Постанова № 71175266, 18.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16308/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/1595/17 Категорія: 81 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Данилюк В.А., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

державного виконавця Радчук Л.О.,

представника боржника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Перший відділ ДВС м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4.

Покликався на те, що на виконанні у Першому відділі ДВС м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження № 53468812 з виконання виконавчого листа №161/16308/15-ц виданого 08.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 2846,91 доларів США заборгованості по сплаті щомісячних платежів, що на день розгляду справи, відповідно до офіційного курсу НБУ, складає 71013,42 грн., які стягнуті солідарно з ОСОБА_5 в межах 38695,65 грн. на користь позивача ОСОБА_6; стягнення з ОСОБА_3 2846,91 доларів США, що на день розгляду справи складає відповідно до офіційного курсу НБУ 71013,42 грн. пені на користь позивача ОСОБА_6 та 1058,20 грн. судових витрат.

23.02.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобовязано подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

18.05.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Державним виконавцем подано в органи та установи, що реєструють право власності та інші установи направлено запити, щодо надання інформації про наявність або відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення, коштів, а також інформації що характеризують особу боржника, його місця проживання. Рішення на сьогоднішній день не виконано, декларації не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». На неодноразові виклики державного виконавця боржник не зявляється та не реагує.

Боржником рішення виконане не було, що призвело до вжиття відносно нього вказаних заходів примусового виконання.

Просив суд, з метою забезпечення виконання рішення Луцького міськрайонного суду тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобовязань перед стягувачем.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року подання Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області задоволено.

Постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до повного виконання рішення Луцького міськрайонного суду № 161/16308/15-ц від 09.06.2016 року.

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі боржник ОСОБА_3 просить її скасувати як незаконну, прийняту судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи подання Першого відділу ДВС міста Луцька, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_3 має невиконані боргові зобовязання за рішенням суду перед ОСОБА_6 та ухиляється від їх виконання, а тому є всі підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Такий висновок суду є правильним, таким, що ґрунтується на встановлених обставинах справи та зроблений з врахуванням норм матеріального та процесуального права, які регулюють дані правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 09.06.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 2846,91 доларів США заборгованості по сплаті щомісячних платежів, що на день розгляду справи, відповідно до офіційного курсу НБУ, складає 71013,42 грн., які стягнуті солідарно з ОСОБА_5 в межах 38695,65 грн.; стягнуто 2846,91 доларів США пені, що на день розгляду справи складає відповідно до офіційного курсу НБУ 71013,42 грн. та 1058,20 грн. судових витрат (а.с. 197 том 1).

Як вбачається з матеріалів справ, фактично підставою звернення ОСОБА_6 з даним позовом до суду, слугувало невиконання ОСОБА_3 умов мирової угоди, укладеної між ними та визнаної судом ухвалою від 30 жовтня 2014 року.

На підставі вказаного рішення 23.02.2017 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ було відкрито виконавче провадження та зобовязано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Проте ОСОБА_3 в добровільному порядку зобовязання за виконавчим листом виконано не було.

Також, із матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем було вжито всі можливі заходи примусового виконання рішення суду. Зокрема державним виконавцем перевірено майновий стан боржника шляхом направлення запитів, згідно яких майна, котре б належало ОСОБА_3 на праві приватної власності і підлягало опису в рахунок погашення боргу, не встановлено.

Належна на праві власності квартира та будинок відчужені, а транспортний засіб TOYOTA CAMRI, д.н.з. НОМЕР_2, 2006 року випуску оголошено в розшук згідно постанови ВП№534468812 від 14.04.2017 року (а.с. 230- 2 том).

18.05.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 233-2 том). Постанову скеровано для виконання до ПАТ «РБ Аваль», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Державний ощадний банк України».

ПАТ «Державний ощадний банк України» постанову про арешт боржника повернено без виконання, з підстав відсутності відкритих рахунків на імя боржника (а.с. 235 2 том).

Згідно листа ПАТ «РБ Аваль» №81-15-8/16088 від 26.05.2017 року встановлено, що коштів недостатньо для виконання постанови, у звязку з чим 07.06.2017 року скеровано платіжну вимогу про списання залишку коштів (а.с. 236- 2 том).

