 ним виконано свої зобов'язання за виконавчим документом, оскільки, по-перше, несвоєчасність отримання такої постанови не впливає на обов'язковість виконання рішення суду, по-друге, позивач був обізнаний про існування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду, якою зобов'язано позивача виплатити ОСОБА_1 кошти у розмірі 36722,73 грн., по-третє, позивач був обізнаний про існування виконавчого провадження, за яким він є боржником.

В той же час, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження звернення останнього до відповідача, у період з 13.04.2017 (отримання постанови про відкриття виконавчого провадження) по 08.08.2017 (винесення постанови про накладення штрафу), із заявами про наявність поважних причин невиконання вказаного рішення суду.

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу від 08.08.2017 № 53718954 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Отже, законодавством встановлено обов'язок щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі невиконання боржником рішення суду добровільно, тобто стягнення з боржника виконавчого збору за своєю правовою природою є санкцією держави за невиконання рішення добровільно у встановлений строк.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд України від 28.01.2015 № 3-217гс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, оскільки боржником в установлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 № 53718954 строк, добровільно не виконано дану постанову, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання такої постанови, зокрема, шляхом винесення постанови про накладення штрафу від 08.08.2017 № 53718954 та прийняття вимоги № 53718954/21, постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 2 роз. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2015 № 512/5 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Як видно з матеріалів справи, 13.09.2017 державним виконавцем ВПВР департаменту ДВС МУЮ винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження з проведення виконавчих дій у розмірі 108,60 грн., а саме: маркувальна машина (рекомендований лист - 6*9,60 грн. = 57,60 грн., робота в АСВП (реєстрація 1 вп) - 51,00 грн.), яка отримана позивачем 21.09.2017.

Таким чином, враховуючи зазначене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не надано будь-яких інших доводів, обґрунтувань та доказів щодо протиправності постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження з проведення виконавчих дій, окрім того, що вона також винесена після виконання позивачем рішення суду, аналіз чому вже надано судом вище, колегія суддів не вбачає належних правових підстав для визнання такої постанови протиправною та, відповідно, остання не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2017 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а позивачем було заявлено три вимоги немайнового характеру та на момент винесення рішення не сплачено судовий збір, суд приходить висновку про необхідність стягнення з позивача судового збору у розмірі 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) (3 вимоги немайнового характеру х 1600,00 грн.).

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державної казначейської служби України відмовити повністю.

Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646) судовий збір у розмірі 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді О.М. Чудак

Т.І. Шейко