Постанова № 71202342, 20.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.12.2017р. справа № 913/798/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача:не зявився,від відповідача:ОСОБА_5 (довіреність № ББУ/РА53/СЛ/17 від 14.09.2017р.),розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська областьна рішення Господарського суду Луганської області (суддя Марченко Ю. І.)від15.11.2017р. (ухвалене в м. Харкові о 10:45 год., повний текст складено 20.11.2017р.)по справі№ 913/798/17 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення 799 018,66 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс», м. Київ (далі «Позивач») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область (далі «Відповідач») суми заборгованості у розмірі 709 781,22 грн, суми пені в розмірі 35 489,09 грн, суми 3% річних у розмірі 12 426,03 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 41 322,32 грн.

15.11.2017р. до канцелярії Господарського суду Луганської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, проти розгляду справи в господарському суді відповідач заперечив, та просив, у порядку п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі, для подальшої передачі спору на вирішення третейського суду.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.11.2017р. по справі № 913/798/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс» задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Сервіс» суму заборгованості у розмірі 709 781,22 грн, суму пені в розмірі 35 489,09 грн, суму 3% річних у розмірі 12 426,03 грн та суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 41 322,32 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 11 985,29 грн.

У задоволені клопотання відповідача про припинення провадження по справі в порядку п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 15.11.2017р. по справі № 913/798/17 скасувати та припинити провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Луганської області у цій справі не можна вважати законною та обґрунтованою, оскільки остання ґрунтується на помилкових висновках суду і є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника, покладено твердження про те, що в порушення норм господарського процесуального законодавства, судом першої інстанції, в порядку п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не було припинено провадження по справі та передано спір на вирішення до третейського суду, оскільки, в укладеному сторонами договорі поставки № 465-РА-УМТС від 08.09.2016р., зокрема п. 7.5. останнього наявна третейська угода, що передбачає розгляд та вирішення спору між сторонами третейським судом «ad hoc».

Окрім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції також не було надано належної правової оцінки сертифікату №7600 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово промислової палати України № 371/05-4 від 15.06.2017р., що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі та є підставою для скасування останнього.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді Марченко О. А., Стойка О. В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2017р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.12.2017р.

Разом з тим, 15.12.2017р. набув синності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Так, згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 9 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору, згідно порядку, визначеного ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 8, 222, 223, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України.

Повноважний представник позивача у судове засідання не зявився, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомив. Втім, 20.12.2017р. суд апеляційної інстанції отримав від позивача заперечення б/н від 15.12.2017р. на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», у яких позивач зазначає про те, що не погоджується з доводами відповідача, вважає їх безпідставними та необгрунтованними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Після закінченя судового засідання представником відповідача, через відділ організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду було подане клопотаня б/н від 20.12.2017р. про направлення повного тексту постанови апеляційного суду по цій справі на адресу: ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля", вул. Соборна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400. Зазначене клопотання відповідача прийнято апеляційним судом до уваги та приєднано до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч. 1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Сервіс» (Постачальник) було укладено договір поставки № 465-РА-УМТС (далі «Договір»), відповідно до п. 1.1. якого, предметом останнього є правовідносини, за якими в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/чи обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, що є невідємними частинами до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, у відповідності з умовами цього договору.

На виконання умов укладеного сторонами договору, позивачем була здійснена поставка відповідної продукції на загальну суму 790781,22 грн.

Відповідач, у встановлений договором та специфікаціями до останнього строк, за отриману продукцію не розрахувався, у звязку з чим утворився борг в сумі 790 781,22 грн.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений товар здійснена не була, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з цим позовом, за яким окрім суми основного боргу в розмірі 709 781,22 грн, також просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» суму пені в розмірі 35 489,09 грн, суму 3% річних у розмірі 12 426,03 грн та суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 41 322,32 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 11 985,29 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції дійшов висновку про те, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач, оскаржуючи спірне рішення в апеляційному порядку, наполягає на тому, що спір, який виник між сторонами, має розглядатись третейським судом, на підставі наявного в умовах договору третейського застереження.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні регулює Закон України «Про третейські суди», який встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Так, п. 7.5. договору сторони передбачили, що усі спори, яки виникли між сторонами у звязку з виконанням цього договору або які стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейській суд «ad hoc»)

Згідно умов Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла на момент ухвалення судом першої інстанції спірного рішення, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Однак, з набуттям 15.12.2017р. чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» ситуація змінилась. З тексту Кодексу в новій редакції виключена можливість припинення провадження у справі у разі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Згідно п. 9 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений права застосувати норму процесуального законодавства, яка втратила чинність.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, лише за умови якщо угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, було укладено сторонами вже після відкриття провадження у справі.

