Постанова № 71178952, 18.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/696/17

Провадження № 22-ц/779/1710/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 11 вересня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з даним позовом до ОСОБА_3 та просив ухвалити рішення про стягнення 12885,92 гривень заборгованості за кредитним договором, яка складається з 280,10 гривень - заборгованість за кредитом; 8616,01 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2900 гривень пеня та комісія; 500.00 гривень штраф (фіксована частина), - 589,81 гривень - штраф (процентна складова).

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що між ПАТ КБ „ПриватБанк" та відповідачем 21.11.2012 року було укладено кредитний договір на суму 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач зобов'язання виконав, а відповідач ухилився від виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором. У звязку з порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач на 13.04.2017 року має заборгованість - 12885,92 гривень.

Рішенням Тисменицького районного суду від 11 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 9985,92 гривень заборгованості за кредитним договором від 21.11.2012 року та 1600 гривень судового збору.

На дане рішення представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що між ним і банком не укладалось жодних договорів, а лише 21.11.2012 року заповнив заявку про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. У анкеті не зазначено, якою саме послугою він буде користуватись та на яких умовах. Тому, висновок позивача про сплату 30% на рік за користування кредитом нічим не підтверджено.

З розрахунку заборгованості вбачається, що він отримав кредит 10.01.2014 року. Оскільки строк повернення коштів не встановлено, строк позовної давності необхідно рахувати з 11.01.2014 року, який закінчився 20.04.2017 року. Тому позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Вислухавши доповідача, представника прелянта, яка вимоги скарги підтримала, представника позивача, яка вимоги скарги заперечила, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції встановив, що відповідач зобов»язання за кредитним договором не виконав і Банком обґрунтовано визначено розмір кредитної заборгованості. Суд також вважав, що нарахований банком розмір пені 2900 гривень відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України значно перевищує суму заборгованості за кредитом у сумі 280 гривень і стягнув на користь Банку усю заявлену суму крім пені.

Рішення суду першої інстанції про зменшення розміру пені позивачем не оскаржувалось, тому не підлягає перегляду у апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За статтею 367 ЦПК, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПриватБанк та відповідачем 21.11.2012 року було укладено договір приєднання на суму 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з невиконанням зобовязання у ОСОБА_3 на 13.04.2017 року виникла заборгованість в сумі 12885,92 гривень, з яких: 280,10 гривень - заборгованість за кредитом, 8616,01 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2900 гривень пеня та комісія, 500 гривень штраф (фіксована частина), 589,81 гривень - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком на а.с. 4.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, сторони узгодили, що заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 7% від заборгованості (але не менше 50 гривень та не більше залишку заборгованості).

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобовязання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. 4), відповідачем проводилось часткове погашення заборгованості за кредитом починаючи з квітня 2014 року. І зокрема, 30.06.2014 року здійснено останній платіж в розмірі 500 гривень, які зараховано Банком на погашення заборгованості за кредитом та процентами, що свідчить про переривання позовної давності. При цьому після проведення зазначеної проплати простроченої заборгованості за кредитом у відповідача не було. З позовом до суду Банк звернувся 25.04.2017 року, тому з врахуванням переривання строку, який рахується заново з наступного дня, трьохрічний строк давності не пропущено.

Тому, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_3 та його представника, щодо пропуску банком трьохрічного строку позовної давності є необґрунтованим та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

У запереченнях на позов а.с. 41-42 представник відповідача не заперечила факту підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг і тільки просила застосувати строк позовної давності.

Матеріалами на а.с. 53-57, зокрема фототаблицею, випискою по рахунку та довідкою позивача підтверджено факт отримання відповідачем кредитної картки, строк дії якої встановлений до останнього дня червня 2016 року та користування нею. Зазначених обставин не заперечував протягом часу розгляду справи відповідач чи його представник.

Колегія суддів вважає, що за наявності такої кількості доказів поданих позивачем, доводи представника апелянта про відсутність договірних кредитних правовідносин між сторонами є необґрунтованими.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його законності не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 11 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21. 12. 2017 року.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: В.А. Девляшевський

ОСОБА_4