Ухвала суду № 71197237, 14.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/5115/2017 р. Головуючий у 1 інстанції Бобровник О.В.

Категорія ст. 170 КПК України Доповідач Масенко Д.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю:

прокурора Коваль Р.В.

представника власника майна - адвоката КириченкаР.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу адвоката Кириченка Р.Ю., який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія Укрфінсистем», ТОВ «Альтіма Стандарт», ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ЗАЛІЗНИЧНІ МАГІСТРАЛІ», громадської організації «ІНСТИТУТ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ВИМІРУ», ТОВ «КОМПАНІЯ ТОП БІЗНЕС», ТОВ «АЙ ТІ ЛІБЕРТАС», ТОВ «АСЕКУРО», ТОВ «БІ-МАР», благодійної Організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ЕКО-КРАЙ», ТОВ «Т-АУДИТ», приватного підприємства «АУДИТОРСЬКА ФІРМА «ТАВРІЯ-АУДИТ», ТОВ «ПРОФІНФАЙНЕНС», приватного підприємства «ПІАР КОМОРА», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області Корніцького Д.Ю., погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області Біленком В.І. та накладено арешт на предмети та речі вилучені у ході проведення обшуку 17.08.2017 року за адресою здійснення діяльності ТОВ «УК Укрфінсистем», а саме: м. Київ, вул.Круглоуніверситетська, буд. 14, кв. 30.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що речі та документи, вилучені під час проведення обшуку, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та прийшов до висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у ньому.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат КириченкоР.Ю.подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, представник зазначає про порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України. Також адвокат вказує, що ухвала про обшук від 09.08.2017 р. не містить переліку та опису речей, документів на які слідчим суддею надано дозвіл на відшукування. Додає, що слідчим не надано суду підтвердження того, що вилучені речі, на момент накладення арешту. наявні та зберігаються у слідчого в повному обсязі.

Далі в апеляційній скарзі адвокат вказує про те, що клопотання слідчого та оскаржувана ухвала, містять лише загальні формулювання положень ч. 1 ст. 98 КПК України та не містять підстав для накладення арешту на майно.

Крім того, апелянт вказує про відсутність прямого зв'язку з протиправною діяльністю осіб та підконтрольних ним підприємств, відносно яких порушено дане кримінальне провадження, та вилученими речами і документами у ТОВ «ФК «Укрфінсистем». Додає, що ТОВ «ФК «Укрфінсистем» здійснює господарську діяльність, яка не заборонена, на договірних засадах, з метою отримання прибутку, у зв'язку із чим діяльність товариства не може визнаватись фіктивною та підпадати під ознаки кримінального правопорушення.

Також апелянт вказує, що слідчим суддею в ухвалі про арешт не зазначено ознаки фіктивності підприємства та не наведено жодного підтвердження такої фіктивності.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказуючи, що розгляд клопотання проведено без участі у судовому засіданні власника майна та його представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань головного управління ДФС у Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 32017110000000036, відомості про яке 20.07.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

Старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області Корніцький Д.Ю., за погодженням із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області Біленком В.І., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на предмети та речі вилучені у ході проведення обшуку 17.08.2017 року за адресою здійснення діяльності ТОВ «УК Укрфінсистем», а саме: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, кв. 30, яке ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2017 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, внесене в рамках кримінального провадження № 32017110000000036, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Твердження адвоката про те, що ухвала про обшук від 09.08.2017 р. не містить переліку та опису речей, документів, на які слідчим суддею надано дозвіл на відшукування, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, слід визнати непереконливими, оскільки ухвала про обшук не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні.

Крім того, посилання адвоката на те, що слідчим не надано суду підтвердження того, що вилучені речі, на момент накладення арешту, наявні та зберігаються у слідчого в повному обсязі, є необгрунтованими, оскільки таких вимог на слідчого Законом не покладено, а доказів порушення слідчим вимог ч. 4 ст. 168 КПК України, апелянтом не наведено, не зважаючи на ті обставини, що положення ч. 5 ст. 132 КПК України вимагають доведення стороною тих обставин, на які вона посилається.

Твердження апелянта про відсутність підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до доданих до клопотання матеріалів, а саме постанови про приєднання речових доказів від 18 серпня 2017 року, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами, з посиланням на те, що документи, вилучені у ході проведення обшуку 17.08.2017 року за адресою здійснення діяльності ТОВ «УК Укрфінсистем» містять відомості, які можуть бути використані як доказ факиу та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування по кримінальному провадженню (а.с. 151-153).

Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого та ухвала слідчого судді містить загальні формулювання положень ч. 1 ст. 98 КПК України, є непереконливими, з урахуванням дотримання слідчим та слідчим суддею вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України та п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України.

Посилання апелянта на відсутність прямого зв'язку з протиправною діяльністю осіб та підконтрольних ним підприємств, відносно яких порушено дане кримінальне провадження, та вилученими речами і документами у ТОВ «ФК «Укрфінсистем», не є предметом розгляду при вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження автора апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «Укрфінсистем» здійснює законну господарську діяльність, яка не є фіктивною. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не містить посилань на ознаки фіктивності товариства та докази його фіктивності.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на предмети та речі вилучені у ході проведення обшуку 17.08.2017 року за адресою здійснення діяльності ТОВ «УК Укрфінсистем», з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату КириченкуР.Ю. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2017 року.

Ухвалу слідчогосудді Солом'янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області Корніцького Д.Ю. та накладено арешт на предмети та речі вилучені у ході проведення обшуку 17.08.2017 року за адресою здійснення діяльності ТОВ «УК Укрфінсистем», а саме: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська,буд. 14, кв. 30, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Кириченка Р.Ю., - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.