Постанова № 71149062, 20.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді- Мікули О.І.,

суддів- Курильця А.Р., ОСОБА_1,

з участю секретаря- Федчук М.Р.,

позивача- Мороз П.В.,

представника відповідача- Копка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визанння дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції- Костюкевич С.Ф.

час ухвалення рішення – 20.10.2017 року, 10:43 год.,

місце ухвалення рішення – м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 25.10.2017 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії Володимир-Волинської ОДПІ щодо відмови у веденні обліку щодо позивача як платника податків за раніше встановленими формами обліку без здійснення збору та обробки будь-яких даних щодо нього, без внесення інформації щодо нього до бази даних Державного реєстру, без присвоєння йому та застосування будь-яких інших цифрових ідентифікаторів та зобов’язати вести облік за раніше встановленими формами обліку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що апелянт через релігійні переконання не бажає, щоб його облік як платника податків здійснювався із застосуванням цифрових ідентифікаторів, у зв’язку з чим звертався до відповідача із відповідними заявами, у задоволенні яких було неправомірно відмовлено. Апелянт не відмовляється сплачувати податки і обов’язкові платежі, проте, хоче робити це без застосування цифрових ідентифікаторів, та щоб його облік здійснювався за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження, місцем реєстрації без використання серії та номеру паспорта, і таке право передбачено Конституцією України. Апелянт звертає увагу на те, що правове регулювання між ним та відповідачем виникло ще у 2004 році (з дня набрання законної сили рішенням Володимир-Волинського міського суду від 15 липня 2004 року, яким зобов’язано Володимир-Волинську ОДПІ зробити відмітку в паспорті ОСОБА_2 про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера), тобто виникли до вступу в дію ПК України, що свідчить про відсутність різного правового регулювання податкового обліку позивача, а вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин закріпленого у ст.58 Конституції України принципу відсутності зворотньої дії нормативно-правового акта в часі. Таким чином, відмова податкового органу у веденні обліку щодо позивача як платника податків за раніше встановленими формами обліку без здійснення збору та обробки будь-яких даних щодо нього, без внесення інформації щодо нього до бази даних Державного реєстру, без присвоєння йому та застосування будь-яких інших цифрових ідентифікаторів та зобов’язати вести облік за раніше встановленими формами обліку порушує конституційні права апелянта, та права, гарантовані Міжнародною конвенцією «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних». Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Позивач (апелянт) – ОСОБА_2 подав додаткові пояснення, у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача – ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Володимир-Волинського міського суду від 15 липня 2004 року (яке набрало законної сили) зобов’язано Володимир-Волинську ОДПІ зробити відмітку в паспорті ОСОБА_2 про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

24 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Володимир-Волинської ОДПІ з заявою, в якій просив не вносити про нього інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, інших електронних реєстрів та інформаційних систем, без присвоєння йому та без використання будь-яких ідентифікаторів та здійснювати в подальшому його облік, як платника податків, за раніше встановленими формами обліку виключно за його ім'ям: прізвищем, ім'ям, по-батькові, без здійснення збору та обробки будь-яких даних щодо нього.

Листом від 21 серпня 2017 року №332/03-16-08-39 Володимир-Волинська ОДПІ повідомила позивача про те, що згідно з п. 1 розділу VIII Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року №- 779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків" фізична особа, яка раніше не подавала облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення за формою №1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України. Відповідно до п.1 розділу XIII Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року №- 779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків" формування реєстраційного номера облікової картки платника податків здійснюється Міндоходів України на підставі відомостей, поданих фізичною особою в Обліковій картці за формою N 1ДР. За своїм змістом відомості подані фізичною особою в обліковій картці за формою N 1 ДР та формою N 1П містить посилання на ознайомлення особи зі статтею 8 Закону України «Про захист персональних даних». Кожний громадянин має право ознайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (стаття 32 Конституції України). Платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (стаття 17 розділу І Податкового кодексу України). Що стосується конкретно обробки персональних даних позивача, то ці дані не перебувають у володінні Володимир-Волинської ОДПІ, так як відомості щодо їх реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області відсутні (згідно з відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків ДФС України), тому довідку про доходи надати неможливо.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову у веденні обліку щодо позивача як платника податків за раніше встановленими формами обліку без здійснення збору та обробки будь-яких даних щодо нього, без внесення інформації щодо нього до бази даних Державного реєстру, без присвоєння йому та застосування будь-яких інших цифрових ідентифікаторів, прийняте правомірно, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскільки норми Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів”, які передбачали таке право позивача, втратили чинність із набранням чинності Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року. Спірні відносини між сторонами виникли під час дії ПК та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб- платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року № 779, разом з тим, позивач не дотримався визначеного законодавством порядку відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Ст. 35 Конституції України передбачає, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.35 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до ст.9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - кожен має право на свободу думки, совісті та релігії.

Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно з п.63.1 ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків (п.63.2 ст.63 ПК).

П.63.3. ст.63 ПК України передбачає, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби (абз.4 п.63.3 ст.63 ПК).

До 01 січня 2011 року діяв Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» №320/94-ВР від 22 грудня 1994 року, відповідно до ст.1 якого для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Згідно із ст.5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Відповідно до п.2 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України визнано таким, що втратив чинність, зокрема, й Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI був опублікований в газеті «Голос України» № 229-230 від 04 грудня 2010 року, при цьому набрав чинності з 01 січня 2011 року, що свідчить про те, що облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера, визначений в п.63.3 ст.63 та п.70.1 ст.70 ПК України, за зміненими цим кодексом правилами, виник у них саме з 01 січня 2011 року.

При цьому, положення Податкового кодексу України в частині застосування норм, що визначають порядок обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера, не були визнані неконституційними, а отже, цей Кодекс підлягає застосуванню з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п.63.6 ст.63 ПК України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

П.70.1 ст.70 ПК України передбачає, що облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Згідно із п.70.5 ст.70 ПК України фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт. Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючому органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Відповідно до п.70.12 ст.70 ПК України реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків.

Таким чином, Податковий кодекс України на відміну від Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів” (який діяв до набрання чинності вказаним Кодексом) не передбачає можливості вилучення інформації з реестру чи заборони її внесення щодо осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та проставлення у паспортах зазначених осіб відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Колегія суддів звертає увагу на те, що релігійні переконання особи не звільняють її від конституційного обов'язку сплачувати податки і збори. При цьому, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. За загальним правилом, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Проте, для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, облік ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. При цьому, облік таких осіб ведеться в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Порядок реалізації права на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника чітко визначено законодавством.

Зокрема, з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у державному реєстрі та відповідно до ст. 63 та 70 гл.6 розділу II ПК України розроблено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року №779.

Згідно з п.2 розділу II цього Положення порядок проведення реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі включає зокрема і внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Відповідно до п.1 розділу II Положення усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (пу.2 розділу VIII Положення).

Згідно з п.1 розділу VIII Положення фізична особа, яка раніше не подавала облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення за формою №1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України. У разі необхідності особа, крім паспорта громадянина України, пред'являє свідоцтво про народження та, якщо змінювалося прізвище, ім'я чи по батькові, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

Відповідно до п.3 розділу VIII Положення фізична особа подає повідомлення до контролюючого органу за своїм місцем проживання або за власним бажанням - до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Для заповнення повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних (п.4 розділу VIII Положення).

Згідно з п.8 розділу VIII Положення після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта. Взяття на облік фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру здійснюється протягом п'яти робочих контролюючого органу Повідомлення.

Відповідно до п.9 розділу VШ Положення у разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, то після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається (датою закриття є дата внесення відмітки до паспорта громадянина України), а у разі наявності у паспорті громадянина України відмітки про реєстраційний номер/облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.

Таким чином, чинним законодавством передбачено чіткий алгоритм дій для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, при цьому котролюючий орган не має повноважень щодо ведення обліку платників податків в іншому порядку, за іншими формами, способами або видами, ніж це передбачено законом.

П.7.3 ст.7 ПК України передбачає, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи колегія суддів дійшла висновку про те, що податковий облік позивача виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії та номера паспорта, є неможливим, оскільки норми Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів”, які передбачали таке право позивача, втратили чинність із набранням чинності ПК України з 01 січня 2011 року. Оскільки спірні відносини між сторонами виникли під час дії ПК України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року № 779, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не дотримавися визначеного законодавством порядку відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Також колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на судову практику окружних і апеляційних адміністративних судів та Верховного Суду України в аналогічних, на його думку, справах, при ухваленні яких суди керувались положеннями Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів», оскільки такі судові рішення стосуються фактичних обставин, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, отже йдеться про різне правове регулювання, тому вони не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі № 803/1203/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_4Мікула

Судді: А.Р.Курилець

ОСОБА_1

Повне судове рішення складене 21 грудня 2017 року.