Ухвала суду № 71169982, 12.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2017 р. м. Київ К/800/25650/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року

у справі №804/2651/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» (надалі - ТОВ «Медиком»)

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Криворізька центральна ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Медиком» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної ОДПІ від 02.02.2016 року №0000052201 та від 24.02.2016 року №0000012201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Медиком» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Криворізькою центральною ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медиком» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Монолитід» за червень 2015 року, ТОВ «Радена» за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 27.10.2015 року №1347/04-81-22-01/32975288.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст. 4, п.6 ст. 8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністверства фінансів України від 24.05.1995р. №88, у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Радена» та ТОВ «Монолитід» послуг з оформлення карантинних сертифікатів та допоміжних послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

На підставі названого акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2016 року №0000052201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 199857,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 року №0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 460143,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 230071,00 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, ТОВ «Медиком» (замовник) укладено з ТОВ «Радена» (виконавець) договір від 01.04.2015 року №42/04-2015 та з ТОВ «Монолитід» (виконавець) договір від 02.06.2015 року №12/06-2015 про надання послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем було надано акти здачі-прийняття робіт (надання) послуг, рахунки-фактури, податкові накладні, розрахунки було здійснено шляхом виписки простих вексельних платежів.

Оцінивши подані платником докази за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Апеляційний суд, у свою чергу, відхиляючи подані платником первинні документи як доказ дотримання позивачем наведених правил формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку, зазначив про недостатність відомостей у поданих платником актах приймання-передачі робіт (наданих послуг) для встановлення дійсного змісту розглядуваних операцій.

Втім, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Зміст господарської операції може бути встановлений шляхом аналізу у сукупності усіх документів, складених за наслідками виконання операції (у тому числі договорів).

В той же час, судом першої інстанції встановлено, що отримання спірних послуг позивачем, основним видом діяльності якого є загальна медична практика, діяльність у сфері охорони здоров'я, необхідно для забезпечення медичного обладнання у належному робочому стані.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Медиком» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

При цьому, суд першої інстанції, правильно відхилив посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення ТОВ «Медиком» спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» -задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.В. Приходько

____ Ю.І. Цвіркун