Ухвала суду № 71169934, 12.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2017 р. м. Київ К/800/5770/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарях: Ігнатенко О.В., Кулик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року

у справі №802/1532/16-а

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1)

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - Вінницька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 08.09.2016 року №134961-13.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю відповідачем тієї обставини, що вартість належного позивачу автомобіля становить більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення цілком об'єктивно використано офіційну інформацію про середню ринкову вартість автомобіля, що належить позивачу, відповідно до даних з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за якою середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., дизель, 2013 року випуску, становить 1069500,00 грн., тобто понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року та залишити без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Вінницька ОДПІ зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем 08.09.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №134961-13, згідно з яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., оскільки вона є власником легкового автомобіля марки TOYOTA, модель Land Cruiser 200, 2013 року випуску, середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати та який відповідно до вимог пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об'єктом оподаткування транспортним податком.

При наданні оцінки правомірності прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слід враховувати таке.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, зокрема, викладено в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.

Так, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За правилами п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Законом України від 24.12.2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до ст. 267 Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2016 року.

Зокрема, положення пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно з п. 2 цієї Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до п. 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Отже, для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.

За змістом ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В порушення наведених процесуальних приписів, які зобов'язують суд, зокрема, вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, суди попередніх інстанцій не витребували в контролюючого органу доказів, які б свідчили про обґрунтованість визначення середньоринкової вартості належного позивачу легкового автомобіля, у тому числі щодо його фактичного пробігу.

Так, задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що пробіг належного позивачу автомобіля відповідно до поданого ОСОБА_1 акта виконаних робіт від 26.09.2016 року №ПМ-К-В6165 становить 92123,00 км., а тому вартість цього транспортного засобу є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, відхиляючи зазначений акт виконаних робіт як належний доказ, зазначив, що він не містить відомостей щодо пробігу автомобіля на початок звітного періоду, та дійшов висновку про об'єктивність врахування контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення середньостатистичного пробігу спірного транспортного засобу.

При цьому, фактичний пробіг автомобіля марки TOYOTA, модель Land Cruiser 200, 2013 року випуску, який належить позивачу, встановлено не було.

Разом з тим, невстановлення достовірної інформації щодо фактичного пробігу належного ОСОБА_1 легкового автомобіля унеможливлює здійснення правильного розрахунку середньоринкової вартості вказаного транспортного засобу та, як наслідок, об'єктивність висновку щодо законності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, ухвалені судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про направлення справи на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.А. Веденяпіна

____ Ю.І. Цвіркун