Також встановлено, що у ПАТ КБ «ПриватБанк» №5746/03-3-27 від 19.06.2017 року встановлено, що на рахунках недостатньо коштів для виконання постави (а.с. 234)

Окрім того на неодноразові виклики державного виконавця боржник не зявлявся, що підтверджено матеріалами виконавчого провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду постановлено оголосити в розшук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП :НОМЕР_1, останнє місце проживання боржника: м. Луцьк, пр-т. Перемоги, 3/23.

Підставою винесення даної ухвали слугувала неможливість встановлення державним виконавцем місця знаходження та проживання боржника та відсутність в останнього майна за рахунок реалізації якого можливо було б виконати рішення суду.

При цьому судом встановлено, що державним виконавцем здійснювались виклики боржника за всіма відомими адресами, а саме м. Луцьк, пр-т. Перемоги, 3/23, м. Луцьк , вул. Шопена, 15/48.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_3 є керівником юридичної особи ТзОВ «Схід-Захід», що розташоване за адресою м. Луцьк, вул. Бойка, 1.

При виході державного виконавця за адресою: м. Луцьк, вул. Бойка, 1, місцезнаходження ТзОВ «Схід-Захід», двері були зачинені. За словами працівників, що знаходяться в приміщенні встановлено, що працівники ТзОВ «Схід-Захід» бувають на місці вкрай рідко, про що складено акт державного виконавця від 15 червня 2017 року.

Інші можливі адреси за якими б могли скеровуватись державним виконавцем повідомлення та виклики боржником ОСОБА_3 не повідомлялись.

Звертаючи до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду, ОСОБА_3 вказав своїм зареєстрованим місцем проживання м. Луцьк, пр-т. Перемоги, 3/23. При цьому в суді апеляційної інстанції боржник повідомив, що за зазначеною адресою він не проживає та не перебуває, відповідно і будь-яку кореспонденцію не може отримувати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що має місце ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду (про яке достовірно було відомо боржнику) протягом тривалого періоду часу.

За повідомленням державної міграційної служби України від 27.05.2017 року ОСОБА_3 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії FE№377374, виданий 13.04.2016 року органом видачі 0719 (а.с.244- 2 том)

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст.33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобовязань.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Наведені обставини, на думку колегії суддів, давали суду першої інстанції підстави вважати, що ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів.

Отже суд першої інстанції цілком правомірно і обґрунтовано задовольнив подання Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області, тимчасово обмежив боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до вказівки про відсутність встановлених обставин щодо навмисного невиконання боржником рішення суду. При цьому боржник вказує, що постанову про відкриття виконавчого провадження йому було вручено лише 18 жовтня 2017 року.

Такі доводи ОСОБА_3 є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Державним виконавцем учинялись усі передбачені Законом дії з метою виконання рішення суду, однак у звязку з неповідомленням та приховуванням боржником місяця свого фактичного перебування, постанова про відкриття виконавчого провадження була вручена після примусового його приводу працівниками органів внутрішніх справ до державного виконавця.

ОСОБА_3 достовірно було відомо про наявність судового рішення, яке він мав достатньо часу виконати у добровільному порядку.

Надані до суду квитанції про внесення 600 гривень на погашення заборгованості за рішенням суду, що виконується не впливають на правильність висновків суду, оскільки 400 гривень було внесено після відкриття судом провадження за поданням державного виконавця про обмеження у праві виїзду, а 200 гривень - після постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території держави.

Таким чином, на державі лежить прямий обовязок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невідємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.

Безпідставне, тривале та необґрунтоване невиконання рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_3 кошти в користь ОСОБА_1 суми боргу, порушує законні права та інтереси останньої та нівелює сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Крім того, обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржника ОСОБА_3 до виконання боргових зобовязань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача ОСОБА_1 на отримання належних коштів.

Оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Доводи ж апеляційної скарги, поданої боржником, не спростовують вірних висновків суду та не впливають на законність даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Дата складення повного тексту постанови 22 грудня 2017 року