Постанова № 71149278, 19.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

Харківський апеляційний адміністративний суд

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Бартош Н.С.,

суддів: Курило Л.В., Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

представника третьої особи – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області та Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Бідонько А.В.) від 25.10.2017р. по справі № 820/1646/17

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_7

до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

треті особи Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», Державне підприємство «СЕТАМ», Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

про визнання неправомірною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_7, звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням доповнення позовних вимог, просили: визнати протиправними дії заступника начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8 щодо примусової реалізації квартири АДРЕСА_1; поновити строк на оскарження рішень державного виконавця та скасувати постанови від 16.02.2016 р. про відкриття виконавчого провадження № 50206940 та від 06.06.2016 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; зобов'язати заступника начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8, в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 50206940, невідкладно відкликати направлення документів Державному підприємству «Сетам» для вирішення питання щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, та зупинити виконавче провадження і заходи примусового виконання за цим виконавчим провадженням.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. позовні вимоги задоволено частково: скасовано постанову старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8 від 16.02.2016 р. про відкриття виконавчого провадження № 50206940 про звернення стягнення на квартиру № 60, яка знаходиться в м. Харкові, проспект Фрунзе, будинок № 61, і належить ОСОБА_1 ОСОБА_6; скасовано постанову заступника начальника відділу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50206940 від 06.06.2016 р. про звернення стягнення на квартиру № 60, що знаходиться в м. Харкові, проспект Фрунзе, будинок № 61, що належить ОСОБА_1 ОСОБА_6. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Третя особа, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивачі подали письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягають на законності судового рішення та просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, заперечення на неї та заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого стало ПАТ «Перший український міжнародний банк» та позивачем, ОСОБА_7 укладено кредитний договір за № 5690019 від 21.09.2007 р. За умовами договору ПАТ «Перший український міжнародний банк» зобов'язалося надати кредит у розмірі 22600,00 доларів США, а ОСОБА_7 зобов’язувався повернути зазначену суму в порядку, передбаченому цим договором.

В подальшому, між тими самими сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, а саме: № 7750220 від 30.06.2009 р., згідно якої ОСОБА_7 було надано другий транш кредиту у розмірі 171746,38 грн. Позивач, ОСОБА_7, зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 перед ПАТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором № 5690019 від 21.09.2007 р. між позивачем, ОСОБА_1 та ПАТ «Перший український міжнародний банк» 21.09.2007 р. укладено Договір іпотеки № 5690427, посвідчений приватним нотаріусом, за реєстровим номером № 313, згідно умов якого в забезпечення зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором № 5690019 від 21.09.2007 р., передано в іпотеку банку квартиру, реєстраційний номер 2199766, загальною площею 31,3 кв.м., житлова площа 18,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_7 зобов'язання за вище зазначеним кредитним договором, 11.04.2011 р. приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 774, згідно якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки в розмірі 226996,48 грн. Виконавчий напис пред'явлено кредитором на виконання до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

На підставі виконавчого напису нотаріуса № 774 від 11.04.2011 р., постановою старшого державного виконавця, ОСОБА_8, 16.02.2016 р. відкрито виконавче провадження № 50206940 про звернення стягнення на квартиру № 60, що знаходиться в м. Харкові, проспект Фрунзе, будинок № 61, та належить ОСОБА_1

Також судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2016 р., заступник начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8 виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50206940 та 26.01.2017 р. направив відповідний пакет документів ДП «Сетам» для вирішення питання щодо реалізації предмета іпотеки.

