Постанова № 71197387, 20.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/16633/15-ц

апеляційне провадження № 22-ц/796/12269/2017

головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л.

доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Борисової О.В., Пікуль А.А.

секретар: Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та повернення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23 червня 2015 року нею був відкритий картковий рахунок у публічному акціонерному товаристві "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та на якому знаходились її грошові кошти в розмірі 99 918 грн. 22 коп.

На картці був встановлений ліміт на видачу готівки у зв'язку із чим, 24 червня 2015 року у відділенні банку позивач зняла 49 900 грн.

Наприкінці серпня 2015 року ОСОБА_4 не змогла отримати решту суми, оскільки гроші на картці були відсутні.

При зверненні до відповідача щодо зникнення її грошових коштів, їй було повідомлено, що 07 липня 2015 року за телефонним дзвінком особи, яка успішно пройшла ідентифікацію, відповівши на всі запитання, було знято обмеження на проведення операцій в мережі Інтернет, а з виписки по рахунку встановлено, що 07 липня 2015 року та 08 липня 2015 року було проведено 8 операцій, більша частина з яких проведена у російських рублях, та знято грошові кошти на загальну суму 51 044 грн. 22 коп. готівки із карткового рахунку, а відповідач не вжив жодних заходів щодо запобігання шахрайству.

При цьому, банк не повідомив її про спробу несанкціонованого доступу до карти та не пересвідчився в особі, яка здійснювала телефонний дзвінок, що призвело до втрати нею значної суми грошових коштів.

Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_4 просила стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" на її користь грошові кошти у розмірі 49 918 грн. 80 коп. та 1 207 грн. 20 коп., які вона сплатила на вимогу банку, як заборгованість.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року судове рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що судом не було враховано тієї обставини, що відповідачем не забезпеченні належні заходи безпеки використання картки VISA, так як не звернуто увагу на ту обставину, що напередодні шахрайських операцій, зі стороннього телефонного номера була здійснена спроба зняття обмеження ліміту з картки позивача, про що її не було повідомлено працівником банку.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи банк повідомлявся належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 23 червня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 укладено договір комплексного банківського обслуговування, шляхом подання позивачем заяви-договору № 0034/020467 для надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ "Укрсоцбанк".

На підставі вказаного договору позивачу був відкритий поточний картковий рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті з встановленням кредитної лінії та видано картку Visa Classic, на яку 24 червня 2015 року було зараховано 100 000 грн. і в цей же день знято 49 900 грн.

Відповідно до виписки з рахунку у період з 07 липня 2015 року та 08 липня 2015 року по картці позивача було здійснено 8 операцій по зняттю грошових коштів.

25 серпня 2015 року банк направив позивачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

27 серпня 2015 року позивач звернулася до банку із заявою про зняття коштів з її рахунку без її відома.

Згідно відповіді ПАТ "Укрсоцбанк" від 01 вересня 2015 року обмеження на проведення операцій у мережі Інтернет було знято 07 липня 2015 року для особи, яка успішно пройшла ідентифікацію, відповівши на всі питання оператора, а самі операції були здійснені з повною ідентифікацією даних платіжної картки, був введений номер платіжної картки, термін її дії та CVV код.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач власними діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу здійснити платіжні операції.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. 55 Закону «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнта банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунками.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Умовами відкриття та здійснення операцій за банківськими поточними (картковими) рахунками (далі - Умови) визначено порядок відкриття та здійснення операцій за банківськими (картковими) поточними рахунками, правила роботи з платіжними картками, порядок нарахування процентів на залишки коштів на рахунку, права та обов'язки клієнта та банка, їх відповідальність, строки та порядок проведення переказів коштів з рахунку, порядок закриття рахунку.

Так, відповідно до п. 3.3.3. Умов банк зобов'язується у разі встановлення банком факту ймовірності компрометації картки (розголошення ПІН-коду, CVV1, та/або CVV2 - кодів та/або іншої інформації, яка міститься на носіях карток або на самій картці, що може призвести до здійснення несанкціонованих клієнтом/держателем операцій по рахунку) інформувати клієнта/держателя по телефону, факсом або електронною поштою про необхідність блокування картки та про необхідність звернення клієнта до банку для випуску нової картки внаслідок її компрометації, в порядку визначеному цими Умовами.

Пунктом 3.4.5. Умов банк має право у разі відсутності можливості зв'язатися з клієнтом/держателем у випадках та в порядку, встановленому п. 3.3.3. Умов, встановити обмеження на проведення операцій, здійснених з використанням картки.

З анкети для надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ "Укрсоцбанк" від 23 червня 2015 року убачається, що ОСОБА_4 були повідомлені банку всі необхідні засоби зв'язку.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься аудіо запис від 05 липня 2015 року, де невстановлена особа намагалася зняти обмеження на проведення операцій в мережі інтернет. З даного запису убачається, що особа з незакріпленого за ОСОБА_4 телефонного номера, не змогла повідомити ідентифікаційні дані власника карткового рахунку (позивача) та поклала слухавку. Крім того, оператором їй було повідомлено код перевірки дозволу на здійснення трансакції, що був відправлений на номер позивача.

Аналізуючи зазначену обставини, цілком очевидно, що після вказаних дій, банк мав повідомити позивача про ймовірну компрометацію її картки. Проте, банк цього не зробив.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що операції щодо зняття коштів з кредитного рахунку ОСОБА_4 стало можливим внаслідок порушення нею умов та правил надання банківських послуг, зокрема, умов зберігання та використання конфіденційної інформації, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, оскільки на їх підтвердження не наведено доказів і самі по собі вони не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За таких обставин, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення вказаного позову.

Ураховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2016року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та повернення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 51126 (п'ятдесят одна тисяча сто двадцять шість) грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 562,39 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 39 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.О.Невідома

Судді: Борисова О.В.

Пікуль А.А.