Постанова № 71177707, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6307/17 Справа № 200/15125/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Попазової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року

у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № ML-300/0164/2007 від 06.04.2007 року та за кредитним договором № ML-300/2030/2006 від 07.09.2006 року в розмірі 1 026 698,84 грн. /а.с.2-5/.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2017 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено /а.с.163-167/.

З таким рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі /а.с.173-182/.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.09.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-300/2030/2006, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 89690 доларів США зі сплатою процентів у вигляді плаваючої процентної ставки у розмірі 5,99 % річних + FIDR з кінцевим терміном повернення 07.09.2028 року /а.с.15- 24/.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобовязався щомісяця сплачувати кредит згідно графіка, нараховані відсотки за користування кредитними коштами, а у разі неналежного виконання зобовязань передбачено нарахування та сплата штрафних санкцій.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-300/1377/2006, за умовами якого остання зобов'язалась солідарно в повному обсязі відповідати за належне виконання позичальником зобовязань, що витікають з кредитного договору у тому ж розмірі, що і основний боржник /а.с.25-27/.

У подальшому, 06.04.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-300/0164/2007відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 67330 доларів США зі сплатою процентів у вигляді плаваючої процентної ставки у розмірі 4 % річних + FIDR з кінцевим терміном повернення 06.04.2017 року /а.с.7-14/.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобовязався щомісяця сплачувати кредит згідно графіка, нараховані відсотки за користування кредитними коштами, а у разі неналежного виконання зобовязань передбачено нарахування та сплата штрафних санкцій.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-300/0164/2007 від 06.04.2007 року, за умовами якого остання зобов'язалась солідарно в повному обсязі відповідати за належне виконання позичальником зобовязань, що витікають з кредитного договору у тому ж розмірі, що і основний боржник.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитних договорів щодо повернення кредитних коштів, банк відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, надіславши їм письмові вимоги від 24.12.2008 року, від 06.03.2009 року та від 21.05.2010 року про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів протягом 30-ти календарних днів з дати одержання цієї вимоги. Вказані письмові вимоги відповідачами були отримані. /а.с.30-40/.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції в силу ст.ст. 253, 254, 256, 261, 267, 526, 530, 554, 559, 629, 631, 1050, 1054 дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а судове рішення залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі зясував права та обвязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що пред'явивши 24.12.2008 року, 06.03.2009 року, 21.05.2010 року вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитами, сплату процентів за користування ними та пені,кредитор відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК Українизмінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами лише 20.07.2015 року, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права при визначенні строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправильної оцінки доказів, а саме досудових вимог про дострокове повернення всієї суми кредиту, які на думку заявника апеляційної скарги є недостовірними, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі, що на вимогу сторони не допускається.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_4