Постанова № 71178515, 18.12.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0616/1921/12 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Трояновської Г.С.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2012 року

в с т а н о в и л а :

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 206173,00 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що 28.08.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 250/ФКВ-07 на суму 21300,00 дол. США., того ж дня був укладений договір поруки з ОСОБА_3

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк». Відповідно до вказаного договору АТ «Дельта Банк» набуло права вимоги і по кредитному договору № 250/ФКВ-07 від 28.08.2007 р. Але позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувалися, тому станом на 13.03.2012 р. виникла заборгованість в розмірі 206173,00 грн., яку позивач і просить стягнути з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2012 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 206173,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 вересня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно зясовані обставини, які мають значення для справи. Зокрема, судом першої інстанції не було досліджено питання наявності оригіналу Договору про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Укерпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», а відтак не досліджено питання правонаступництва ПАТ «Дельта Банк». До того ж порушено умови договору, згідно яких повідомлення боржників про передачу прав вимоги, відбувається протягом пяти робочих днів з дати укладення договору. Матеріали справи не містять будь-яких підтверджень направлення боржникам такого повідомлення. Крім того, апелянт зазначає, що строк повернення кредиту настане в 2022 році, а відтак випадок невиконання зобовязань ОСОБА_2 не настав.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав. Просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_4.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником (ст.553 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом установлено, що 28.08.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір для споживчих цілей № 250/ФКВ-07 в розмірі 21300 доларів США зі сплатою 14,3 % річних строком на 15 років з 28.08.2007 року по 27.08.2022 року (а.с.7-12).

За умовами п. 4.2.1 цього договору відповідач зобовязалась здійснювати повернення кредиту, сплачувати відсотки за користування ним, комісії, штрафні санкції та інші платежі визначені цим договором.

Виконання зобовязань за вказаним договором було забезпечено договором поруки № 250/Zфпор-07 від 28.08.2007 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_3, згідно якого поручитель поручився перед ОСОБА_4 за виконання Боржником зобовязань за кредитним договором № 250/ФКВ-07 від 28.08.2007року. Відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобовязань за Договором. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором і поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник (а.с.15).

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань ОСОБА_5 на користь Дельтабанку (а.с.26-30), яким урегульовано питання передачі Активів ОСОБА_5, а також відступлення Прав Вимоги, які входять до складу Активів ОСОБА_5, на користь переможця конкурсу - ОСОБА_4 (п.2.1 цього договору).

Згідно п.4.8. договору про передачу активів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зобовязані письмово повідомити Боржників про передачу ОСОБА_5 ОСОБА_4 відповідних Прав Вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в усіх істотних аспектах впродовж 5 робочих днів з дати укладення цього Договору. Повідомлення, вказані в п.4.8.1 цього Договору, направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення.

За змістом договору до позивача перейшло право вимоги за Кредитними та Забезпечувальними Договорами і згідно додатку № 2 до нього (а.с.31) позивачу передано кредитне зобовязання ОСОБА_2, яка станом на 01.06.2010 року мала невиконане грошове зобовязання за вказаним Договором 21175,93 доларів США.

У звязку з несплатою ОСОБА_2 чергової частини кредиту, ПАТ «Дельта Банк» 22.04.2011р. надіслало лист-попередження від 15.04.11р., адресоване боржнику (а.с.21,22) про розмір простроченої заборгованості в розмірі 6705,61 дол. США. та її погашення в строки передбачені договором з дати отримання цього повідомлення.

У звязку з невиконанням боржником зобовязань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» 16.03.2012р. направив досудову вимогу від 13.03.2012р., адресоване поручителю (а.с.23-25), в якій повідомляв про передачу активів та кредитних зобовязань від ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» та вимагав достроково повернути суму кредиту в повному обсязі з нарахованими процентами протягом пяти календарних днів з дати отримання вимоги.

Згідно зіст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до вимогст. 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно дост. 518 ЦК Україниборжник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Таким чином, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.

Із матеріалів справи вбачається, що письмове повідомлення про передачу ОСОБА_5 ОСОБА_4 відповідних Прав Вимоги направлялись відповідачу ОСОБА_3, але доказів отримання нею відповідного повідомлення у справі відсутні.

Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст.ст.516,613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-979цс15).

Оскільки ОСОБА_2 належним чином зобов'язань за кредитним договором не виконувала не лише перед ТОВ «Укрпромбанк», а й перед новим кредитором - ПАТ «Дельта Банк», то, правильно встановивши фактичні обставини справи, районний суд дав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання не допускається.

Реалізуючи своє право на примусове стягнення боргу, позивач у квітні 2014 року звернувся до суду з позовом, предявленим до відповідачів, з вимогами про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків за користування кредитом.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У звязку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_6 використав передбачене ч.2 ст. 1050 ЦК України та пунктом 6.2 Договору право на дострокове повернення позики, що залишилась, надіславши боржнику та поручителю вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та повязаних із ним платежів, надавши термін для виконання даної вимоги, які виконані не були.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань у неї утворилась заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку в солідарному порядку.

Посилання апелянта на недоведеність банком суми заборгованості є безпідставним виходячи з наступного.

З довідки заборгованості наданої банком видно, що станом на 13.03.2012 року загальна сума заборгованості складає 206173,04 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 154 517,28 грн., сума заборгованості за відсотками 51 655,76 грн. (а.с.18).

У матеріалах справи відсутні докази на спростування відображеної у довідці заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем. Під час апеляційного розгляду справи належні та допустимі докази на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором також надані не були.

Доводи апеляційної скарги в частині ухвалення судом рішення на підставі неналежних доказів через ненадання представником ОСОБА_4 оригіналів договорів про передачу активів та кредитних зобовязань є безпідставними виходячи з наступного.

Положення ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню (Постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015р. у справі № 6-449цс15).

З урахуванням викладеного, за відсутності у справі доказів щодо спростування презумпції правомірності вказаних договір, підстави для відмови у задоволенні позову через ненадання оригіналів первинних документів відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2012 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий: Судді: