Рішення № 71166527, 12.12.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2017 Справа № 905/1739/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Попова О.В., судді Паляниці Ю.О.,

при секретарі судового засідання Нарожній М.С.,

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпро

до відповідача: Приватного підприємства Камерон, м.Словянськ Донецької області

про стягнення 267 693,58 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

Публічне акціонерне товариство Українська заліниця м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залінция Публічного акціонерного товариства Українська заліниця м.Дніпро звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Камерон, м.Словянськ Донецької області про стягнення 267 693,58 грн., з яких: пеня 132004,81грн., штраф 135688,77грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору №ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.16 року відповідач повинен був поставити вугільну продукцію не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання заявки залізниці, однак строки поставки відповідачем були порушені. 07.12.2016 за №НЗТ-9/548 відповідачу була заявлені претензія з вимогою сплатити пеню та штраф у відповідності до п. 9.2. Договору. Проте, листом від 13.12.2016р. №114 відповідач повідомив, що заявка не мала юридичної сили, а поставку було здійснено згідно специфікації до договору, в якому вказано строк поставки 3-4 - квартал 2016 року. Позивач зазначає, що Специфікація до Договору не може замінити собою заявку на поставку вугілля, оскільки таке суперечитиме умовам п.5.2. Договору, відповідно якого поставка вугілля відбувається виключно на підставі письмової заявки Позивача, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Відповідач 01.09.17р. надав суду відзив, в якому висловився, що позовні вимоги є необґрунтованими, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Повідомив, що лист, що надійшов на адресу відповідача 27.09.16р. не містив обовязкових для електронного документу реквізитів, а тому не має юридичної сили. Зазначив, що про факт поставки та прийняття товару свідчать видаткові накладні, акти приймання передачі товару, залізничні накладні та товарно-транспортні накладні підписані представником Покупця. Жодних претензій по якості поставленого товару, по питанню не можливості прийняття товару чи неможливості його оплати покупець не заявляв. Таким чином, на думку відповідача, ним належним чином виконані умови договору в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.12.2017р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2017р. заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи представників сторін, господарський суд, встановив наступне.

26.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та Приватним товариством «Камерон» був укладений договір поставки вугілля № ПР/Т-16693/НЮ (надалі - Договір), у відповідності до якого відповідач зобовязався поставити вугілля згідно з специфікацією №1. Рік виготовлення 2016.

Найменування, кількість Товару зазначені у специфікації № 1. Виробник Товару ПП «КАМЕРОН» (п.1.2., 1.3. Договору).

Згідно з п.2.1.Договору, кількість Товару, що підлягає закупівлі, становить 1300 тонн, яка зазначається у відповідній Слецифікаці №1 до цього Договору.

Фактична кількість одержаного Товару у напіввагонах, в яких він поставляється, повинна відповідати кількості, зазначеній у залізничних накладних.

Приймання Товару за кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Держарбітражем із змінами та доповненнями, від 15.06.1965 № П-6 із складанням акту приймання за кількістю. Покупець здійснює переваження кожного вагону на вагонних вагах станції призначення (п.2.2., 2.3. Договору).

В розділі 3 Договору сторони визначили порядок здійснення оплати за Договором.

Оплата Товару, щодо якого постачальником виконані зобов'язання щодо поставки, здійснюються Покупцем, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами відповідних Актів прийому-передачі Товару за наявністю пакету документів, що зазначені у п .5.5 Договору.

Вартість понаднормових нестач, за якими заявлені претензії, а також вартість Товару, який не пройшов вхідний контроль, покупцем не сплачуються.

Датою оплати вважається подання покупцем до банку, в якому 7 відкрито його рахунок, розрахункового документу на переказ коштів (пункти 3.1., 3.2., 3.3. Договору).

За змістом п.5.1. Договору, товар, зазначений у Специфікації до цього Договору (Додаток 1). поставляється протягом III-IV кварталів 2016 року на умовах DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень, і застережень, що містяться у Договорі, але не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

В п.5.2. Договору визначено, що поставка відбувається виключно при наявності письмової заявки покупця, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Відповідно до п.9.3 Договору, за несвоєчасну поставку вугілля постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Пунктом 12.1. Договору встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань в частині розрахунків. Також Договором передбачена цивільно-правова відповідальність за невиконання взятих сторонами зобовязань.

