Ухвала суду № 71186837, 14.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6676/17 Головуючий 1 інст. Бабкова Т.В.

Справа № 645/3721/17 Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бровченко І.О.,

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

при секретарі Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Злагода» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімбуд-2008» про визнання недійсним договору суборенди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ТОВ «ТД «Злагода» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір суборенди № 01.08/17 від 01 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптімбуд-2008»; визнати права користування за ТОВ «ТД «Злагода» на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8а, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, II, III, IV; антресолі № 89-115,166, V в літ. «Г-1», загальною площею 14575,5 кв.м; нежитлову будівлю літ. «Г-3», загальною площею1678,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, на підставі договору суборенди №3717-002 від 11 квітня 2017 року, укладеним ТОВ «ТД «Злагода» з ТОВ «Оптімбуд-2008» та додаткової угоди № 1 від 27 квітня 2017 року до договору суборенди № 3717-002 від 11 квітня 2017 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «ТД «Злагода» до ТОВ «Оптімбуд-2008» про визнання права користування нежитловими приміщеннями; провадження у справі за позовом ТОВ «ТД «Злагода» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Оптімбуд-2008» про визнання недійсним договору суборенди відкрито.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити вчиняти будь-які дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, в особі їх представників, в тому числі, але не виключно, щодо перешкоджання ТОВ «ТД «Злагода» у користуванні наступними приміщеннями та будівлями:

- нежитлові приміщення першого поверху № 14, 15 у літ. «А-3», загальною площею 84,4, кв.м;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8а, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, II, III, IV; антресолі № 89-115, 166, V в літ. «Г-1», загальною площею 14 575,5 кв.м;

- нежитлову будівлю літ. «Г-3» загальною площею 1678,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257;

та заборонити за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, вчиняти будь-які дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, в особі їх представників, в тому числі, але не виключно, щодо демонтажу, вивезення, переміщення та знищення рухомого майна, що додається в переліку № 1 до позовної заяви.

В обгрунтування заяви зазначає, що ТОВ «ТД «Злагода» користується для господарської діяльності нежитловими приміщеннями за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, на підставі договору суборенди нежитлових приміщень № 3717-002 від 11 квітня 2017 року, який укладений між ТОВ «ТД «Злагода» (суборендар) та ТОВ «Оптімбуд-2008» (орендар) та додаткова угода № 1 до договору суборенди № 3717-002 від 27 квітня 2017 року.

Відповідно до умов зазначеного договору в користування позивача від ТОВ «Оптімбуд-2008» передані вищезазначені нежитлові приміщення.

Строк дії договору суборенди до 20 серпня 2019 року.

У вказані нежитлові приміщення вмонтоване рухоме майно, що належить ТОВ «ТД «Злагода» та необхідне для здійснення господарської діяльності останнього, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03 травня 2017 року, доданої до нього специфікацією та актом прийому-передачі обладнання.

З боку відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та невизначених осіб на адресу позивача чиняться перешкоди у використанні суборендованого нерухомого майна та створюється загроза знищення вмонтованого в нього рухомого майна.

При цьому відповідачка ОСОБА_1 спирається на те, що 01 серпня 2017 року між нею та ТОВ «Оптімбуд-2008» укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 01.08./17:

З урахуванням даного договору, на думку ОСОБА_1, позивач не має права користування вищевказаними нежитловими приміщенням, у звязку з чим останні підлягають звільненню від фізичної присутності позивача та шляхом демонтажа/вивезення всього рухомого майна позивача за межі даних нежитлових приміщень.

Між сторонами виник спір з приводу правомірності укладення договору суборенди 01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптімбуд-2008» на частину одних й тих же приміщень, які за три місяці до даного договору передані ТОВ «Оптімбуд-2008» у суборенду ТОВ «ТД «Злагода» на підставі договору суборенди від № 3717-002 від 11 квітня 2017 року.

