Ухвала суду № 71165232, 06.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Мельника В.В., Фрич Т.В.,

за участю секретаря Ярмолюк М.І.,

прокурора Горбаня В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Свердловськ, Російської Федерації, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 1 рік 4 місяці позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.08.2016 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. Строк відбування покарання відраховувати з 07.11.2016 року. На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання, строк його попереднього ув'язнення з 07.11.2016 року по 21.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироку законної сили залишено без змін.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 07.11.2016 року близько 18:30 год., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, прийшов до магазину «МETRO», що за адресою: м. Київ, пр. Григоренка, 43, звідки повторно таємно викрав шоколадні вироби на загальну суму 603 грн. 56 коп. Після чого у іншому відділі магазину, продовжуючи свої злочинні дії, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, розподілив раніше взяте майно по кишеням свого одягу. Виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, направився з торгового залу через касу до виходу з гіпермаркету, однак довести злочин до кінця не зміг, оскільки був зупинений працівниками охорони.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 порушує питання про застосування до нього положень ст. 69 КК України та просить призначити йому основне покарання нижче від найменшої межі, встановленої в санкції статті, враховуючи пом'якшуючі обставини: щире каяття, сприяння розкриттю злочину та тяжкий стан здоров'я. Також просить на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати йому у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 21.06.2017 року до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів, вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідност. 370 КПК України судове рішення повиннобути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах.

З огляду на доведеність винуватості вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_1за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Порушень кримінального процесуального закону, які могли б істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався.

Так, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу ОСОБА_1, який не працює, раніше судимий, має ряд тяжких хвороб, вчинив злочин, не відбувши покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.08.2016 року, обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття тапризначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднав невідбуте покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.08.2016 року і остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. При цьому підстав для застосування положень ст. 69 КК України у суді першої інстанції не встановлено.

Положеннями ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

У матеріалах кримінального провадження обвинуваченим не надані будь-які дані, що давали б підстави визнати пом'якшуючими обставинами при призначенні покарання ті обставини, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.

Таким чином, судом першої інстанції вимоги ст.ст. 50, 65 КК України дотримано, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з чим і погоджується колегія суддів, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 щодо наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення йому основного покарання нижче від найнижчої межі, - є необґрунтованими.

З огляду на викладене підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання надмірно суворим та явно несправедливим у колегії суддів немає.

Також не обґрунтованими є доводи обвинуваченого про застосування щодо нього положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 2, ст.18) від 26 листопада 2015 р. № 838-VIII, що набрав чинності 24 грудня 2015 року, частину 5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017 р., /27-28/, стор. 136, стаття 313) від 18 травня 2017 р. № 2046-VIII, що набрав чинності 21 червня 2017 р., частину 5 статті 72 КК України викладено в новій редакції, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування".

Таким чином, після набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017 р., /27-28/, стор. 136, стаття 313) від 18 травня 2017 р. № 2046-VIII, скасовано попередню редакцію частини 5 статті 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 2, ст.18) від 26 листопада 2015 р. № 838-VIII, що набрав чинності 24 грудня 2015 року.

Як убачається з вироку суд першої інстанції, ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення у період з 07.11.2016р. до 21.06.2017р. (включно) зараховано у строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі, а томуколегія суддів вважає доводи обвинуваченого у цій частині безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року, без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити беззадоволення.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, - без змін.

Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

_____ ____ ____

Сітайло О.М. МельникВ.В. Фрич Т.В.

Справа № 11-кп/796/1603/2017

Головуючий у 1-ій інстанції: КурилоА.В.

Доповідач: Сітайло О.М.