Не погодившись з такими діями та рішеннями відповідача по справі, позивачі звернулися до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення відповідача про відкриття виконавчого провадження та рішення щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності є неправомірними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині суд першої інстанції зазначив, що до повноважень державного виконавця не входить питання щодо подальшої реалізації майна. Також суд першої інстанції вказав, що вимоги в частині зобов'язання заступника начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8, в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 50206940, невідкладно відкликати направлення документів ДП «Сетам» для вирішення питання щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, та зупинити виконавче провадження та заходи примусового виконання за даним виконавчим провадженням, є безпідставним, оскільки належним способом захисту прав позивачів буде саме скасування постанови старшого державного виконавця від 16.02.2016 р. про відкриття виконавчого провадження № 50206940 та постанови заступника начальника відділу про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50206940 від 06.06.2016 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що позивачами рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржувалося, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних не переглядається.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) (далі – ОСОБА_9 № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 цього Закону, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Судовим розглядом встановлено, що 12.02.2016 р. року до Орджонікідзевського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області представником ПАТ «ПУМБ» подано заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого напису нотаріуса № 774 від 11.04.2011 р. про звернення стягнення на квартиру № 60, що знаходиться в м. Харкові, пр. Фрунзе, будинок № 61, що належить ОСОБА_1 та на підставі зазначеного вище виконавчого напису, постановою старшого державного виконавця Звездіним В.В. 16.02.2016 р. відкрито виконавче провадження за № 50206940.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції зазначив, що 07.06.2014 р. набрав чинності ОСОБА_9 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р. № 1304-VII (далі – ОСОБА_9 № 1304-VII), згідно з п. 1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що у позивачів у власності немає іншого житлового нерухомого майна, придатного для проживання. Щодо будинку за адресою: вул. Суворова, 41, с. Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область, який зареєстрований в 1/4 частині за ОСОБА_1Л, то суд першої інстанції встановив, що відповідно до Акту, виданого за підписом директора КП «Інвенрос», що міститься в матеріалах справи, зазначено, що проведеним 19.05.2017 р. обстеженням будинку встановлено його аварійний стан та 76 % зносу, а тому є непридатним для проживання.

Також суд зазначив про порушення прав неповнолітньої при винесенні відповідачем постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності без попереднього звернення до органів опіки і піклування за дозволом для вчинення такої дії.

Колегія суддів зазначає, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом № 1304-VII мораторій є відстроченням виконання зобов’язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом № 1304-VII , не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_9 № 1304-VII не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положення статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (№ 6-58цс15), 9 вересня 2015 року (№ 6-483цс15) від 2 березня 2016 року (6-1356цс15).

Судова колегія зазначає, що виконавчі дії - це визначений законом перелік можливих чи обов'язкових способів діяльності державного виконавця за участю необхідних осіб (сторони, поняті, перекладач, спеціаліст), спрямованих на неупереджене, своєчасне та повне виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ч. ст. 19 Закону № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Положеннями ст. 26 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З наведеного вбачається, що перелік підстав, за яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (в редакція, що діяла на момент прийняття постанови про призначення суб’єкта оціночної діяльності) (далі – ОСОБА_9 № 1404-VIII), для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Судовим розглядом встановлено, що 06.06.2016 р., заступник начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8 виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50206940 та 26.01.2017 р. направив відповідний пакет документів ДП «Сетам» для вирішення питання щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів.

Главою 4 Закону № 606-XIV визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями ст. 54 Закону № 606-XIV визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за цієї норми підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону № 606-XIV допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного судового рішення.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом № 606-XIV, першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності – на об’єкти нерухомості.

Положеннями ст. 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

ОСОБА_9 ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, то норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Колегія суддів зазначає, що норми Закону № 1304-VII не передбачають підстав для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів. В той же час, вказаним законом заборонено вчиняти дії щодо примусового стягнення (відчужувати без згоди власника).

Разом з тим, як зазначалося вище, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

З наведеного вбачається, що прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження та призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50206940 не суперечать вимогам Закону № 1304-VII, з урахуванням сутності поняття «звернення стягнення на майно боржника». При цьому, Законом № 1304-VII не зупиняються дії інших законів, в тому числі Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачений перелік дій, які може чи зобов’язаний вчиняти державний виконавець, крім тих дій, які безпосередньо пов’язані з зверненням стягнення на майно боржника – відчуженням.

У своєму рішенні суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку КП «Жилкомсервіс» № а2911 від 29.09.2017 р., встановлено, що в період з 12.04.2017 р. по 01.09.2017 р. в квартирі за адресою: м. Харків, просп. Індустріальний, буд. 61, квартира, 60 була прописана малолітня ОСОБА_10. При цьому, при винесенні постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50206940, заступник начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_8 не звертався до органів опіки та піклування щодо надання дозволу на звернення стягнення на квартиру № 60, що знаходиться в м. Харкові, проспект Фрунзе, будинок № 61, що належить ОСОБА_1

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на приписи Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», де передбачено, що за органами опіки та піклуванні надається виключене право на надання дозволу на вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, яким володіє чи користується дитина, оскільки в межах спірних правовідносин жодних правочинів щодо нерухомого майна не вчинялося.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі № 820/1646/17 прийнята з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі № 820/1646/17 – задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі № 820/1646/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_7 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.12.2017 року.