Постанова № 71194486, 22.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/1957/17

Номер справи місцевого суду: 522/12070/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мандрик В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2017 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Мандрик В.О., розглянувши апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2017 року, відносно ОСОБА_3 за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2017 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого першим заступником директора державного підприємства міністерства оборони України «Одеський проектний інститут», жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

провадження по справі закрито у звязку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, передбачене ч. 1,2 ст.172-7 КУпАП, а саме:

Відповідно до зазначеного протоколу, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді першого заступника директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» використовуючи надані йому повноваження, порушив обмеження передбачені ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_4 прийняв рішення та уклав договір 031-2016 на виконання проектних робіт від 02.09.2016 року на загальну вартість 462 500 гривень, предметом якого є виконання робіт (стадія П і Р) на реконструкцію будівлі клубу по ГП №4 під штаб у в/м 217, розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 14 та договір 032-2016 на виконання проектних робіт від 02.09.2016 року на загальну вартість 462 500 гривень, предметом якого є виконання робіт (стадія П і Р) на реконструкцію будівлі учбового корпусу по ГП №3 під штаб у в/м 217, розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 14. Крім того, ОСОБА_3 підписав акт виконання робіт №17 від 12.12.2016 року згідно договору №031-2016 року від 02.09.2016 року, щодо прийняття проектних робіт від 02.09.2016 року щодо виконання робіт (стадія П і Р) на реконструкцію будівлі учбового корпусу по ГП №3 під штаб у в/м 217, розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 14 та акт №16 від 12.12.2016 року згідно договору №031-2016 року від 02.09.2016 року, щодо прийняття проектних робіт від 02.09.2016 року щодо виконання робіт (стадія П і Р) на реконструкцію будівлі клубу по ГП №4 під штаб у в/м 217 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут» та ТОВ «Акрополіс» код 32682415, в якому директором була ОСОБА_5, яка є його дружиною.

Про реальний конфлікт інтересів ОСОБА_3 не повідомив безпосередньо керівника в особі директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський проектний інститут».

В апеляційній скарзі прокурор з постановою не погоджується, просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою притягнути до відповідальності ОСОБА_3 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

В ході вивчення апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Дійсно, відповідно до ст. 250 КУпАП, якою регулювалися питання прокурорського нагляду за виконанням законів при провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, прокурор має право: порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи, перевіряти законність дій органів(посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання, давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідним органом заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші, передбачені законом дії.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-4 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обовязковою.

Стаття 250 КУпАП, на яку послався прокурор, викладена в редакції Закону України №221-VII від 18.04.2013 р., проте в подальшому повноваження прокурора були змінені Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 р.

Відповідно до ч.7 ст.23 вказаного закону, прокурор у разі встановлення адміністративного чи кримінального правопорушення зобовязаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження, а статтею 22 цього Закону прокурору надані повноваження тільки при підтриманні державного обвинувачення в суді щодо кримінальних правопорушень. Також статтею 26 Закону України «Про прокуратуру» закріплено повноваження прокурора при здійсненні функції прокуратури наглядати за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян - ці повноваження спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово утримується в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

У відповідності до повноважень прокурора, визначених Законом «Про прокуратуру», були внесені змінив в КУпАП, а саме виключено право прокурора подавати подання, а також право на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення: статтю 290, яка передбачала таке право, виключено взагалі; ст. 287 КпАП України, яка передбачає право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, викладено в наступній редакції: «Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим»; частина друга ст. 294 КУпАП, якою регулюється апеляційний порядок перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, також не передбачено право прокурора на подачу апеляції.

Виходячи зі змісту ст. 287, ч.5 ст.7 КУпАП прокурор має право подати апеляцію на постанову суду тільки у разі, якщо нею застосовано до особи захід примусового характеру, пов'язаний з обмеженням особистої свободи.

Внесені зміни відповідають повноваженням прокурора, які визначені у розділі IV Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

При цьому законодавцем не були внесені зміни до ст. 250 КУпАП, яка знаходиться не в ОСОБА_4 24 «Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення», а в ОСОБА_4 18 КпАП України «Основні положення».

З приводу зазначених протиріч до Конституційного Суду України звертався гр-н ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозвязку з положеннями частини пятої статті 7, частини першої статті 287, частини другої статті 294 цього Кодексу.

Ухвалою Конституційного суду України № 49-у/2015 від 08.12.2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у даній справі, встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями Кодексу, які не узгоджуються між собою, усунення таких неузгодженостей може бути вирішене лише у законодавчому порядку Верховною радою України, як єдиним органом законодавчої влади в України.

До цього часу неузгодженості в КУпАП законодавчим органом не усунуті.

Виходячи із загальних положень про дію закону у часі та дію спеціального закону по відношенню до загального, приходжу до висновку, що апеляційному суду слід керуватися ст. 287, ст. 294 ч.2 КпАП України в редакції Закону від 14.10.2014 року, які не передбачають право прокурора на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, якщо нею не застосовано до особи захід примусового характеру, пов'язаний з обмеженням особистої свободи, оскільки ці норми відповідають повноваженням прокурора, визначеним самим Законом «Про прокуратуру», яким не надано прокурору право на апеляційне оскарження постанови у справах про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги, що положення ст. 250 КУпАП викладені з урахуванням повноважень прокурора, які йому надавав попередній Закон «Про прокуратуру», то з прийняттям нового Закону ці повноваження втрачають силу, оскільки діє спеціальний закон, який прийнятий пізніше.

Статтею 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон «Про прокуратуру» не наділяє прокурора повноваженнями на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (рішення «Щокін проти України»).

З огляду на викладене вимоги прокурора про розгляд апеляційної скарги, в якій ставиться питання про значне погіршення становища особи, відносно якої прийняте рішення районним судом про закриття справи, не відповідає наведеним вище вимогам Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, приходжу до висновку про відсутність у прокурора права на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення та про неприйнятність апеляційної скарги прокурора до апеляційного розгляду, наслідком чого є необхідність повернення апеляційної скарги прокурору.

Керуючись ст. 287, 7 ч. 5, 294 КУпАП, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2017 року, відносно ОСОБА_3 за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, повернути прокурору у звязку з відсутністю у прокурора права на апеляційне оскарження даного судового рішення.

Постанова остаточна та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_7