Згідно до Специфікації № 1 термін поставки III-IV кварталів 2016 року.

В матеріалах справи наявна копія листа Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 27.09.2016 № H3T-9/375, в якому викладено прохання відвантажити на Регіональну філію Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 1300 тонн, з яких: 400 тонн - до 05.10.2016, 400 тонн - з 05.10.2016 по 10.10.2016 та 500 тонн - з 10.10.2016 до 15.10.2016, яку ПП «Камерон» отримав 27.09.2016 шляхом направлення електронного документу, а 29.0912016 отримав зазначений документ на папері.

Згідно актів приймання-передачі вугільної продукції по Договору вугілля було поставлене 23.10.2016 в кількості 126,79 тонн, 31.10.2016 в кількості 128 тонн, 03.11.2016 в кількості 61,24 тонн, 30.11.2016 в кількості 254,49 тонн, 05.12.2016 в кількості 128 тонн, 23.12.2016 в кількості 190,84 тонн, 25.12.2016 в кількості 256 тонн, 26.12.2016 в кількості 64 тонн, 27.12.2016 в кількості 64,5 тонн, 30.12.2016 в кількості 26 тонн.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року були підписані представниками з обох сторін, та проставлені печатки сторін.

Також залізничні накладні щодо направлення вантажу за договором за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року підписані представниками з обох сторін, та містять відбитки печатки сторін.

Зазначені документи свідчать про факт поставки відповідачем та прийняття товару позивачем.

Документів, що свідчать про наявність претензій з боку позивача щодо якості поставленого товару, щодо неможливості прийняття товару, чи неможливості його оплати матеріали справи не містять.

07.12.2016 за №НЗТ-9/548 позивачем була заявлена претензія з вимогою сплатити пеню та штраф у відповідності до п. 9.2. Договору, у звязку з порушенням відповідачем строків поставки товару.

За розрахунком позивача, з урахуванням п.9.3 Договору, при ціні вугілля 1969,99 грн. за тонну (без ПДВ) відповідач повинен щоденно сплачувати Позивачу 1,97 грн. за кожну непоставлену тонну вугільної продукції (1969,99 х 0,1%).

Суд одразу зауважує, що на накладній «КСД Курєрська Служба Доставки» від 27.09.16р., яка, за твердженням позивача, свідчить про направлення відповідачу копії договору від 26.09.16р. та оригіналу заявки від 27.09.16р., в графі «адреса отримувача», після зазначення адреси ПП Камерон міститься примітка в дужках «договор поставки».

Позивачем суду надана копія накладної «КСД Курєрська Служба Доставки» від 27.09.16р., згідно з якою 29.09.17р. відповідачу було вручено документи (а.с.16).

При цьому, суду не наданий опис вкладення, в підтвердження змісту направлених документів відповідачу 27.09.17р. курєрською доставкою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує Договором від 26.09.16р., який за правовою природою є договором поставки, і який підпадає під правове регулювання норм §1 глави 30 Цивільного кодексу України та ст. 712 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (§1 глави 54 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності зі ст.526 Цивільного Кодексу України і ст.193 Господарського Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено у статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В п.5.2. Договору сторони визначили, що поставка відбувається виключно при наявності письмової заявки покупця, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

На підтвердження направлення заявки на адресу відповідача суду надана копія листа ПАТ Українська залізниця від 27.09.2016 № H3T-9/375, в якому викладено прохання відвантажити на Регіональну філію Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 1300 тонн, з яких: 400 тонн - до 05.10.2016, 400 тонн - з 05.10.2016 по 10.10.2016 та 500 тонн - з 10.10.2016 до 15.10.2016.

Судом встановлено, що лист-заявка був направлений відповідачу в електронному вигляді 27.09.2017р. на неофіційну електронну адресу відповідача.

Відповідач не заперечує факт отримання 27.09.16р. від позивача листа, в якому викладено прохання про направлення товару за договором від 26.09.16р., водночас зауважує, що лист не містив а ні дати документа, підпису, а ні електронного підпису, що є обовязковими реквізитами електронного документу. Зазначив, що на електронну пошту надійшла не фотокопія (сканкопія) заявки, яка додана до матеріалів позовної заяви, а лише текстовий файл.