Позивач вважає, що ТОВ «Оптімбуд-2008» не мало законних та правових підстав двічі здавати в суборенду різним суборендарям одні й ті приміщення. Договір суборенди від 01 серпня 2017 року від імені ТОВ «Оптімбуд-2008» укладений ОСОБА_3 на підставі довіреності № 3 від 17 травня 2017 року, яка не надає право даній фізичній особі укладати договори оренди, та яка станом на 01 серпня 2017 року була відкликана/анульована директором ТОВ «Оптімбуд-2008».

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2017 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково.

До набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі за позовом ТОВ «ТД «Злагода» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Оптімбуд-2008» про визнання недійсним договору суборенди заборонено демонтаж, вивезення, переміщення та знищення рухомого майна згідно переліку № 1 до позовної заяви, належного ТОВ «ТД «Злагода» та розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, в нежитлових приміщеннях1-го поверху № 1-8а, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, II, III, IV; антресолі № 89-115,166, V в літ. «Г-1», загальною площею 14 575,5 кв.м.; нежитловій будівлі літ. «Г-3», загальною площею 1678,2 кв.м.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діадема Батерфляй» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінює або скасовує ухвалу і постановляє нову ухвалу з розглянутого питання, якщо це питання вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову визначені законодавцем у ст. 152 ЦПК України.

Згідно вказаної правової норми позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види забезпечення, які не передбачені цією процесуальною нормою, чи застосовано кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, обовязковими умовами вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Скориставшись таким правом, позивач ТОВ «ТД «Злагода» подало заяву про забезпечення позову.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що правомірності користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, в якому влаштоване належне позивачеві обладнання, та у позивача існує реальна загроза щодо його демонтажу, вивезення, переміщення та знищення з боку відповідачів, які вважають себе правомірними користувачами того ж самого нежитлового приміщення, вимагають усунення в них наявних для цього перешкод шляхом демонтажу, вивезення, переміщення та знищення обладнання.

Проте з таким висновком суду судова колегія погодитися не може, оскільки судом першої інстанції при вирішенні вказаного питання не в повному обсязі було зясовано обставини, що мають значення для справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно договору суборенди № 3717-002 від 11 квітня 2017 року та додаткової угоди до нього № 1 від 27 квітня 2017 року, ТОВ «Оптімбуд-2008» передало в суборенду ТОВ «ТД «Злагода» ? частину наступних нежитлових приміщень (будівлі), що розташовані в м. Харкові по проспекту Московському, 257, а саме: нежитлової будівлі літ. «Г-3», загальною площею 1678,2 кв.м; нежитлових приміщень першого поверху № 14, 15 в літ. «А-3», загальною площею 84,4 кв.м; нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-8а, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, II, III, IV; антресолі № 89-115,166, V в літ. «Г-1», загальною площею 14 575,5 кв.м.

Пунктами 4.1, 4.2 договору суборенди передбачено, що передача обєкта суборенди здійснюється згідно з умовами договору та на підставі двостороннього акта приймання-передачі. Обєкт суборенди вважається переданим орендатором та прийнятий суборендатором з моменту підписання сторонами, або їх повноважними представниками акта приймання-передачі.

Матеріали справи не містять акту приймання передачі та відповідний доказ не надано позивачем в обгрунтування позовних вимог.

Згідно договору суборенди № 01.08/17 від 01 серпня 2017 року ТОВ «Оптімбуд-2008» передало в оренду ОСОБА_4 ? частину нежитлових приміщень та будівель, що розташовані в м. Харкові по проспекту Московському, 257, а саме: нежитлову будівлю літ. «Г-3», загальною площею1678,2 кв.м.; нежитлові приміщення першого поверху № 14,15 в літ. «А-3», загальною площею 84,4 кв.м; нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8а, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, II, III, IV; антресолі № 89-115,166, V в літ. «Г-1», загальною площею 14575,5 кв.м.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «ТД «Злагода» зазначає, що предметом позовних вимог до відповідачів є визнання права користування приміщеннями, які передані в суборенду.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ТОВ «ТД «Злагода» до ТОВ «Оптімбуд-2008» про визнання права користування нежитловими приміщеннями. Відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ТД «Злагода» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ТОВ «Оптімбуд-2008» про визнання недійсним договору суборенди.

