Постанова № 71149030, 20.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10220/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівГулида Р.М. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Литячівська сільська рада Заліщицького району Тернопільської обл., про визнання відмови протиправною, зобовязання прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, місце ухвалення: м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 14.09.2017р.),-

В С Т А Н О В И Л А:

07.08.2017р. представник адвокат ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Тернопільській обл. № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р. та № Я-5481/0-2006/6-17 від 04.07.2017р. про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.; зобовязати ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 та зобовязати прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл. (а.с.3-12).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані рішення ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл., викладені в листах № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р. та № Я-5481/0-2006/6-17 від 04.07.2017р. щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.; зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 та прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.91-97).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл., який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.102-104).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на ту обставину, що відмова відповідача, яка викладена у листі № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р., обґрунтована належністю спірної земельної ділянки до земель загального користування, які в силу приписів ст.ст.83, 84 Земельного кодексу /ЗК/ України не можуть передаватися у приватну власність. Також така відмова ґрунтувалася на інформації Відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі Тернопільської обл. щодо віднесення вказаної ділянки до земель загального користування; виявлення технічної помилки у вказаній інформації щодо належності земельної ділянки до земель запасу (угіддя-пасовища) мало місце у червні 2017 року, тобто, після прийняття рішення про відмову в наданні відповідного дозволу.

За результатами повторної заяви позивача прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена в листі № Я-5481/0-2006/6-17 від 04.07.2017р., у звязку із відсутністю цієї ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які пропонуються для передачі у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської обл., який сформовано та опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача на виконання постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та схорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка набрала чинності 17.06.2017р.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 25.04.2017р. позивач ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. із заявою від 22.04.2017р., в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл. (а.с.13-17).

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл., яка викладена в листі № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р., зазначена земельна ділянка відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі Тернопільської обл. віднесена до земель загального користування, які в силу приписів ст.ст.83, 84 ЗК України не можуть передаватися у приватну власність (а.с.18, 19).

01.06.2017р. позивач ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл. із заявою від 31.05.2017р., в якій повторно просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл. (а.с.22-27).

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл., яка викладена в листі № Я-5481/0-2006/6-17 від 04.07.2017р., зазначена земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які пропонуються для передачі у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації у ІІІ кварталі 2017 року на території Тернопільської обл., який сформовано та опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача на виконання постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р., якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (а.с.28).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що приписи ч.7 ст.118 ЗК України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Оскаржувані позивачем відмови відповідача не ґрунтуються на вимогах ЗК України, а покликання на постанову КМ України № 413 від 07.06.2017р., якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є помилковим, оскільки спірні відносини виникли до її вступу в силу.

Також судом обраний такий спосіб захисту прав позивача як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 та прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки саме такий варіант поведінки субєкта владних повноважень є доцільним і вірним в розглядуваному випадку.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 4 ст.122 ЗК України установлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016р., відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а відповідно до п.п.13 п.4 цього Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Даючи правову оцінку правомірності рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою, колегія суддів враховує наступне.

Виходячи зі змісту ч.7 ст.118 ЗК України, початковим етапом надання земельної ділянки у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого приймається відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування (у розглядуваному випадку ГУ Держгеокадастру у Тернопільській обл.).

При цьому, в абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України встановлено конкретний і вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Під час судового розгляду встановлено, що підставою для відмови відповідача, яка викладена в листі № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р., слугувало те, що згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі Тернопільської обл., спірна ділянка віднесена до земель загального користування, через що у відповідності до ст.ст.83, 84 ЗК України не могла бути переданою у приватну власність.

Разом з тим, відповідно до отриманої на адвокатський запит відповіді Відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі Тернопільської обл. № 0-19-0.25-241/105-17від 02.06.2017р. земельна ділянка із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6,4249 га відноситься до земель запасу, і не є землями загального користування (а.с.19).

Також згідно лист відповідача № 29-19-0.91-4979/2-17 від 14.06.2017р. земельна ділянка із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6,4249 га, із якого пропонується виділення земельної ділянки позивачу, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності угіддя-пасовища. Віднесення вказаної ділянки до земель загального користування відбулось внаслідок технічної помилки (а.с.48).

Відповідно до ч.4 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Також приписи ч.4 ст.84 цього Кодексу не містять будь-яких заборон щодо передачі у приватну власність землі загального користування із земель державної власності.

Щодо відмови відповідача, що викладена у листі № Я-5481/0-2006/6-17, колегія суддів враховує, що покликання відповідача як на підставу для відмови позивачу в задоволенні її заяви на постанову КМ України № 413 від 07.06.2017р., якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є помилковим, оскільки спірні відносини виникли до її вступу в силу.

Зокрема, зазначена постанова набрала чинності 17.06.2017р. (опублікована в офіційних виданнях «Урядовий кур'єр», 2017, 06, 17.06.2017р. № 112, «Офіційний вісник України», 2017, № 51 (30.06.2017), ст.1569).

Звідси, на момент звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.06.2017р.) постанова КМ України № 413 від 07.06.2017р. не була прийнята і не набрала чинності.

Субєкт владних повноважень при розгляді такого клопотання повинен був застосовувати законодавство, що було чинним на момент звернення особи до ГУ Держгеокадастру в Тернопільській обл. (01.06.2017р.), а не на момент прийняття рішення та надання відповіді (04.07.2017р.).

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України № 1/99-рп від 09.02.1999р., частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст субєктивного права особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, оскільки правові відносини між сторонами щодо отримання/надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл., виникли до набрання чинності постановою КМ України № 413 від 07.06.2017р., тому приписи останньої до розглядуваних правовідносин не можуть застосовуватися.

При цьому, будь-яких покликань на невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, в розглядуваних відповідях ГУ Держгеокадастру в Тернопільській обл. не зазначено.

Звідси, відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на підставах, що не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, через що такі суперечать закону та є протиправними.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Тернопільській обл. № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р. та № Я-5481/0-2006/6-17 від 04.07.2017р. про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл., не ґрунтуються на вимогах закону.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів враховує розяснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

За таких умов колегія суддів вважає за необхідне зобовязати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 22.04.2017р. та від 31.05.2017р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.

При повторному розгляду також в обовязковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській обл., які викладені в листах № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р. та № Я-5481/0-2006/6-17 від 04.07.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.; зобовязати відповідача повторно розглянути заяви позивача від 22.04.2017р. та від 31.05.2017р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.; решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

При цьому у порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. судові витрати в розмірі 1280 грн. сплаченого судового збору (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За наведених обставин сплачений апелянтом Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду в повному обсязі, оскільки її висновки в частині повного задоволення позову не у повній мірі відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений представником адвокатом ОСОБА_1, діючим за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, позов задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській обл., які викладені в листах № Я-4082/0-1380/6-17 від 25.05.2017р. та № Я-5481/0-2006/6-17 від 04.07.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 22.04.2017р. та від 31.05.2017р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с.Литячі Заліщицького району Тернопільської обл.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській обл. (юридична адреса: 46021, м.Тернопіль, вул.Грушевського, 8; код ЄДРПОУ 39766192) судові витрати в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Дата складення повного судового рішення: 21.12.2017р.