Рішення № 71167545, 11.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №911/3273/17Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 2 249,33 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Багрій Н.М. - представник за довіреністю № 933 від 30.11.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 2 249,33 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору № 13-15/77-У від 31.12.2013 р. укладеного між публічним акціонерним товариством «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» та публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля», завантажив вугілля кам'яне марки Г 0-100 у вагон № 6790937, оформленого залізничною накладною №49520620 від 16.04.2017 р.

Проте, при прибутті вантажу на станцію Родинська Донецької залізниці складено комерційний акт № 450003/134 щодо недостачі вантажу, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник зобов'язаний відшкодувати, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2017 р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 2 249,33 грн. передано за встановленою територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.11.2017 р. розгляд справи призначено на 11.12.2017 р.

11.12.2017 р . до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судове засідання 11.12.2017 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.11.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 44276384.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

31.12.2013 р. між публічним акціонерним товариством «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (виконавець) та публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовник) укладено договір № 13-15/7-У, відповідно до умов якого замовник зобов'язується передати (поставити) у власність виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язується прийняти вугілля, виконати його збагачення та передати (поставити) отриманий внаслідок збагачення вугілля концентрат замовнику, в термін та на умовах визначених договором чи специфікаціями.

На підставі залізничної накладної № 49520620 від 16.04.2017 р. відправлено насипом концентрат вугільний, масою 64 300 кг. Відправником вантажу є ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ».

Згідно з залізничної накладної № 49520620 від 16.04.2017 р. поверхня вантажу маркована у формі поперечних смуг трикутної форми катка ущільнювача.

18.04.2017 р. на станції Родинська Донецької залізниці був складений комерційний акт № 450003/134, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні № 67909374 в кількості 1 500 кг, про що в накладній № 49520620 зроблено відповідну відмітку.

В комерційному акті № 450003/134 від 18.04.2017 р. зазначено, що згідно акту загальної форми станції Нижньодніпровський вузол № 3412 від 17.04.2017 р. вагон № 67909374 відчеплений на ваги перевірку, при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 85200 кг, тара - 22400 кг, нетто - 62800 кг., що менше вантажного документу на 1500 кг. Навантаження вантажу вище бортів на 10-20 см., марковане із застосуванням катку. За рухом поїзду над 6-7 люками мається воронкоподібне поглиблення довжиною 2,5 м, по ширині вагону, глибиною - до дна вагону. В місці поглиблення маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Мається діра зі східної сторони за рухом поїзда біля торця, між повздовжньою та хребтовою балками довжиною 180 мм, шириною 186 мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу діру ущільнили за допомогою дощок та ганчір'я, течії вантажу немає. До номеру акту доданий індекс /3.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 2 249,33 грн. з урахуванням норми недостачі вантажу 1%.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 249,33 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу вагою 1500 кг при його перевезенні у вагоні № 67909374 за залізничною накладною № 49520620 від 16.04.2017 р.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як свідчать матеріали справи, складений комерційний акт №450003/134 від 18.04.2017 р. за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній №49520620 від 16.04.2017 р., фактичній масі вантажу, який перевозився у вагоні № 67909374.

Відповідно до ч. 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Обставини, встановлені у комерційних актах щодо відсутності маркування вантажу не приймаються до уваги як підстава для відмови у позові, оскільки факт незбереження вантажу, прийнятого залізницею до перевезення, не з її вини не надано до матеріалів справи.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажів, які перевозяться у вологому стані: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, 1% маси, зазначеної в перевізних документах: кокс.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву вих. № Мюр-007 від 11.12.2017 р. щодо того, що відправником вантажу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» не вжито належних заходів щодо унеможливлення втрати вантажу під час перевезення, оскільки відповідно до статті 31 Статутту Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери, а також залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Враховуюче вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 249,33 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (85043, Донецька обл., м. Більцьке, вул. Красноармійська, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 2 249 (дві тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.12.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий