Рішення № 71157169, 12.12.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4473/16-ц

Провадження № 2/645/329/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого судді - Шарка О.П.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, про визнання права власності на 2/3 частини будинку в порядку спадкування та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 міської ради до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння за територіальною громадою м.Харкова в особі ОСОБА_3 міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов вищевказаний позов, який обґрунтований наступним.Відповідно до Договору на право побудови та безстрокового користування земельною ділянкою від 16.05.1953 року рішенням Сталинського виконкому земельну ділянку за адресою: м.Харків, вул. Карпатська, 35 було надано БаранникуМихайлу Івановичу, який був батьком ОСОБА_5 Михайлівни.БаранникМихайло Іванович помер 12 жовтня 1991 року. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку з надвірними прибудовами, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Карпатська, 35.12 червня 1987 року БаранникомМихайлом Івановичем був складений заповіт, який був зареєстрований за №3-2000 та посвідчений Дванадцятою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою.

Відповідно до свідоцтва про право власності за заповітом від 17.04.1992 року ЛатишевськаПрасковія ОСОБА_6 є власником 1/3 частини будинку №35 по вулиці Карпатській у м. Харкові. У цьому ж свідоцтві було зазначено, що 2/3 частини житлового будинку з надвірними прибудовами залишаються відкритими за іншими спадкоємцями за заповітом. Проте інші спадкоємці за заповітом спадщину після померлого БаранникаМихайла Івановича не прийняли, свідоцтва про право власності у порядку спадкування ні за заповітом, ні за законом не отримували.

Згідно технічного паспорту на будинок №35 по вулиці Карпатській у м. Харкові та довідки БТ1 від 06.12.2005 року право власності на 2/3 частини будинку зареєстровано за БаранникМихайлом Івановичем, на підставі Договору на право побудови та безстрокового користування земельною ділянкою від 16.05.1953 року на 1/3 частину будинку за ЛатишевськоюПрасковією ОСОБА_6, на підставі Свідоцтва про правої власності за заповітом від 17.04.1992 року реєстровий номер №4-1699.

Позивач зазначає,щона підставі ст.1218 ЦК України відповідно до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину.Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.Відповідно до положень ст.ст. 548, 549, 554 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.Спадкоємець прийняв спадщину:якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.В статті 553 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже на думку позивача прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.Відповідно до ст.554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними у рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.Відповідно до ст.448 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Оскільки інші спадкоємці за заповітом, спадщину після померлого ОСОБА_7 не прийняли, позивач вважає,що саме вона ЛатишевськаПрасковія ОСОБА_6 відповідно до ст.448 ЦК УРСР є такою, що прийняла спадщину, оскільки подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини та відповідно до ст.554 ЦК УРСР частка спадщини, яка належала б спадкоємцям за заповітом, які відпали, переходить до інших спадкоємців за заповітом, тобто до ОСОБА_2Позивач є єдиною спадкоємицею після померлого ОСОБА_7, який був її батьком, прийняла у встановленому законом порядку спадщину, та відповідно до ст.448 ЦК УРСР спадщина, а саме будинок №35 по вул.Карпатській у м.Харкові належить ОСОБА_2 з моменту відкриття спадщини, тому за нею повинно бути визнано право власності на 2/3 частини будинку №35 по вул.Карпатській у м.Харкові.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд визнати за ЛатишевськоюПрасковією ОСОБА_6 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними прибудовами №35 по вулиці Карпатській у м.Харкові у порядку спадкування за законом після БаранникМихайла Івановича, який помер 12 жовтня 1991 року.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада заявлені позовні вимоги не визнав вповному обсязі та подав до суду зустрічну позовну заяву в якій просить суд визнати право власності на 2/3 частини домоволодіння по вул. Карпатській, 35 у м. Харкові за територіальною громадою м. Харкова в особі ОСОБА_3 міської ради та судові витрати покласти на відповідача. В судовому засіданні представник надав пояснення зазначивши,щопредметом даного спору є 2/3 частини домоволодіння по вул. Карпатській, 35 у м. Харкові, які належать БаранникМихайлу Івановичу, який помер 12.10.1991.З матеріалів інвентаризаційної справи (яка була витребувана Юридичним департаментом під час складання даного зустрічного позову) та судової справи вбачається, що право власності на домоволодіння по вул. Карпатській, 35 у м. Харкові зареєстроване за:БаранникМихайлом Івановичем - 2/3 частини домоволодіння на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого 16.05.1953 3-ю ХДНК;ЛатишевськоюПрасковією ОСОБА_6 - 1/3 частина домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17.04.1992 12-ю ХДНК.