Такий спосіб забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбачений п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України та застосовується для забезпечення позовів як майнового, так і не майнового характеру у випадках, якщо потрібно обмежити право особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета судового розгляду. При цьому заборона вчиняти певні дії може бути спрямована як безпосередньо до відповідача, так і до інших осіб, які можуть вчинити такі дії. Проте зазначена заборона не може мати загального характеру і повинна бути спрямована лише на конкретно визначене коло осіб, адже, відповідно до ч.7 ст. 153 ЦПК України таким особам (у разі постановлення ухвали без їх повідомлення) надсилається копія ухвали негайно після її виконання. Таким чином забороняючи вчинення певних дій невизначеному колу осіб, а не конкретно визначеній особі протирічать вимогам цивільно-процесуального законодавства України. Необхідність застосувати заходи забезпечення позову для невизначеного кола осіб суд першої інстанції не обґрунтував. Це є порушенням принципу співмірності при застосування заходів забезпечення позову, та грубо порушує права інших осіб, які мають право на спірне майно та чим вирішено питання про їх права та обовязки.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не з`ясував чи відповідає обраний позивачем вид забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Предметом позову по даній цивільній справі є визнання договору суборенди недійсним.

Зокрема, забезпечуючи позов шляхом заборони вчинення певних дій щодо майна, яке належить позивачу, суд першої інстанції не обґрунтував у звязку з чим забезпечив позов щодо майна, яке не є предметом розгляду позовних вимог. Позовні вимоги щодо захисту прав позивача на рухоме майно в межах даної справи не розглядаються.

Ухвала суду та заява про забезпечення позову не містить обґрунтувань як саме невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем та визначений Фрунзенським районним судом м. Харкова, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову про визнання договору суборенди недійсним, з урахування того, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі про визнання права користування нежитловими приміщеннями.

Можливе рішення суду у випадку задоволення вказаного позову не потребує примусового виконання, а тому відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання такого рішення суду.

Також, забороняючи невизначеному колу осіб здійснювати певні дії щодо майна позивача у приміщеннях літ. «Г-1», загальною площею 14575, 5 кв. м, літ «А-3», загальною площею 84, 4 кв.м та нежитлової будівлі літ «Г-3», загальною площею 1678, кв.м, суд першої інстанції не врахував, що згідно п. 1 додаткової угоди до договору суборенди № 3717-002 від 11 квітня 2017 року позивачу передано в суборенду лише ? частину зазначених приміщень (будівлі). Акт приймання-передачі підтверджуючий передачу нерухомого майна в цілому, суду надано не було.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, постановивши ухвалу про забезпечення позову суд не пересвідчився кому належить інша частина спірних нежитлових приміщень (будівлі), чи передавались нежитлові приміщення (будівлі) в цілому та чи не порушує такий вид забезпечення позову права та обов'язки осіб, які не були залучені до розгляду справи на час постановлення ухвали та звернення її до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діадема Батерфляй» є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-8ф, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, II, III, IV; антресолі № 89-115,166, V в літ. «Г-1», загальною площею 15575, 5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Г-3» площею 1678, 2 кв.м та приміщень літ. «А-3» площею 84, 4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, пр -т Московський, 257.

ТОВ «Діадема Батерфляй» до участі у справі як сторона ініційованого позивачем цивільно-правового спору не залучалась, відповідачем по справі вона не є та будь-яких вимог до неї позивачем не заявлялись.

З урахуванням викладеного, задоволення заяви позивача призведе до порушення прав ТОВ «Діадема Батерфляй» права вільно володіти користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що вжиття судом заходів забезпечення позову за відсутності для цього передбачених законом підстав є неприпустимим, тим більше, якщо забезпеченням позову порушуються законні права інших осіб, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2017 року не може бути визнана законною, обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому судова колегія вважає за необхідне скасувати цю ухвалу районного суду, відмовивши в задоволенні заяви ТОВ «ТД «Злагода» про вжиття судом заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2017 року скасувати.

У задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Злагода» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Злагода» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімбуд-2008» про визнання недійсним договору суборенди відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку відповідно до статті 324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий:

Судді -