Ухвала суду № 71186998, 21.12.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа №712/15762/17

Провадження № 1-кс/712/6574/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

щодо арешту майна

21 грудня 2017 року м.Черкаси

Слідчий суддя Соснівського районного суду м.Черкаси ПересунькоЯ.В., при секретарі Дядюрі І.С., за участю прокурора Корновенка В.С., заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши клопотання заявників про накладення арешту на нерухоме майно у кримінальному провадженні №12014250040001865 від 12травня 2014 року за ч. 1 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в:

19 грудня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси із клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, з метою заборонити псування, пошкодження, знищення, перетворення, передачі, відчуження, а також заборони проживання та перебування там будь-яких осіб, крім тих, які проживають там протягом тривалого часу, а саме з 2006 року: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші особи за їх згодою.

Клопотання обгрунтовано тим, що СВ Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження №12014250040001865 від 12 травня 2014 року за ч. 1 ст. 192 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до ЧВП ГУ НП в Черкаській області звернулась ОСОБА_1 про факт шахрайських дій зі сторонни ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг", що виявились у переконуванні заявника про наявність заборгованості перед останніми у розмірі 42 075 доларів США за кредитним договором від 18 липня 2006 року та необхідності її виплати.

16 червня 2017 року нині покійний чоловік ОСОБА_5 отримав листа від невідомої до цього особи ОСОБА_6 з вимогою виплатити борг за кредитним договором від 18 липня 2006 року, право на що вона набула від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором відступлення права вимоги.

Згодом ОСОБА_6 невідомим чином стала власником іпотечного майна квартири АДРЕСА_1 та відчужила 5 грудня 2017 року цю квартиру ОСОБА_7

6 грудня 2017 року невідомі люди із застосуванням фізичної сили без жодного рішення суду проникли до вказаної квартири та примусово виселили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з неї.

З огляду на викладене, виникла нагальна потреба в накладенні арешту на вказану квартиру.

У судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання підтримали.

Прокурор у судовому засіданні пояснив, що не заперечує проти накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявників та прокурора, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини які регулюються нормами кримінально-процесуального законодавства.

Слідчим суддею встановлено, що 12 травня 2014 року до ЄРДР внесено відомості за № 12014250040001865 за ч. 1 ст. 190 КК України за зверненням ОСОБА_1, відповідно до якого на її думку, з 2006 року діяльність фінансових установ ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" здійснювалась із порушенням валютного законодавства.

27 квітня 2017 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відчужило за нотаріально посвідченим договором про відступлення права вимоги право вимоги ОСОБА_6 за договором іпотеки від 18 липня 2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 13 грудня 2017 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-прлодажу від 5грудня 2017 року.

Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи назберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Обовязковою вимогою при вирішенні питання про накладання арешту на майно є зясування питання існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинувачено, засудженого, третіхосіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного кодексу, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 1 статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Станом на час розгляду слідчим суддею цього клопотання власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, тому накладення арешту на квартиру не відновить прав заявників, а обраний ними спосіб накладення арешту не відповідає вимогам КПК України та призведе до порушення права теперішнього власника майна розпоряджатись ним.

Слідчий судя також звертає увагу на те, що заявники просять накласти арешт на квартиру в межах кримінального провадження, відкритого за ч. 1 ст. 190 КК України, яке має досить опосередковане відношення до квартири.

За таких обставин слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.

Керуючись ст.ст. 100, 170-173, КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про накладення арешту на нерухоме майно у кримінальному провадженні №12014250040001865 від 12травня 2014 року за ч. 1 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: Я.В. Пересунько