Зі свідоцтва про право на спадщину від 17.04.1992 № 133/92 вбачається, що ОСОБА_7. заповідав своїй доньці ОСОБА_2 1/3 частину домоволодіння по вул. Карпатській, 35, у м. Харкові, а інші 2/3 частини домоволодіння залишились відкритими за іншими спадкоємцями та ніхто із можливих спадкоємців не прийняв.

Згідно зі ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на обєкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

У відповідності до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у справах про визнання спадщини відумерлою судам слід звернути увагу на застосування абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, відповідно до якого правила ст. 1277 ЦК про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК.

Зазначені положення застосовуються, якщо спадщина не перейшла до держави в порядку, передбаченому ст. 555 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 555 ЦК УРСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_7., спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, повідомлявся неодноразово про день та час судових засідань належним чином.

Суд, вислухавши пояснення та доводи осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає первісні та зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено,що після смерті ОСОБА_7 , який помер 12 жовтня 1991 року відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку з надвірними прибудовами, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Карпатська, 35.

12 червня 1987 року, ОСОБА_7 був складений заповіт, який був зареєстрований за №3-2000 та посвідчений Дванадцятою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою.

У свідоцтві зазначено, що 2/3 частини житлового будинку з надвірними прибудовами залишаються відкритими за іншими спадкоємцями за заповітом а 1/3 частину успадкувала позивач ОСОБА_2.,що підтверджується свідоцтвом про право власності за заповітом від 17.04.1992 року. Позивач обгрунтовучи вимогу про визнання права власності на 2/3 частини як особою що вступила в спадщину не надала суду жодного доказу який підтвердив би даний факт у відповідності до вимог ЦК України що діяв на момент смерті ОСОБА_7 тобто відкриття спадщини. В пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правиламиЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦивільного кодексу Української РСР(даліЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згіднолиста Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинностіЦК УРСРйого нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1ст. 555 ЦК УРСРбуло встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину.ЦК УРСРне обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави.Норми п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цейЦКзастосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книгишостої ЦКможе бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до нормстатей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами нормЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокремаЦК УРСР.

Згідност. 548 ЦК УРСРдля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Положеннямист. 549 ЦК УРСРвизначені дії, що свідчать про прийняття спадщини. Згідно приписів вказаної статті визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач в судовому засіданні не надав жодного доказу,що він вступив в управління або володіння спадковим майном крім того ОСОБА_2 зареєстрована та постійно приживає в м.Львіввул.А.Сахарова 20 кв.3 з 14 08.1974 року, що підтверджується даними паспорту серії КВ 680775 та спростовує пояснення представника позивача про вступ в спадщину, також відсутня інформація про оформлення спадкових прав іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 а саме:Кривошлик ОСОБА_6,ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно наданої інформації Харківського обласного державного нотаріального архіву від 20.03.2017 року за №4473/16.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_2 в установленому порядку не було доведено заявлені позовні вимоги.

Стосовно зустрічної позовної заяви суд зазначає,щост.1277 ЦК Українивстановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно дост.278 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини. Згідно до розяснень ВССУ у Листі від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади. Суди повинні враховувати, що відповідно до ч. 1ст. 1277 ЦКсуд лише визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

ОСОБА_3 міською радою в обґрунтування зустрічного позову зазначається, що 2/3 частини спірного будинковолодіння по вул.Карпатській 35 у м.Харкові повинні перейти у власність ХМР як відумерла спадщина. Однак в судовому засіданні представник не надав суду рішення про визнання даної частини будинку відумерлою спадщиною та пояснив ,що такого звернення до суду з вимогою про визнання відумерлою спадщиною 2/3 частини будинковолодіння по вул.Карпатській 35 в м.Харкові не було.

Згідно із ч. 1ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням: фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першоїстатті 3 ЦПК України, частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

Позивач за зустрічним позовом ХМР в судовому засіданні в розрізі вимог ст.60 ЦПК України відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього кодексу не надав належних та допустимих доказів,що обґрунтовують позовні вимоги. Тому такі вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У первісних позовних вимогах ОСОБА_5 ОСОБА_6 до ОСОБА_3 міської ради, про визнання права власності на 2/3 частини будинку в порядку спадкування відмовити у повному обсязі.

У зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 міської ради до ОСОБА_5 ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння за територіальною громадою м.Харкова в особі ОСОБА_3 міської ради відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя: