Постанова № 71158826, 18.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/5723/17

Провадження №22-ц/772/2664/2017

Категорія: 26

Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

Доповідач :Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К., секретар - Агеєва Г.В., за участі представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року, ухваленого суддею Гриневичем В.С. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області о 12 год. 05 хв. у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» про стягнення заборгованості за договорами позики, -

встановила:

В березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом в якому, відповідно до остаточних позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «Сотка-7» на його користь заборгованість за договорами позики в сумі 306152,39 грн., з яких 275350,00 грн. сума основного боргу, 5018,34 грн. – 3% річних та 25784,05 грн. – інфляційні втрати.

Позов мотивовано тим, що згідно укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «Сотка-7» договорів позики, останнє отримало від ОСОБА_3 позику, як поворотну, безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 323340,00 грн., що підтверджується касовими ордерами.

Із вказаної суми, станом на 16 березня 2017 року позивачу повернуто лише 47990,00 грн.

Згідно з умовами укладених договорів позичальник зобов’язався повернути позикодавцю суму отриманих коштів протягом 6 місяців з моменту укладення договору.

В результаті станом на 16 березня 20017 року за ТОВ рахується заборгованість перед ОСОБА_3 в сумі 275350,00 грн., яка є простроченою.

Неодноразові вимоги позивача про повернення коштів відповідач залишив без задоволення.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом для стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2017 рокупозов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Сотка-7» на користь ОСОБА_3 306152,39 грн., з яких 275350,00 грн. – заборгованість за договорами позики, 5018,34 грн. – 3% річних, 25784,05 грн. – інфляційні втрати. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням, ТОВ «Сотка-7» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, зокрема, судом не з’ясовано чи дійсно між сторонами було укладено договори позики; суд першої інстанції відмовив ТОВ у призначенні експертизи; незрозумілим для відповідача є висновок суду про існування боргу, так як у матеріалах справи немає доказів погашення боргу в сумі 47990 грн., про який стверджує позивач; суд не дослідив правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23 серпня 2011 року ОСОБА_3 працював головним бухгалтером ТОВ «Сотка-7».

Згідно з наказом №5 ос від 16 січня 2017 року його звільнено з роботи у зв’язку зі скороченням штату.

04 лютого 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Сотка-7» було укладено договір позики.

Відповідно до п. 1 договору, позикодавець зобов’язався передати позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов’язався використати її за цільовим призначенням (поповнення оборотних фондів) і повернути позику у визначений цим договором термін.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що позика надається на безвідсотковій підставі.

Згідно з п. 2 договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 108500,00 грн. на умовах повернення такої ж суми в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до пункту 3 договору, позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві суму позики протягом 6 місяців з моменту укладення договору.

На виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем отримано 108500,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №14 від 04 лютого 2016 року.

Такі ж договори позики сторонами було укладено 05 лютого 2016 року, 29 квітня 2016 року, 17 травня 2016 року та два договори 29 липня 2016 року.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №36 від 05 лютого 2016 року, на виконання договору позики від 05 лютого 2016 року позивачем передано, а відповідачем отримано 95200,00 грн.

На виконання договору позики від 29 квітня 2016 року позивачем передано 36200,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №122 від 29 квітня 2016 року.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру №140 від 17 травня 2016 року підтверджується, що на виконання договору позики від 17 травня 2016 року позивачем передано, а відповідачем отримано 55000,00 грн.

На виконання договорів позики від 29 липня 2016 року позивачем передано, а відповідачем отримано 14100 грн. та 14340 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №205 від 29 липня 2016 року та №206 від 29 липня 2016 року.

Таким чином, на виконання вищевказаних договорів позивачем передано, а відповідачем отримано кошти на загальну суму 323340 грн., що також підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено укладення між сторонами договорів позики та перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Сотка-7». Також в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем, крім того, відповідач жодними належними доказами не спростував вимоги та мотиви позивача, а тому заявлена сума заборгованості підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апелянта про те, що судом не доведено укладення договорів позики спростовуються матеріалами справи, так як позивачем надано суду копії описаних вище договорів, які підтверджують суму позики по кожному договору. Отже, позивачем доведено укладення між сторонами договорів позики та перерахування ним коштів на рахунок ТОВ за умовами договорів.

Відповідач, в свою чергу не надав доказів, які б спростували доводи позову або свідчили про погашення заборгованості за договорами позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок заборгованості, в тому числі 3% річних та інфляційних втрат, дійшла висновку, що розрахунок здійснено правильно, у відповідності до вимог ЦК України, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність доказів погашення боргу в сумі 47990 грн., оскільки такі обставини – в інтересах ТОВ «Сотка-7» і відповідач не спростував вказаних доводів, крім того, позивачем здійснено розрахунок заборгованості з урахуванням повернутої суми.

Доводи апеляційної скарги про відмову суду першої інстанції у призначенні експертиз є безпідставними, оскільки відмова у їх призначенні не призвела до неправильного вирішення спору.

Апеляційним судом була зроблена спроба, для подачі відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у письмовій формі, відповідно до вимог ЦПК України, було оголошено перерву у судовому засіданні, однак, в наступне судове засідання відповідач не з’явився, відповідного клопотання не заявив та не надав суду.

Клопотання про призначення економічної експертизи, яке апелянт заявив у судовому засіданні, таке ж необґрунтоване як і в суді першої інстанції, так як заявник не зміг обґрунтувати доцільність та необхідність у проведенні такої експертизи, зокрема, неможливість самостійно зробити розрахунок такої заборгованості.

Позивач обґрунтував свої вимоги, в частині суми заборгованості, надавши свої розрахунки.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти розрахунків позивача, свої заперечення не обґрунтував та не довів.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Доводи заперечень ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, суд до уваги не приймає, так як в основній частині вони не стосуються суті спору.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом ухвалене рішення з дотриманням вимог законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотка-7» – відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя: Сало Т.Б.