Рішення № 71202225, 14.12.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2017 рокуСправа № 921/642/17-г/14Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 районного центру зайнятості (вул. Незалежності, 43а, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47401)

до відповідача ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Грушевського, 13, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47402)

про cтягнення заборгованості в сумі 4 750,75 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

суть справи:

ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_4 в сумі 4 750,75 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2017 р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що внаслідок протиправного рішення управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі Тернопільської області, правонаступником якого є відповідач, гр. ОСОБА_4 своєчасно не отримав пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, що у свою чергу надало цьому громадянину можливість зареєструватись у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості, отримати статус безробітного та допомогу по безробіттю.

Відповідач, згідно відзиву на позов та наданих у судовому засіданні пояснень повноважним представником, заявлені вимоги не визнає. У якості заперечень на позов зазначає ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, якою передбачено, що на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітних покладено обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Враховуючи, що громадянину ОСОБА_4 як стороні по справі було відомо про постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 р., а тому він зобовязаний був про це повідомити ОСОБА_1 районний центр зайнятості;

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що вина Управління у виплаті ОСОБА_1 районним центром зайнятості ОСОБА_4 допомоги по безробіттю відсутня, оскільки Пенсійним фондом не допущено жодної дії чи бездіяльності, яка б суперечила законодавству України. Також останній зазначає, що даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності передбачених процесуальним законодавством підстав, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до ОСОБА_1 районного центру зайнятості та зареєструвався 02.02.2015 р. Згідно наказу від 06.02.2015 р. №НТ150206 статус безробітного цьому громадянину надано відповідно до статті 43 Закону України Про зайнятість населення з 06.02.2015 р.

Згідно наказу від 27.02.2015 р. №НТ150227 ОСОБА_4 призначена допомога по безробіттю, як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької, діяльності: понад 10 років - 70% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів., 80% - 90 календарних днів., 70% - 180 календарних днів, з 09.02.2015 р. по 03.02.2016 р. Виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_4 розпочата з 09.02.2015 р.

Наказом ОСОБА_1 районного центру зайнятості від 06.07.2015 р. №НТ150706 припинено реєстрацію ОСОБА_4 як безробітного та виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 06.07.2015р.

ОСОБА_1 районним центром зайнятості (згідно довідки №243 від 04.10.2017 р.) нараховано та виплачено допомогу по безробіттю ОСОБА_4 за період перебування на обліку з 02.02.2015 р. по 06.07.2015 р. в сумі 4750,75 грн.

18.06.2012 р. ОСОБА_4 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Лановецкому районі із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням комісії від 27.06.2012 р. №1 ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії. В подальшому ОСОБА_4 звернувся до Лановецького районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в ОСОБА_1 районі про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку. Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 18.03.2014 р. у справі №602/151/14-а в задоволені позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 р. №876/3874/15 скасовано постанову місцевого адміністративного суду; позов ОСОБА_4 задоволено; визнано протиправною відмову у призначені пенсії та зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в ОСОБА_1 районі призначити ОСОБА_4 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дана постанова суду набрала законної сили.

З врахуванням вказаної постанови суду від 01.10.2015 р. №876/3874/15 управлінням Пенсійного Фонду України в ОСОБА_1 районі ОСОБА_4 25.11.2015 р. призначено пенсію з 06.05.2012р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 за № 1055, управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі реорганізоване шляхом злиття та перейменоване в Лановецьке обєднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Відтак, останнє суд вважає належним відповідачем у справі.

За результатами опрацювання верифікації інформації про осіб, які зареєстровані в службі зайнятості як безробітні, позивачем виявлено, що в період перебування на обліку в службі зайнятості ОСОБА_4 отримував пенсію за віком.

На підставі протоколу №18 від 05.09.2017 р. засідання комісії з розслідування страхових випадків, ОСОБА_1 районним центром зайнятості проведено перевірку по застрахованій особі ОСОБА_4, про що складено акт звірки від 04.10.2017 р. №35. Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 перебував на обліку в ОСОБА_1 районному центрі зайнятості та був зареєстрований як безробітний з 02.02.2015 р. по 06.07.2015 р. Згідно інформації, отриманої у ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у Тернопільській області від 15.09.2017 р. №4603/02 встановлено, що 25.11.2015 р. на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 р. №876/3874/15 ОСОБА_4 призначено пенсію з 06.05.2012р.

На підставі встановлених обставин, ОСОБА_1 районним центром зайнятості видано наказ №94аг від 04.10.2017р. про заходи щодо повернення коштів, у відповідності до якого вирішено направити претензію до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про повернення коштів в сумі 4 750,75 грн., які були виплачені безробітному ОСОБА_4 як допомога по безробіттю за період з 09.02.2015 р. по 05.07.2015 р.

Претензію №01-1336 від 05.10.2017 р. на суму 4 750,75 грн. разом із копією наказу від 04.10.2017р. №94аг направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача.

Лановецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у відповіді на претензію № 5302/07 від 27.10.2017 р. зазначило, що остання є безпідставною, оскільки безпосередньо ОСОБА_4 зобов'язаний був повідомити центр зайнятості про обcтавини, що впливають на умови виплати забезпечення.

Відповідач у добровільному порядку не повернув виплачене забезпечення (допомогу по безробіттю) безробітному ОСОБА_4 у суму 4 750,75 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в примусовому порядку.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про зайнятість населення", відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Згідно з п.2 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (п.13 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення").

За нормами п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення").

За приписами п.1 ч.1 ст.1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно п.2, п.5 ч.1 ст.1 Закону, суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Згідно з ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст.1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За приписами наведених правових норм відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем неправомірних дій, спричинених протиправним рішенням управління Пенсійного Фонду України в ОСОБА_1 районі. Наведене встановлено судом у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 р. №876/3874/15, яка набрала законної сили.

Обставини, що встановлені у даних судових рішеннях з точки зору процесуального законодавства є преюдиційними та не потребують повторного доказування.

Таким чином, саме внаслідок незаконного рішення контролюючого органу гр. ОСОБА_4 своєчасно не отримав пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством. І виключно через цей протиправний локальний акт, вказаний громадянин був змушений стати на облік до центру зайнятості та отримувати допомогу як безробітний, що не має будь-яких доходів.

При цьому суд зазначає, що дані виплати проводилися за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим останньому було завдано шкоди.

Таким чином, суд констатує факт шкідливого результату протиправної поведінки відповідача та наявність причинового зв'язку між нею і шкодою, що завдана позивачу по справі.

Натомість, суд вважає безпідставними доводи Пенсійного фонду щодо наявності вини у заподіянні шкоди позивачу в діях громадянина ОСОБА_4, який не повідомив центр зайнятості про наявність судового спору з відповідачем. Адже, саме внаслідок протиправної відмови органів Пенсійного Фонду України у призначенні пенсії, зазначений громадянин був вимушений звернутися до позивача за одержанням допомоги по безробіттю, що свідчить про наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу у справі.

В свою чергу, ні за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ні за будь - якими іншими законодавчими приписами, що регламентують спірні правовідносини, наявність спору особи з органом Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії не є підставою для відмови у призначенні допомоги по безробіттю. Адже, сам по собі судовий розгляд ніяким чином не впливає на здійснення цих виплат. А фізична особа, яка є лише однією із сторін відповідної справи, до моменту проголошення судового рішення та набрання ним законної сили, про результати вирішення спору знати не може. Як наслідок, судом не встановлено у спірних правовідносинах, наведених у ч.1 ст.31 та п.3 ст. 36 Закону підстав, за наявності яких цивільно-правова відповідальність могла б бути покладена на застраховану особу.

Згідно з ч.1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд та його органи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом .

Матеріалами справи підтверджується наявність усіх передбачених чинним законодавством складових елементів правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди. Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на суб'єктний склад сторін та зміст спірних правовідносин, які є цивільно-правовими, суд критично оцінює доводи відповідача про непідвідомчість даного спору господарському суду.

Відповідно до п.18 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір" учасники даного спору звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

За ч. 3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та у разі задоволення позову повністю або частково, судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України лише у разі, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Зважаючи на наведені правові норми судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Грушевського, 13, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47402, ідент. код 40376704) на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості (вул. Незалежності, 43а, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47401, ідент. код 21133231) виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_4 на суму 4 750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 75 коп., у звязку із призначенням пенсії за віком, на р/р №37171300901347, МФО 838012, Банк ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 21133231.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 21.12.2017 р.

СуддяО.В. Руденко