Рішення № 71156078, 19.12.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 643/13947/16-ц

Провадження № 2/643/1419/17

19.12.2017 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Букреєвої І.А, за участю секретаря Саілян Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Московського районного суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АКТА БАНК» про захист прав споживачів та стягнення пені за несвоєчасне повернення банківського вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в загальному розмірі 306 811, 53 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 12.06.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № ИБ-0000012694/Т, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_1 вніс 200 000, 00 грн. на депозитний рахунок строком на 3 місяці, до 12.09.2014 року, під 15 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-283 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини:

12.06.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № ИБ-0000012694/Т, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_1 вніс 200 000, 00 грн. на депозитний рахунок строком на 3 місяці, до 12.09.2014 року, під 15 % річних.

Частково суми депозитних коштів було виплачено, разом з попереднім депозитом, а інша частина у розмірі 157 516,11 грн. не виплачено, хоча було подано усі заяви, для виплати депозиту. Неодноразово звертався до представників банку з вимогою сплатити кошти.

Відповідно до частини першої ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною третьою статті 1058 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Таким чином, на відносини, повязані з виконанням умов укладеного між ОСОБА_1 та Банком Договору, поширюються положення норм глав 71, 72 Цивільного кодексу України (статті 1046 1076), а також положення Договору, якими регулюються відносини з приводу здійсненого Позивачем банківського вкладу.

Відповідно до частини другої статті 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника , крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Таким чином вкладник за договором банківського вкладу № ИБ 0000012694/Т відповідно до статті 1060 Цивільного кодексу України вправі вимагати повернення здійсненого вкладу від Банку в будь-який момент, а Банк, отримавши відповідну заяву, повинен видати вклад у повному обсязі. Відповідно до договору № ИБ 0000012694/Т банківського вкладу Банк був зобовязаний видати ОСОБА_1 суму депозиту в день закінчення одного із строків, визначених у договорі, тобто і у випадку настання строку.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. У відповідності до вимог ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Керуючись положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Встановленим фактам відповідають правовідносини, які регулюються ст.ст. 15, 16, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1061, 1074 ЦК України, відповідно до яких договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту відсотки. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Ухилення відповідача від повернення вкладу є незаконною та безпідставною, оскільки відповідно до вимог статті 1066 ЦК України банк використовує кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження. Він не має права встановлювати непередбачені договором чи законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Оскільки стороною договору банківського вкладу є фізична особа, то відповідач не міг відмовити у видачі вкладу. Закон (стаття 1074 ЦК України) не допускає обмежень прав клієнта щодо розпорядження такого вкладу. Такі обмеження можливі лише у випадках, передбачених законом і на підставі судового рішення. Такий закон та будь-яке судове рішення станом на день звернення позивача до банку відсутні.

Отже, дії Відповідача, направленні на ухилення від повернення ОСОБА_1 вкладу є протиправними.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору. Оскільки кожна з сторін грошового зобовязання повинна повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину (зобовязання) необхідно стягнути з Відповідача на користь вкладника ОСОБА_1 неповернутий в повному обсязі вклад та проценти за договорами до моменту припинення їх дії. В рамках системи гарантування вкладів було частково відшкодовано суму.

Станом на час звернення до суду заборгованість склала 157 517,11 грн., це підтверджується довідкою, яка надана позивачем до матеріалів справи від 12.07.2016р. № 1107.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 5ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів»визначено, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає:споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цьогоЗакону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - цеоперації з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що до банківських послуг належить залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів він необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Отже, за своєю правовою природою договір банківського вкладу є договором про надання послуг, а тому на ці правовідносини поширюється дія Закону України«Про захист прав споживачів». Аналіз наведених норм також свідчить, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічні правові позиції висловлені, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 року у справі № 622212ск15. Також в постанові Верховного Суду України у справі № 6-37цс16 від 11.05.2016 року зазначено, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбаченучастиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 253, 526,625-626, 629, 638, 1046-1076 Цивільного кодексу України, ст.ст.141, 263-266, 273, 280-284, 289 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 Валерійоича - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акта-Банк», податковий код юридичної особи згідно з 35863708, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 157 517, 11 грн. за тілом депозиту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акта-Банк», податковий код юридичної особи згідно з 35863708, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 7500, 00 грн. відсотки за депозитом.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акта-Банк», податковий код юридичної особи згідно з 35863708, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 53 162, 00 грн. відсотки за депозитом, в період часу з 2014-2016р

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акта-Банк», податковий код юридичної особи згідно з 35863708, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 10 632, 40 грн. 3 % відсотки річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акта-Банк», податковий код юридичної особи згідно з 35863708, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 85 500, 00 грн. - інфляційні витрати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Акта- Банк», податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 35863708, на користь держави судовий збір в загальному розмірі 4714, 67 грн. (чотири тисячі сімсот чотирнадцять гривень 67 копійок).

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Суддя І.А. Букреєва