Рішення № 71170662, 19.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2267/17

Провадження № 2/263/961/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шевченко О.А., при секретарі Пахніц О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею: 0,0004га, яка використовується під розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, за адресою: АДРЕСА_2, у Центральному районі м. Маріуполя, та привести їх у придатний для використання стан шляхом демонтажу кіоску. В позові вказав, що Управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в Центральному районі м. Маріуполя. 05.12.2016 року сспеціалістами відділу контролю за використанням земель Управління земельних відносин Маріупольської міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ОСОБА_1, на що було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.12.2016 р. Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.12.2016 встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею: 0,0004га, яка використовується під розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, за адресою: АДРЕСА_2, у Центральному районі м. Маріуполя, що є порушенням ст.ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України. Враховуючи вищевказане ОСОБА_1 було направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства, надано час на усунення порушень земельного законодавства України від 05.12.2016 року №209/2016 протягом десяти днів. 26.12.2016 року спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради було проведено додаткову перевірку за вказаною адресою та вдруге складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.12.2016. За результатами перевірки встановлено, що вимоги вказівки (попередження) №209/2016 від 05.12.2016 гр. ОСОБА_1 не виконав. Самовільно зайняту земельну ділянку не звільнено та не приведено у придатний до використання стан. Маріупольською міською радою, в адміністративному підпорядкуванні якої знаходиться вказана земельна ділянка, рішення про передачу у власність та/або надання у користування відповідачу вказаної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для вказаних цілей, не приймалось.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку у відповідачів відсутні. Добровільно самовільно зайняту земельну ділянку відповідачі не звільняють. Таким чином, самовільно зайнявши та використовуючи земельну ділянку, відповідачі порушили права територіальної громади м. Маріуполя. Позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1, загальною довжиною: 7,68м., під розміщення забору та привести її у придатний для використання стан шляхом демонтажу забору, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1600 грн.

Представник позивача Юдін О.С. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволені позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову. А також в матеріалах справи містяться його пояснення, згідно яких, він не має відношення до даного спірного об'єкту, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства був складений у його відсутність, і ним не був підписаний, договір оренди нерухомого майна має підпис, який зроблений не ним, тому він не може виконати вимоги ММР.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.ст. 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснює територіальна громада через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження, щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, та міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно зі ст. 78 ЗК України, земля в України може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У відповідності до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності або користування земельним ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що Маріупольською міською радою, в адміністративному підпорядкуванні якої знаходиться земельна ділянка за адресою м. Маріуполь, АДРЕСА_2, рішення про передачу її у власність та/або надання у користування відповідачу для вказаних цілей не приймалось.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначеним положенням ЦК України закріплена можливість предявлення позову до особи про усунення перешкод у реалізації права власності, що у правовій доктрині визнається як негаторний позов, предметом якого є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Такою вимогою може бути звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення конкретною особою.

З цією метою для правильного вирішення спору позивачу слід довести факт порушення в реалізації права власності та створення перешкод у користуванні земельною ділянкою конкретною особою, якою є відповідач за позовом. Тобто безпосередню причетність відповідача до створення перешкод та належність цих обєктів відповідачу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішеннясправи.

Натомість суду не надано жодного доказу у підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є власником, володільцем або фактичним користувачем кіоску з продажу тютюнових виробів, загальною площею: 0,0004га, що знаходиться на земельній ділянці за адресою м. Маріуполь, АДРЕСА_2.

Крім того, як вбачається з актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.12.2016 року та 26.12.2016 року, а також вказівки (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 05.12.2016 року, ОСОБА_1 не приймав участі під час складання даних документів та йому не пропонувалось взяти участь або підписати вказані документи. Доказів направлення або вручення складених за його відсутності документів реагування матеріали справи також не містять.

Отже складені представниками позивача первинні документи реагування та перевірки стану додержання земельного законодавства на земельній ділянці за адресою м. Маріуполь, АДРЕСА_2 жодним чином не викривають порушення прав позивача саме ОСОБА_1 та його причетність до порушення прав позивача.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

За таких підстав, суду не надано переконливих доказів того, що на момент складання актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства спірна земельна ділянка за адресою м. Маріуполь, АДРЕСА_2 була самовільно зайнята відповідачем, так само як і того, що розміщений на ній кіоск з продажу тютюнових виробів перебуває у володінні ОСОБА_1

За таких обставин, позов Маріупольської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258,259 ЦПК України, ст.ст. 12, 78, 83, 116, 125 ЗК України, ст. 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Маріупольська міська рада ( пр. Миру, 70, м. Маріуполь, 87500, Код ЄДРПОУ 33852448).

Представник позивача: Юдін Олександр Сергійович (юридична адреса: пр. Миру, 70, м. Маріуполь, 87500, діє на підставі довіреності).

Відповідач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_3)

Суддя О.А.Шевченко