Ухвала суду № 71175261, 21.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3769/17 Провадження №11-кп/773/472/17 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Подолюка В.А.,

суддів Клока О.М., Борсука П.П.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Грицюка Р.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016030010004008 від 31.08.2016 року за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.07.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонерку, заміжню, не маючу утриманців, проживаючу та зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судиму,

засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обовязки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено такі обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 (пять тисяч) гривень.

ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за те, що вона біля 18-ої години 30 хвилин 29 серпня 2016 року, в м. Луцьку, перебуваючи на території власної садиби №12, по вулиці Теремнівській, через неприязні стосунки, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно нанесла деревяною гілкою один удар в ліву руку ОСОБА_2, заподіявши умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя та здоровя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, у виді закритого перелому лівої ліктьової кістки в нижній третині, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя.

Потерпілий ОСОБА_2, в своїй апеляційній скарзі, просить вирок суду щодо ОСОБА_3Г скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та задовольнити його цивільний позов повністю. Вказує на те, що судом першої інстанції покарання призначене всупереч вимог ст.65 КК України, не вмотивовано застосування ст.75 КК України та безпідставно задоволено його цивільний позов лише частково.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, потерпілого, який подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав частково, яка просила вирок суду першої інстанції залишити без зміни, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга потерпілого до задоволення не підлягає.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя, ґрунтується на матеріалах справи, кваліфікація таких її дій за ч.1 ст.122 КК України є правильною і в апеляційній скарзі потерпілим не оспорюються.

Твердження потерпілого ОСОБА_2 про мякість призначеного обвинуваченій ОСОБА_1 покарання є безпідставними.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що є злочином середньої тяжкості, особу винної, яка раніше не судима, задовільно характеризується за місцем проживання. Врахував суд і відсутність помякшуючих та обтяжуючих обставин покарання, позицію потерпілого, який просив призначити суворе покарання, а тому призначив обвинуваченій найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією статті, за якою вона притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі в мінімальній межі.

Апеляційний суд вважає, що покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, у межах санкції частини 1 статті 122 КК України, за якою її засуджено.

Разом з тим, суд враховуючи вік ОСОБА_3, відсутність в минулому судимостей, характеристику, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства та звільненням відповідно до ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладанням обовязків, передбачен6их ст.76 КК України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що обране ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням відповідних обовязків відповідає тяжкості вчиненого нею злочину, особі винної, буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Апеляційний суд вважає безпідставним твердження потерпілого ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції безпідставно частково задоволеного його цивільний в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди.

Суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., що стягнута з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2, який у результаті її неправомірних дій отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, апеляційний суд вважає достатньою, виходячи з фізичних, моральних страждань потерпілого, матеріального та сімейного стану засудженої, яка є пенсіонеркою, тобто особою непрацездатного віку, а також виходячи з принципів розумності і справедливості. Підстав для збільшення цієї суми апеляційний суд не знаходить.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_3 без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту оголошення та може бути оскаржена безпосередньою до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: