Ухвала суду № 71186894, 19.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа№234/13321/15-к Головуючий I інстанції: Гуренко М.О.

Провадження № 11-кп/790/775/17 Доповідач: Люшня А. І.

Категорія: ч.3 ст.368, ч.2 ст.392-2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

-головуючого Люшні А.І.,

-суддів: Плетньова В.В., Савченка І.Б.,

-при секретарі Пильченко Ю.В.,

-за участю прокурора Заскалкіна А.С.,

-захисника ОСОБА_1,

-обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Харкова клопотання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року засуджено:

- ОСОБА_2 за ч.3 ст.368 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з державною службою строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;

- ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з державною службою строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;

- ОСОБА_4 за ч.2 ст.369-2 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500 грн., на підставі ст.ст.52, 55 КК України ОСОБА_4 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, повязані із державною службою строком на 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено без змін тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 2500 мінімальних заробітних плат, що складає 3445000 грн.

Запобіжний захід у виді застави застосовану до ОСОБА_4 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.

У своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_2 просить змінити обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі або вирішити питання про приведення розміру суми застави у відповідність з вимогами ст.182 КПК України та міжнародного законодавства; дослідити технічні записи судових засідань та документи, з метою підтвердження обґрунтованості викладених доводів; зобовязати сторону обвинувачення подати докази, наявних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, або послатися на матеріали судового провадження, де ці докази знаходяться; визнати його затриманнябез ухвали суду незаконним, проведеним всупереч загальним засадам та завданням кримінального провадження, з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.В обґрунтування своїх вимог зазначив, що продовжений ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2016 року строк тримання під вартою сплинув 12 січня 2017 року і з цього дня жодного запобіжного заходу щодо нього не обиралось, а тому, на думку останнього, він на даний час незаконно утримується під вартою. Вважає безпідставними твердження апеляційного суду при вирішенні попереднього клопотання про зміну запобіжного заходу, про дію в часі та просторі вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.12.2016 року щодо встановлення в ньому положення про строк тримання останнього під вартою до настання певної події під вартою, оскільки це не відповідає вимогам ч.1 ст.400 КПК України в частині зупинення набрання вироком законної сили у випадку подання апеляційних скарг. Також вважає, що апеляційним судом при вирішенні попереднього клопотання про зміну запобіжного заходу не перевірено питання щодо законності затримання його та не розглянуто доказів, про дослідження яких було зазначено у клопотанні. Указав, що жодне судове рішення не містить обґрунтування виключного випадку, при якому йому може бути збільшений розмір застави до 2500 мінімальних заробітних плат, сума якої була завідомо непомірною.

За змістом свого клопотання обвинувачений ОСОБА_3 наводить вимоги, аналогічні вимогам клопотання обвинуваченого ОСОБА_2, у тому числі просить скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року про продовження строку тримання під вартою,у звязку з його невідповідність засадам кримінального провадження, вимогам Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та правовим позиціям Європейського Суду з прав людини. Зазначив, що неодноразово продовжений строк дії запобіжного заходу призвів до його незаконного перебування невиправдано тривалого часу під вартою, оскільки зазначеними ухвалами не було перевірено законність його затримання; за час судового розгляду справи стороною обвинувачення не було надано суду доказів їх вини, наявності передбачених ст.177 КПК України ризиків та доказів, які б унеможливлювали застосування іншого запобіжного заходу, не повязаного з позбавленням волі; судом першої інстанції не було враховано його майновий стан, у звязку з чим допущено встановлення завідомо неправомірно великого розміру застави.

Заслухавши пояснення обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали свої клопотання, захисника ОСОБА_1 просившого задовольнити клопотання, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Зазначені приписи вищенаведеного Закону імплементовані у ч.5 ст.9 КПК України.

Наведене у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_2 твердження про зупинення виконання вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.12.2016 року в частині встановленого в ньому строку дії запобіжного заходу до настання певної події внаслідок подання на судове рішення апеляційних скарг, у сенсі ч.1 ст.400 КПК України, є безпідставним.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Яковенко проти України» зазначив, що, починаючи з дати постановлення вироку, навіть, якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити, підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом», тобто у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції на законних підставах.

У цьому рішенні Європейський суд наголосив, що навіть якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання, а питання щодо законності такого тримання під вартою можуть бути переглянуті лише, коли виникають нові обставини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2017 року у справі «Хлєбнік проти України» констатовано, що оскільки заявник затриманий після засудження компетентним судом, а тривалість затримання не перевищувала строку покарання, то з погляду національного законодавства воно було законним.

Системний аналіз викладеного свідчить про те, що тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді реального позбавлення волі, є таким, що в повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.

За змістом п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині обвинувального вироку, суд зобовязаний прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і запобіжний захід, до набрання вироком законної сили.

Згідно ч.1 ст.115 КПК України строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки також можуть визначатися вказівкою на подію.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року запобіжний захід щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді тримання під вартою був залишений без змін до набрання вироком суду законної сили, що узгоджується із вимогами п.2 ч.4 ст.374, ч.1 ст.115 КПК України та правовими позиціями Європейського суду з прав людини.

Тому твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що продовжений ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2016 року строк тримання під вартою сплинув 12 січня 2017 року, і на даний час він незаконно утримується під вартою, є безпідставними.

Згідно з вимогами ст.377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

За змістом клопотань обвинуваченими не наведено виняткових обставин, які б свідчили про необхідність зміни їм запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою до набрання вироком законної сили.

На даний час апеляційне провадження щодо перегляду оскаржуваного вироку, не закінчено, встановлені на даному етапі апеляційного розгляду обставини свідчать про наявність ризиків, що обвинувачені можуть вжити заходів для перешкоджання здійснення апеляційного розгляду, впливу на свідків по справі, уникнення відбування призначеного покарання.

За таких обставин, залишений без змін вироком суду раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідає зазначеним у ст.177 КПК України меті і підставам його обрання та передбаченим ст.178 КПК України обставинам, які повинні бути враховані при його застосуванні, а будь-яких виняткових обставин, для зміни запобіжного заходу на цей час не встановлено.

Що стосується посилань обвинувачених на те, що судом було визначено завідомо неправомірний розмір застави, то вони є безпідставними, оскільки встановлений судом розмір застави відповідає тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і визначений у межах, передбачених приписами ч.5 ст.182 КПК України.

Поставлені у клопотаннях обвинувачених питання про дослідження у порядку, передбаченому ст.201 КПК України, технічних записів судових засідань та документів, які знаходяться у матеріалах провадження, є безпідставними.

Ця норма процесуального закону передбачає можливість проведення вищезазначених процесуальних дій судом лише у випадку здійснення у межах його територіальної юрисдикції досудового розслідування.

Наразі досудове розслідування та судове провадження у суді першої інстанції завершено.

Таким чином, запобіжний захід обвинуваченим у виді тримання під вартою залишено без змін вироком суду, тривалість тримання під вартою не перевищує строку призначеного їм покарання, тобто, згідно вищенаведеної практики Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають під вартою після засудження компетентним судом і у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції - на законних підставах.

Вимоги клопотань обвинувачених про скасування рішення Ізюмського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року про продовження строку тримання під вартою, позбавлені правових підстав, оскільки згідно ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Стосовно поставлених у клопотаннях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 питань про визнання незаконним їх затримання 06 квітня 2015 року у порядку, передбаченому ст.208 КПК України, визнання ряду доказів обвинувачення неналежними та недопустимими, то вони, як доводи захисту, підлягають перевірці при розгляді кримінального провадження в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст.331, 377, 405 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Клопотання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: