Постанова № 71207998, 14.12.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року Справа № П/811/1140/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального медичного об'єднання "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" до Управління Держпраці у Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову від 30.05.2017 р. № 11-01-078/0484-280 про накладення штрафу в розмірі 3 200,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення було прийняте відповідачем за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства. На думку позивача, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, а тому вважає постанову про накладення штрафу в сумі 3 200,00 грн. протиправною.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив те, що при винесенні спірної постанови посадовими особами Управління дотримано Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Згідно виявлених в ході позапланової перевірки порушень норм трудового законодавства та безпосередньо факту того, що ці порушення мали місце, начальником Управління прийнято правомірне рішення щодо застосування фінансової санкції у вигляді штрафу стосовно позивача у розмірі 3 200 грн. (а.с.55-59).

Підтримуючи вищевказані заперечення ОСОБА_2 також подав суду письмові пояснення, згідно яких зазначив, що спірна постанова від 30.05.2017 р. № 11-01-078/0484-280 про накладення штрафної санкції за порушення позивачем ст.ст.21, 29, 64, 94 КЗпП України, винесена Управлінням правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства (а.с.111-114).

ОСОБА_1 не надав до суд письмових пояснень (заперечень) по суті позовних вимог.

Дослідивши наявні в справі документи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі також - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Так, одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (пункт 3 Положення).

Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства (підпункт 1 пункту 4 Положення).

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, крім іншого, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 7 пункту 6 Положення).

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункту 6 Положення).

Так, процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) (чинною на час проведення перевірки), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386 встановлює Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі також - Порядок).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 3 Порядку).

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю і загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства (пункт 7 Порядку).

Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення порушень законодавства про працю.

Територіальне медичне об'єднання "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" засновано згідно до рішення Кіровоградської обласної ради від 21.12.2012 р. № 422, зареєстроване як юридична особа та діє відповідно до Статуту ТМО "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області".

Встановлено, що в період з 15.05.2017 р. по 19.05.2017р. заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_3 проведена позапланова перевірка з питань дотримання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт № 11-01-078/0484 від 19.05.2017 р. (а.с.9-16).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем, в т.ч. вимог ст.ст.21, 29, 64, 94 КЗпП України (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.05.2017 р. № 11-01-078/0484-280, згідно до якої вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 3 200,0 грн., слугували порушення вимог ст.ст. 21, 29, 64, 94 КЗпП України (а.с.8).

Щодо порушення позивачем статті 21 КЗпП України судом встановлено наступне.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Перевіркою встановлено, що наказом від 31.01.2017 р. № 24/л ОСОБА_2 надано сумісництво за посадою водія автотранспортного засобу при цьому його заява щодо надання сумісництва для перевірки не надана. Зазначене є порушенням вимог ст. 21 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства (а.с.15).

Ст.21 КЗпП України вказує, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, уклавши трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Суд вказує, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Водночас, виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника - це заміна працівника, відсутнього у звязку із хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обовязки тимчасово відсутнього працівника.

Так, Наказом від 31.01.2017 р. № 24/л "Про надання замісництва" ОСОБА_2 було надано саме замісництво за посадою водія замість водія ОСОБА_4, який знаходився в цей період на лікарняному (а.с.117).

Таким чином, доводи щодо порушення ст.21 КЗпП України є безпідставними.

Щодо порушення статті 29 КЗпП України суд зазначає.

Як вбачається з акту проведеною вибірковою перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу ІІІ класу підстанції №1 згідно наказу від 03.02.2014 р. №26/л. З даним наказом, умовами праці та посадовою інструкцією він ознайомлений, про що свідчить його підпис в наказі, особовій картці працівника. В той же час, при зарахуванні на посаду ОСОБА_2 не ознайомлено з колективним договором під підпис, що є порушенням ст.29 КЗпП України.

Водночас, як вбачається із акту та заперечень, до перевірки надано пояснення начальника відділу кадрів ОСОБА_5, згідно до якого ОСОБА_2 (за його бажанням) було ознайомлено із колективним договором в усній формі (а.с.38).

При цьому, зазначені обставини не спростовано в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Отже КЗпП України не містить вимоги щодо ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним договором під підпис, а тому доводи щодо порушення ст.29 КЗпП України є необґрунтованими. Сторонами не надано суду доказів відмови ОСОБА_2 в ознайомлені з колективним договором під підпис.

Щодо порушення позивачем ст. 64 КЗпП України судом встановлено наступне.

При перевірці позивача встановлено, що ОСОБА_2 у лютому 2017 р. працював понаднормово 8 год., при цьому залучення його до надурочних робіт проводилось без дозволу профспілкової організації. Вищезазначене свідчить про порушення вимог ст.64 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 64 КЗпП України надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації.

Однак, згідно табелю обліку робочого часу за лютий 2017 р. (а.с.41), ОСОБА_2 відпрацював 160 год., отже, ОСОБА_2 в зазначений період не працював понаднормово.

Щодо порушення ст. 94 КЗпП України судом встановлено наступне.

Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.94 КЗпП України щодо нарахування заробітної плати у повному обсязі. Так, наприклад, наказом від 24.12.2011 №164/л ОСОБА_1 встановлена надбавка в розмірі 50 % за напруженість та складність в роботі відповідно за грудень 2011 р.. В той же час, згідно особової картки за вказаний період надбавка нарахована ОСОБА_1 за виконану роботу лише за основною посадою, за відпрацьовані години за сумісництвом зазначена надбавка не нарахована та відповідно не виплачена. Аналогічно, наприклад, наказом від 26.09.2016 №292/л ОСОБА_2 встановлена надбавка в розмірі 50 % за напруженість та складність в роботі відповідно за вересень 2016 року. В той же час, згідно особової картки за вказаний період надбавка нарахована ОСОБА_2 за виконану роботу лише за основною посадою, за відпрацьовані години за сумісництвом зазначена надбавка не нарахована та відповідно не виплачена.

В акті перевірки не вказано, на підставі яких наказів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконували роботу за сумісництвом у грудні 2011 р. та вересні 2016 р..

Згідно до ст. 19 Закону України "Про оплату праці" працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Так, умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.

Враховуючи, що вказаними нормами не передбачено нарахування та виплати окремо надбавки за виконання роботи за сумісництвом, а тому її правомірно не нараховувати і не виплачували в цей період. Не надано й доказів того, що наказами щодо надання сумісництва у вказаний період встановлювалась така надбавка, отже, порушення ст. 94 КЗпП України не встановлено.

Оцінюючи оскаржуване рішення відповідача, суд виходить із критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 статті 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Таким чином, спірна постанова від 30.05.2017 р. № 11-01-078/0484-280 про накладення штрафу в сумі 3 200 грн. підлягає скасуванню, оскільки не підтвердився факт порушень ст. ст. 21, 29, 64, 94 КЗпП України.

Відповідно до 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, позивачу необхідно присудити судовий збір у розмірі 1600 грн. (а.с.22).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 30.05.2017 року № 11-01-078/0484-280 про накладення штрафу в сумі 3 200 грн..

Присудити з Державного бюджету України на користь Територіального медичного об'єднання "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" (код ЄДРПОУ: 38540447) судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 39808965).

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6