Ухвала суду № 71162902, 19.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8350/17

Номер справи місцевого суду: 496/3225/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року,

встановила:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 86309,00 грн. та моральну шкоду, завдану внаслідок скоєння злочину в сумі 30000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 08 червня 2014 року водій ОСОБА_4, керуючи автобусом «Ікарус 256» держ.номер ВН 8739 ЕІ, рухаючись з боку с. Градениці Біляївського району Одеської області в напрямку м. Одеса на одній з ділянок автобусної зупинки перед початком руху застосував неправильні методи управління, в результаті чого ОСОБА_3 випала з вказаного автобусу, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді: рани м’яких тканин правого стегна, правої гомілки, забої та синці м’яких тканин обличчя, лобової області, тулуба, кінцівок, крайового перелому правого наколінника, які згідно висновку судово-медичної експертизи №272 від 20 серпня 2014 року були віднесені до категорії середньої тяжкості.

Згідно судового вироку ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та до нього застосовано покарання у вигляді накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. без застосування додаткових стягнень.

По даній справі ОСОБА_3 проходила як потерпіла та не заявляла цивільний позов, оскільки ОСОБА_4 зобов’язався відшкодувати всі завдані збитки. В результаті ДТП ОСОБА_3 було завдано матеріальної шкоди на суму 86309,00 грн., які були витрачені нею на придбання ліків та медичних препаратів, оскільки вона протягом тривалого часу проходила стаціонарне та амбулаторне лікування, пов’язане з відновленням свого здоров’я.

Моральну шкоду, яка виражається у фізичному болю та стражданнях, завданих пошкодженням здоров’я, оскільки на відновлення здоров’я ОСОБА_3 витратила багато часу та душевних сил, позивачка оцінює в 30000,00 грн.

З метою вирішення всіх спірних питань ОСОБА_3 зверталася безпосередньо до ОСОБА_4, а також до СК «ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», проте їй було відмовлено в відшкодуванні завданих збитків.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоди в розмірі 86309,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законим є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 08 червня 2014 року водій ОСОБА_4, чия відповідальність була застрахована СК «ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», керуючи автобусом «Ікарус 256» держ.номер ВН 8739 ЕІ, рухаючись з боку с. Градениці Біляївського району Одеської області в напрямку м. Одеса на одній з ділянок автобусної зупинки перед початком руху застосував неправильні методи управління, які виразилися у недбалому ставленні до виконання покладених на нього обов’язків водія, а саме: перед початком руху не переконався у повному зачиненні вхідних передніх автоматичних дверей та почав рух.

В результаті такої неправомірної бездіяльності водія ОСОБА_3 випала з вказаного автобусу, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді: рани м’яких тканин правого стегна, правої гомілки, забої та синці м’яких тканин обличчя, лобової області, тулуба, кінцівок, крайового перелому правого наколінника, які згідно висновку судово-медичної експертизи №272 від 20 серпня 2014 року були віднесені до категорії середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України (в редакції 2004 року), вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 15.05.2015 року у справі №496/1735/15-к, ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

ОСОБА_3 зверталася безпосередньо до ОСОБА_4, а також до СК «ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», де їй пояснили, що для того, щоб отримати будь-які компенсаційні виплати, вона має надати страховику певний перелік документів та заяву про відшкодування завданих збитків.

На вимогу страхової компанії ОСОБА_3 було направлено заяву та документи, необхідні для страхового відшкодування. Однак в червні 2016 року ОСОБА_3 отримала відмову страхової компанії у страховому відшкодуванні через ненадання квитка на проїзд в автобусі «Ікарус 256» держ.номер ВН8739ЕІ, яким 08 червня 2014 року керував водій ОСОБА_4, чия відповідальність була застрахована саме цією страховою компанією.

Проте, факт поїздки ОСОБА_3 у вказаному автобусі встановлений матеріалами кримінальної справи та не заперечується відповідачем.

Розмір матеріальної шкоди у сумі 86309,00 грн. підтверджено документально.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надані.

Згідно ст. 1177 ЦК України, шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і ця моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступенем вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3 Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст Постанови складено 21.12.2017 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_5