Закони України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис" встановлюють основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису і регулюють відносини у сфері використання електронного цифрового підпису.

Статтею 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Так, відповідно до статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст.7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обовязковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.

Аналогічні вимоги до вказаної заявки, як первинного документу бухгалтерського обліку, закріплені в Законі України "Про електронний цифровий підпис", Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Проте, лист від 27.09.2016 №H3T-9/375, який був направлений відповідачу в електронному вигляді 27.09.2016р., не містив обовязкових реквізитів, а саме: дати та назви документа; електронного підпису.

Також суду не надано доказів направлення на адресу відповідача листа від 27.09.2016 № H3T-9/375 в письмовій формі, як-то передбачено в п.5.2. Договору.

Ухвалою суду від 25.10.2017р. суд залучив в порядку ст. 30 ГПК України посадову особу (працівника) позивача - заступника начальника відділу з нормування паливно-енергетичних ресурсів структурного підрозділу "Служба локомотивного господарства" регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця ОСОБА_3.

В судовому засіданні 14.11.2017р. присутня посадова особа позивача - ОСОБА_3 надала письмові пояснення, в яких повідомлено, що згідно п.5.2 Договору, нею було підготовлено лист-заявку на поставку вугілля, яку було підписано та зареєстровано засобами СКЕДО 27.09.2016р. №НЗТ- 9/375. Проект заявки було направлено на електронну адресу на узгодження з контрагентом 26.09.2016р. Після підписання документа скановану копію документа з номером та датою було направлено електронною поштою. Оригінал заявки разом із оригіналом договору (екземпляр контрагента) було відправлено ПП «Камерон» КСД 29.09.2016р.

На вимогу суду про надання журналу реєстрації вихідної кореспонденції ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця, позивач в поясненнях від 25.10.17р. повідомив суд, що в Регіональній філії журнал реєстрації вихідної кореспонденції в паперовому вигляді не ведеться, що реєстрація вихідної кореспонденції здійснюється виключно в електронній формі. При цьому, скриншот (або роздруківка) електронної реєстрації документа - суду не надано.

Як вказувалось вище, на накладній «КСД Курєрська Служба Доставки» від 27.09.16р., яка, за твердженням позивача, свідчить про направлення відповідачу копії договору від 26.09.16р. та оригіналу заявки від 27.09.16р., в графі «адреса отримувача», після зазначення адреси ПП Камерон міститься примітка в дужках «договор поставки».

Враховуючи викладене, суд критично оцінює позицію позивача щодо дотримання умов договору в частині надіслання відповідачу заявки передбаченої п.5.2. Договору.

Разом з цим, 07.12.2016р. позивачем була направлена претензія про сплату пені та штрафу за договором поставки вугілля, яка була вручена представнику відповідача 20.12.2017р., про що свідчить проставлений підпис на рекомендованому повідомленні, та не заперечується відповідачем. Тобто, за відліком строку з моменту отримання відповідачем такої претензії, він мав виконати умови договору поставки в повному обсязі.

Отже, в розумінні п.5.1, п.5.2 Договору, відповідач мав здійснити поставку не пізніше ніж 31.12.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що остаточна поставка була здійснена 27.12.2017р. за актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, позивач в повному обсязі розрахувався з відповідачем по вказаному договору, жодних претензій з боку позивача щодо якості поставленого товару, по питанню не можливості прийняття товару чи неможливості його оплати матеріали справи не містять.

З огляду на встановлення судом факту не направлення на адресу відповідача належним чином оформленої заявки, на виконання п.5.2. Договору, строк поставки товару за укладеним між сторонами договором не може вважатися порушеним, а тому, нарахування позивачем пені та штрафу на підставі п. 9.3. Договору є безпідставними.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що, під час розгляду справи, обставини на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження, у суду відсутні підстави для задоволення позову, що зумовлює відмову в його задоволенні в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпро, до відповідача: Приватного підприємства Камерон, м.Словянськ Донецької області, про стягнення 267 693,58 грн. відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 року.

Рішення набирає законної сили 29.12.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя О.В. Попов

Суддя Ю.О.Паляниця