Окрім того, слід також зазначити, що з метою дотримання умов договору, зокрема п. 7.5. останнього, позивачем на адресу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» направлялася вимога № 3186/17 від 13.07.2017р. про третейський розгляд спору по договору № 465-РА-УМТС. Вказана вимога була отримана відповідачем 28.07.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

01.09.2017р. позивачем була повторно направлена вимога № 3269/17 про третейський розгляд спору по договору № 465-РА-УМТС, із застереженням, що у разі подальшого ігнорування відповідачем вимог про третейський розгляд спору, неповідомлення кандидатури обраного арбітру в десятиденний термін, спір, на підставі статті 17 Закону України «Про третейські суди» буде переданий на вирішення компетентного суду. Повторна вимога була отримана відповідачем 07.09.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, в порушення вказаних норм, відповідачем будь-яких заходів для призначення свого арбітра для початку третейського розгляду спору, здійснено не було.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що звернення до третейського суду, згідно Закону України "Про третейські суди", це виключно право, а не обовязок сторін, зважаючи на те, що відповідачем було проігноровано звернення до останнього позивача про обрання кандидатури арбітру щодо третейського розгляду спору та на те, що нормами чинного процесуального законодавства не передбачено право суду припинення провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду заперечення скаржника не приймаються судовою колегією до уваги та підлягають залишенню без задоволення.

Слід зауважити, що розділ 7 договору поставки № 465-РА-УМТС від 08.09.2016р. не містить заборони його сторонам звертатися за судовим захистом до судів загальної юрисдикції.

Заперечення скаржника стосовно не врахування судом першої інстанції сертифікату №7600 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово промислової палати України № 371/05-4 від 15.06.2017р., також не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.14р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.14. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.14р. № 405/2014.

Згідно ч. 1 ст. 11 («Прикінцеві та перехідні положення») Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. За ч. 2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.14р. Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.14. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» антитерористичну операцію було розпочато з 14.04.2014 р. Відтак, дія зазначеного Закону поширюється й на період з 14.04.14р. - до 15.10.14р. (дата набуття чинності Законом).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

За змістом статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Так, наданий відповідачем ОСОБА_6 №7600 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово промислової палати України № 371/05-4 від 15.06.2017р., не відповідає спірному договору, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до наданого сертифікату, засвідчено форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб Товариству з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит, щодо обовязку (зобовязання), а саме: виконувати належним чином усі умови та зобовязання за договором, зокрема складати і подавати розрахунки сум нарахованих амортизаційних відрахувань; концесійного платежу; виконувати поліпшення державного майна у порядку відповідно до умов Концесійного договору від 01.12.2011 року, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2122 з додатками до нього, укладеного з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

Також, сертифікатом встановлено період дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дата настання періоду 13 березня 2017 року, що тривають станом на 15 червня 2017 року.

В даному випадку, заявником до суду не надано доказів наявності форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 465-РА-УМТС від 08.09.2016р., відповідно, станом на момент подачі позовної заяви.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримував відповідний товар за договорами вже під час проведення АТО на відповідній території та відповідно до норм цивільного законодавства не був позбавлений права відмовитися від прийняття відповідного товару або вийти до позивача з пропозицією щодо перенесення строків оплати за договором.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства при винесенні місцевим господарським судом рішення Господарського суду Луганської області від 15.11.2017р. по справі № 913/798/17, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі не є достатніми та винятковими для скасування рішення суду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281, 282, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 15.11.2017р. по справі № 913/798/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складання повного тексту Постанови; у порядку п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. А. Марченко

ОСОБА_3

Повний текст Постанови складено та підписано 22.12.2017р.

Надруковано примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1 ГСЛО;

ОСОБА_8, тел.: 702-01-54.