Постанова № 71172468, 18.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4549/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2017 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Куштана Б.П., Джуги С.Д.

секретаря судового засідання: Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства обєднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду ухваленого 26 вересня 2017 року головуючим суддею Носов В.В. за позовом ОСОБА_1 до Підприємства обєднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» про поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Підприємства обєднання громадян "Мукачівське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" (далі по тексту ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ») про визнання незаконним та скасування наказу № 34/К від 19.07.2017 про звільнення ОСОБА_1, «чергової по гуртожитку» із займаної посади у звязку зі скороченням штату (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) та поновлення її на роботі на посаді рівнозначній чергового по гуртожитку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом директора ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ» № 34/К від 19.07.2017 «Про звільнення ОСОБА_1» позивача було звільнено з посади «чергової по гуртожитку» у звязку зі скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому вважає таке звільнення незаконним з огляду на те, що звільнення було проведено з грубим порушенням законодавства України про працю, яке регламентує підстави та процедуру звільнення працівників, оскільки при звільненні їй не було запропоновано іншої посади на підприємстві, не зважаючи на те, що при скороченні чисельності чи штату працівників, у звязку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Також зазначає, що їй не було запропоновано усі вакантні посади, які були на підприємстві протягом двох місяців та на день звільнення. З огляду на зазначене просила суд позов задовольнити.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 вересня 2017 року даний позов задоволено.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2017 року, заяву ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ про перегляд заочного рішення від 26.09.2017 року, залишено без задоволення.

На дане рішення ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ» подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та увалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що позивачці було запропоновано всі вакантні на підприємстві посади від яких вона відмовилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ» на посаді чергової гуртожитку, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с.7).

12.05.2017 року директором ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ» прийнято наказ №23/К «Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності і штату працівників» відповідно до п. 1 якого вирішено виключити з 19 липня 2017 року з штатного розпису наступних посад ПОГ «Мукачівське УВП № 1 УТОС»: завідувач бібліотеки 1 штатна одиниця, охоронець - 4 штатні одиниці, прибиральник територій - 2 штатні одиниці, черговий по гуртожитку - 8 штатних одиниць, монтажник саніторано-технічного устаткування -1 штатна одиниця (а.с.21).

12.05.2017 року ОСОБА_1 попередили про її можливе майбутнє звільнення у звязку із скороченням чисельності працівників (а.с.22). Цього ж дня їй було запропоновано зайняти одну із вакантних у ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ» посад серед яких: сторож, соціальний працівник, прибиральник службових приміщень та каштелян, однак 16.05.2017 р. ОСОБА_1 відмовилася від її переведення на запропоновані посади, у звязку з незгодою із заробітною платою (а.с.13).

Відповідно до наказу директора підприємства обєднання громадян "Мукачівське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" ОСОБА_2 № 34/К від 19.07.2017 «Про звільнення ОСОБА_1» позивача було звільнено з посади «чергової по гуртожитку», гуртожиток по вул. Нова, № 6 із займаної посади у звязку зі скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні позивачки не було дотримано вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки їй не було запропоновано всі інші вакантні посади, які зявилися на підприємстві протягом двохмісячного періоду з дня попередження про звільнення.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також, сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обовязок власника підприємства чи уповноваженого ним органу, працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають зясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому, роботодавець зобовязаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Такого правого висновку дійшов ВСУ у своїй Постанові № 6-1264цс17 від 09.08.2017 року.

Колегія суддів констатує, що в даному випадку роботодавцем дотримано вимог ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1.

Зокрема, в ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ» дійсно мало місце скорочення штатної чисельності працівників, ОСОБА_1 попереджалася за два місяці про можливе звільнення. Також ОСОБА_1 було запропоновано роботодавцем чотири вакантні посади від яких вона відмовилася.

При цьому, суд першої інстанції роблячи висновок про порушення ст. 49-2 КЗпП України не вказав які саме інші вакантні посади існували на підприємстві, що могли бути запропоновані позивачу, відповідно до її кваліфікації.

Сама ОСОБА_1 також не вказує на існування в ПОГ «Мукачівське УВП №1 УТОГ» інших, крім запропонованих їй, вакантних посад, що відповідають її кваліфікації та роботу за якими вона могла б фізично виконувати зважаючи на встановлення їй безстроково інвалідності першої групи по зору, із зазначенням про те, що їй протипоказана робота з потребою зорового аналізатора, оскільки потребує частково стороннього догляду (а.с.8, 9).

Не можуть бути взятими судом до уваги пояснення ОСОБА_1 стосовно того, що відповідач після того як її звільнив з роботи, набрав інших працівників. Оскільки, наказом № 47/К від 08.09.17р., тимчасово у порядку переводу в межах оплати 0,5 посадового окладу за вакантною посадою були переведені дві особи на посади «Соціальний працівник» в гуртожитку.

Наказом № 49/К від 29.09.17р. прийнято на роботу з 02.10.2017р. на посаду «Каштелян» в гуртожитку ОСОБА_3, та наказом № 50/К від 29.09.17р. прийнято на роботу з 02.10.2017р. на посаду «Прибиральник службових приміщень» в гуртожитку ОСОБА_4.

Із зазначених наказів слідує, що вже після звільнення ОСОБА_1 із роботи (19.07.2017р.) у вересні місяці були переведені на вакантні посади, які пропонувались позивачці тимчасово дві особи, та прийняті дві нові особи.

Як пояснив суду представник відповідача в особі директора ОСОБА_2, починаючи з 01.09.2017р. було не на багато збільшено фонд заробітної плати, що дозволило трохи підняти оплату працівникам, і дана обставина відображена у штатному розпису на 2017 рік починаючи з 01.09.2017р., який не передбачає такої посади як «черговий по гуртожитку».

Враховуючи наведене, суд зазначає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушення чинного трудового законодавства, а відтак, предявлений нею позов задоволенню не підлягає.

З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26.09.2017 року, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ч. 7 ст. 141 ЦПК України сплачений відповідачем судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 704,00 гривні слід компенсувати за рахунок держави Україна в особі управління казначейства у м. Ужгороді Закарпатської області, (а.с.77).

Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 42, 49-2 КЗпП України, статей 12, 13, 51, 81, 141, 374, 376, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Підприємства обєднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих», задовольнити.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 вересня 2013 року скасувати та ухвалити в справі нову постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до Підприємства обєднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» про поновлення на роботі.

Стягнути з держави Україна в особі управління казначейства у м. Ужгороді Закарпатської області на користь Підприємства обєднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» (89600, м.Мукачево, вул. Свалявська, 2-А, ЄДРПОУ 40110629) судових витрат у розмірі 704,00 грн., судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги згідно квитанції №0.0.882317208.1 від 30 жовтня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 22 грудня 2017 року.

Суддя-доповідач:

Судді: