Постанова № 71149411, 21.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Теслікова І.І.

21 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 646/4860/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова (м. Харків) від 27.09.2017р. по справі № 646/4860/17

за позовом ОСОБА_1

до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд :

визнати протиправними дії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, які полягають у відмові у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності;

зобов'язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 112000,0 грн., що відповідає 70 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.09.2017 року по справі № 646/4860/17, прийнятою в порядку скороченого провадження, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Мністерства юстиції України, які полягають у відмові у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності.

Зобов'язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Мністерства юстиції України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 112000,00грн., що відповідає 70 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.09.2017 року по справі № 646/4860/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що 27.02.2003 року ОСОБА_1 було виплачено страхову суму по державному обов'язковому особистому страхуванню в розмірі 15% втрати працездатності. Оскільки після первинного встановлення позивачеві втрати працездатності пройшло більше 2 років, у відповідності до п.6 розділу ІV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України (в редакції, чинній на час надходження апеляційної скарги до суду першої інстанції) апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

З урахуванням наведеної норми апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.

Згідно з п.10 Перехідних положень КАС України (в редакції згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на вказані норми справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 20.07.1993 року по 30.12.2016 року проходив службу в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, та є ветераном Державної пенітенціарної служби України.

Відповідно до копії наказу управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області №208/ос-16 від 23.12.2016 року позивача було звільнено зі служби за п.4 ч.1 ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів).

Згідно з наявною в матеріалах справи копією наказу управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області №14/ос-17 від 29.03.2017 року про часткову зміну пункту наказу в частині звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 до наказу №208/ос-16 від 23.12.2016 року було внесені зміни в частині підстав звільнення, а саме змінено підставу звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу), підставою якого стало свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії ДУ «Територіального медичного об'єднання МВС України в Харківській області» від 28.03.2017 року №257. Відповідно до вказаного свідоцтва у позивача було встановлено захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, із 50% втратою працездатності, та встановлено ІІІ групу інвалідності, про що видано довідку серії 10ААА №016939 від 20.04.2017 року (а.с.13-17).

Відповідно до витягу з протоколу №2-17 від 11.05.2017 року засідання комісії Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги з посиланням на п.2 ст.97 Закону України «Про національну поліцію», п.6 розділу ІV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених Наказом МВС від 11.01.2016 року №4 (далі по тексту - Порядок № 4). В обґрунтування відмови відповідачем зазначено, що після первинного встановлення інвалідності з відсотком втрати працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності минуло більше 2 років, оскільки первинний огляду МСЕК про встановлення ступеня втрати працездатності ОСОБА_1 проведено 27.02.2003 року, а повторний огляду МСЕК про встановлення ступеня втрати працездатності - 30.12.2016 року (а.с.18).

Про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивача повідомлено листом відповідача № 22-6891 від 12.06.2017 року (а.с.19).

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання таких дій відповідача протиправними, зобов'язання виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 112000,00 грн. - 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки ІІІ група інвалідності позивачу була встановлена 20.04.2017 року, тобто протягом шести місяців після звільнення його зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (30.12.2016 року), внаслідок хвороби, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому ОСОБА_1 має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, тобто 70х1600, 00 гривень, що дорівнює 112000, 00 гривень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

У відповідності до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, внаслідок визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Частиною 4 статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у частині другій цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи (ч.5 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію»).

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права (ч.6 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію»).

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 163/28293.

За визначенням пп.4 п.5 розділу І Порядку № 4 (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до відповідача та на час розгляду відповідачем питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги) термін «пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ», який застосовується щодо випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога (ОГД) у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, означає обставину, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

ОГД не призначається і не виплачується в усіх випадках, зазначених у статті 101 Закону (п.5 розділу І Порядку № 4).

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА № 016939 від 20.04.2017 року позивачеві було встановлено втрату працездатності - 50% з 30.12.2016 року у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.16). Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА № 459480 від 20.04.2017 року позивачу з 18.04.2017 року встановлена ІІІ група інвалідності (а.с.17).

Колегія суддів відмічає, що у відповідності до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» підставою для виплати одноразової грошової допомоги є саме встановлення особі ІІІ групи інвалідності, а не встановлення втрати працездатності, а отже, право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у ОСОБА_1 18.04.2017 року.

Статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоровю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Слід вказати, що відповідачем по справі не встановлено підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, передбачених статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію».

Єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні та виплаті вказаної вище допомоги відповідач зазначив ту обставину, що після первинного визначення ОСОБА_1 ступеню втрати працездатності - 15% до повторного встановлення втрати працездатності минуло більше 2 років, пославшись при цьому на п.6 розділу ІV Порядку № 4.

Так, відповідно до п.6 розділу ІV Порядку № 4 якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми на підставі довідки, виданої фінансовим підрозділом за останнім місцем отримання ОГД.

Як вбачається зі змісту протоколу № 2-17 від 11.05.2017 року, відповідач вважає, що первинний огляд МСЕК, за результатами якого ОСОБА_1 було вперше встановлено ступень втрати працездатності, відбувся 27.02.2003 року.

Згідно з довідкою Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» від 21.04.2017 року № 219/1 ОСОБА_1, який проходив службу у підрозділах Державної пенітенціарної служби України, 27.05.2003 року одержав страхову суму по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 15% втрати працездатності від 27.02.2003 року, тобто, 1200 грн. (а.с.35).

Між тим, як встановлено судом першої інстанції з пояснень позивача та не спростовано відповідачем по справі, вказана виплата йому проводилася у зв'язку з проведення хірургічної операції та інвалідність йому при цьому не встановлювалася, вперше інвалідність позивачу була встановлена у 2017 році.

Як зазначалось вище, позивач звернувся до Північно-Східного територіального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України саме у зв'язку з встановленням йому інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Такої підстави для виплати одноразової грошової допомоги, як втрата працездатності без встановлення інвалідності, Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає.

Тобто, подія, яка у розумінні Закону України «Про Національну поліцію» надає право на отримання ОГД, для позивача настала вперше.

Крім того, колегія суддів зазначає, що «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту працівника органів внутрішніх справ, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на п.6 розділу ІV Порядку № 4 та вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання ОГД у зв'язку з тим, що між первинним встановленням ступеня втрати працездатності (15%) - 27.02.2003 року - та повторним встановленням ступеня втрати працездатності (50%) - 30.12.2016 року - минуло більше 2 років.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, тобто 70х1600, 00 гривень, що дорівнює 112000, 00 гривень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 308, п.3 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.09.2017р. по справі № 646/4860/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій С.В. Дюкарєва